Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 585/2509/20
провадження № 61-9239св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Сумського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Криворотенка В. І., Собини О. І., Ткачук С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до умов якого відповідачу було надано у позику грошові кошти в сумі 30 000 доларів США зі сплатою щомісяця 24% річних за користування позикою, що становить суму, еквівалентну 600 доларам США.
Указаним договором передбачено, що відсотки за користування позикою підлягають сплаті позичальником на користь позикодавця не пізніше 28 числа кожного місяця, починаючи з 28 січня 2018 року (пункт 1).
Згідно з пунктом 2 договору сума позики підлягає поверненню не пізніше 28 грудня 2018 року.
03 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір № 1, яким були внесені зміни до пункту 2 договору позики від 28 грудня 2017 року, відповідно до яких було змінено строки повернення суми позики, зазначеної у пункті 1 цього договору, та встановлено строк повернення - не пізніше 03 грудня 2019 року.
При цьому сторони домовилися, що позичальник зобов`язується повернути частину суми позики в розмірі, що на дату повернення становитиме суму в гривні еквівалентну 10 000 доларів США, встановленого для купівлі долара США, не пізніше 03 червня 2019 року, а повне повернення суми позики повинно бути здійснене не пізніше 03 грудня 2019 року.
Усі інші умови договору позики від 28 грудня 2017 року залишились без змін.
Позивачка вказує, що відповідач 29 листопада 2019 року допустив прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо сплати відсотків.
28 грудня 2019 року позивачка звернулася до відповідача з вимогою про усунення порушення.
Крім цього, 28 грудня 2019 року до відповідача також звертався і приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Щербак Т. В., яка, на підставі статті 84 Закону України "Про нотаріат", направила заяву позивачки з вимогою про повернення позики.
Проте, відповідач на указані вимоги не реагує та до цього часу борг не повернув, чим допустив суттєве прострочення виконання зобов`язання.
Вказує, що станом на 01 жовтня 2020 року заборгованість за договором позики становить 39 056,06 доларів США, з яких: 30 000 доларів США - сума позики; 6 059,29 доларів США - відсотки; 2 996,77 доларів США - пеня, передбачена договором.
Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики в розмірі 1 105 696,59 грн, що станом на 01 жовтня 2020 року становить еквівалент 39 056,06 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 червня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03 грудня 2018 року в сумі 1 105 696,59 грн, що станом на 01 жовтня 2020 року становить еквівалент 39 056,06 доларів США (курс НБУ 28,3105), з яких: 30 000 доларів США - сума позики, 98,63 доларів США - сума прострочених відсотків за період з 29 листопада 2019 року - 03 грудня 2019 року, 16,44 доларів США - пеня на суму 10 000 доларів США за період 29 листопада 2019 року - 03 грудня 2019 року, 5 960,66 доларів США - сума прострочених відсотків за період 04 грудня 2019 року - 01 жовтня 2020 року, 2 980,33 доларів США - пеня за період 04 грудня 2019 року - 01 жовтня 2020 року.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 510 грн сплаченого нею судового збору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач свого зобов`язання за договором позики не виконав, у строк до 03 грудня 2019 року суму позики ОСОБА_1 не повернув. Суд першої інстанції зазначив, що позивачка довела факт отримання відповідачем грошових коштів у позику, а відповідач не довів факт повернення цих коштів позивачу.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Сумського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 04 червня 2021 року змінено в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат.
Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції:
"Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики від 03 грудня 2018 року в сумі 93 6947,32 грн, що станом на 01 жовтня 2020 року становить еквівалент 33 095,40 доларів США (курс НБУ 28,3105), з яких: 30 000 доларів США - сума позики, 98,63 доларів США - сума прострочених відсотків за період з 29 листопада 2019 року - 03 грудня 2019 року, 16,44 доларів США - пеня на суму 10 000 доларів США за період 29 листопада 2019 року - 03 грудня 2019 року, 2 980,33 доларів США - пеня за період 04 грудня 2019 року - 01 жовтня 2020 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8 906,17 грн судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 931,80 грн витрат на професійну правничу допомогу".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2 405,74 грн судових витрат за перегляд справи в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сплата відсотків за користування позикою після 03 грудня 2019 року сторонами у договорі позики не передбачена, тому позовна вимога про стягнення відсотків за період з 04 грудня 2019 року по 01 жовтня 2020 року задоволенню не підлягає.
Узагальнені доводи касаційної скарги
17 вересня 2022 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Сумського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
ОСОБА_2, зокрема, посилається на те, що позивач ОСОБА_1 намагається двічі стягнути з нього заборгованість за договором позики: через виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки та через судове рішення про стягнення заборгованості за договором позики.
Доводи інших учасників справи
09 грудня 2022 року на адресу Верховного Суду від представника ОСОБА_1 адвоката Глущенка В. В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
28 листопада 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що 28 грудня 2017 року між ОСОБА_1 (позикодавцем) та ОСОБА_2 (позичальником) був укладений договір позики, за умовами якого позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність у день підписання цього договору 838 500 грн, що становить суму, еквівалентну 30 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення договору (1 долар США = 27,95 грн), зі сплатою щомісяця 24 % річних за користування позикою, що становить суму, еквівалентну 600 доларів США. Відсотки за користування позикою підлягають сплаті позичальником на користь позикодавця не пізніше 28 числа кожного місяця, починаючи з 28 січня 2018 року (пункт 1 договору).
Сума позики, зазначена в пункті 1 цього договору, підлягає поверненню не пізніше 28 грудня 2018 року (пункт 2 договору).
Пунктом 3 договору передбачено, що за домовленістю сторін повернення позики (її частини), а також отримання суми процентів підтверджуватиметься відповідними письмовими розписками позикодавця про одержання грошей, які останній видаватиме позичальнику щоразу після відповідних платежів.
Пунктом 6 договору передбачено, що у разі, якщо позичальник своєчасно не поверне суму позики (її частини), він зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплатити пеню в розмірі 12 % річних від суми простроченого платежу.
03 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір № 1 про внесення змін, відповідно до якого сторони домовилися внести зміни до договору позики від 28 грудня 2017 року та викласти пункт 2 договору позики в наступній редакції: "Сума позики, зазначена в пункті 1 цього договору, підлягає поверненню не пізніше 03 грудня 2019 року. Сторони домовилися, що позичальник зобов`язується повернути частину суми позики в розмірі, що на дату повернення становитиме суму в гривні, еквівалентну 10 000 доларів США, встановленого для купівлі долара США, не пізніше 03 червня 2019 року. Повне повернення суми позики повинно бути здійснене не пізніше 03 грудня 2019 року" (пункт 1). Всі інші умови договору позики від 28 грудня 2017 року залишаються без змін (пункт 2).
28 грудня 2017 року між іпотекодавцем ОСОБА_2 та іпотекодержателем ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки квартири, згідно пункту 1.1. якого договір забезпечує у повному обсязі вимоги іпотекодержателя за договором позики від 28 грудня 2017 року, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, за умовами якого іпотекодавець у строк до 28 грудня 2018 року зобов`язується повернути іпотекодержателю у повному обсязі отриману за договором позики суму 838 500 грн, що становить суму, еквівалентну 30 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору (1 долар США = 27,95 грн). Згідно цього договору іпотекодержатель, у випадку порушення іпотекодавцем умов договору позики та/або цього договору, вправі звернути стягнення на предмет іпотеки. Предметом іпотеки за цим договором є квартира АДРЕСА_1 (п. 1.2.)
03 грудня 2018 року між іпотекодавцем ОСОБА_2 та іпотекодержателем ОСОБА_1 було укладено договір про внесення змін до договору іпотеки квартири, посвідченого нотаріусом 03 грудня 2018 та зареєстрованого в реєстрі за номером 2709, яким пункт 1.1. договору іпотеки від 28 грудня 2017 року викладено в наступній редакції: "п.1.1. Цей договір забезпечує у повному обсязі вимоги іпотекодержателя за договором позики від 28 грудня 2017 року (надалі - "договір позики"), укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, та всіх змін та доповнень до нього, за умовами якого іпотекодавець у строк до 03 грудня 2019 року зобов`язується повернути іпотекодержателю у повному обсязі отриману за договором позики суму 846 600 грн, що становить суму, еквівалентну 30 000 доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору (1 долар США = 27,95 грн). При цьому іпотекодавець зобов`язується повернути частину позики в розмірі, що на дату повернення становитиме суму в гривні, еквівалентну 10 000 доларів США, встановленого для купівлі долара США, не пізніше 03 червня 2019 року. Згідно цього договору іпотекодержатель, у випадку порушень іпотекодавцем умов договору позики та/або цього договору, вправі звернути стягнення на предмет іпотеки і задовольнити свої вимоги за договором позики у повному обсязі".
03 березня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербак Т. В. видано виконавчий напис № 518, яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та вирішено за рахунок коштів, отриманих від реалізації квартири, задовольнити вимоги ОСОБА_1 у розмірі 846 600 грн.
06 серпня 2020 року старшим державним виконавцем Роменського міськрайонного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Цупро І. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62745590 з примусового виконання виконавчого напису № 518 від 03 березня 2020 року.
З інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень вбачається, що виконавче провадження № 62745590 завершено, старшим державним виконавцем Роменського відділу ДВС у Роменському районі Сумської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Цупро І. П. 26 серпня 2022 року винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", у зв`язку з надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документа без подальшого виконання.
Апеляційним судом встановлено, що на час апеляційного розгляду цієї справи іпотечне майно - квартира АДРЕСА_1 не реалізована, заборгованість не погашена, що не заперечує сам відповідач.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики від 28 грудня 2017 року та договором № 1 про внесення змін до договору позики від 28 грудня 2017 року від 03 грудня 2018 року станом на 01 жовтня 2020 року сума заборгованості ОСОБА_2 становить 39 056,06 доларів США (1 105 696,59 грн), з яких:
- 98,63 долари США - сума прострочених відсотків за період з 29 листопада 2019 року по 03 грудня 2019 року;
- 16,44 долари США - пеня на суму 10 000 доларів США за період з 29 листопада 2019 року по 03 грудня 2019 року;
- 5 960,66 доларів США - сума прострочених відсотків за період з 04 грудня 2019 року по 01 жовтня 2020 року;
- 2 980,33 долари США - пеня за період з 04 грудня 2019 року по 01 жовтня 2020.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.