Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 521/7779/18
провадження № 61-13469св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Ланіна Вікторія Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року в складі судді Мазун І. А. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 червня 2021 року в складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Князюка О. В., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив: визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В. І. 24 січня 2018 року за реєстровим номером 126; скасувати запис про державну реєстрацію права власності (індексний номер: 39332477, номер запису про право власності: 24508135) ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати.
На обґрунтування позову зазначав, що його батько ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя лікувався від туберкульозу в Одеській обласній клінічній лікарні, а 13 лютого 2018 року йому було поставлено діагноз "змішана енцефалопатія ІІІ ступеня з грубими когнітивними порушеннями". Нещодавно він дізнався про те, що його батько напередодні своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 уклав з відповідачем договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Разом з тим, його батько на момент укладення спірного правочину не розумів значення своїх дій та не міг керувати ними.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 08 червня 2021 року,позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В. І. 24 січня 2018 року за реєстровим номером 126.
Скасовано запис про державну реєстрацію права власності (індексний номер: 39332477, номер запису про право власності: 24508135) ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. ОСОБА_3 на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири від 24 січня 2018 року не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, що є підставою для визнання недійсним вказаного договору та, як наслідок, скасування запису про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_2 .
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 08 червня 2021 року і направити справу на новий розгляд.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, внаслідок чого її представник був позбавлений можливості взяти участь у розгляді справи. Апеляційний суд вдався до неправильного тлумачення статті 124 ЦПК України та відмовив у задоволенні зазначеного клопотання у зв`язку з тим, що воно було подане з пропуском строку на його подання.
Суди встановили обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, на підставі недопустимих доказів. Висновок судово-медичної експертної комісії Комунальної установи "Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи", на підставі якого судами було ухвалено рішення про задоволення позову, є необ`єктивним, необґрунтованим, зроблений на основі припущень особами, які не є судовими експертами. Зазначена експерта установа не входить до переліку установ, затвердженого наказом Міністерства охорони здоровʼя України, в яких проводяться судово-психіатричні експертизи.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Малиновського районного суду м. Одеси.
21 жовтня 2021 року справа № 521/7779/18 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що за життя ОСОБА_3 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
Позивач є сином ОСОБА_3
24 січня 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ланіною В. І., реєстровий номер 126, за умовами якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Згідно пункту 3 цього договору за домовленістю сторін продаж квартири здійснено за 153 775 грн, які продавець одержав від покупця перед підписанням цього договору шляхом безготівкового перерахування з поточного рахунку покупця, відкритого у Публічному акціонерному товаристві "Банк інвестицій та заощаджень".
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Позивач після смерті батька звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіної Т. О. із заявою про прийняття спадщини, однак йому стало відомо, що 24 січня 2018 року ОСОБА_3 відчужив квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .
Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 272 від 22 лютого 2019 року ОСОБА_3 не міг усвідомлювати та керувати своїми діями на момент складання та підписання 24 січня 2018 року оспорюваного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, тобто він був у стані абсолютної неспроможності 24 січня 2018 року.
Висновком судово-психіатричних експертів Комунального некомерційного підприємства "Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я" Одеської обласної ради № 27 від 22 січня 2020 року встановлено, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя та безпосередньо станом на 24 січня 2018 року, тобто на момент складання та підписання оскаржуваного договору купівлі-продажу квартири, виявляв клінічні ознаки хронічного стійкого психічного розладу у вигляді вираженого органічного емоційно-лабільного (астенічного) розладу з когнітивними розладами (змішаного ґенезу внаслідок поліорганної патології), який за впливом на його вольові, критичні та когнітивні функції був настільки вираженим, що абсолютно позбавляв останнього його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тобто він був абсолютно неспроможний розуміти значення своїх дій та керувати ними 24 січня 2018 року.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу
Відповідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частини першої статті 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов`язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.