Постанова
Іменем України
30 січня 2023 року
м. Київ
справа № 522/3291/20
провадження № 61-10888св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба",
третя особа - директор казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" Сударев Віктор Олексійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси в складі судді Домусчі Л. В. від 05 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду в складі колегії суддів Сегеди С. М., Комлевої О. С., Цюри Т. В. від 05 вересня 2022 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (далі - КП "МПРС") про визнання незаконним та скасування наказу № 11-н від 09 січня 2020 року "Про дисциплінарну відповідальність".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно наказу від 04 листопада 2019 року № 747-к його було прийнято на посаду провідного інженера служби флоту з 05 листопада 2019 року. Він був ознайомлений з посадовими обов`язками. Розпорядженням № 25-127 від 23 грудня 2019 року начальника Служби флоту Гавриленка О. А. його зобов`язано у строк до 27 грудня 2019 року надати до відділу організацій закупівель документацію з проведення закупівлі продуктів харчування р/с "Сапфір". Проте, із вказаним розпорядженням від 23 грудня 2019 року № 25-127 його ніхто не ознайомив.
Однак, на підставі статті 31 КЗпП України питання забезпечення продуктами харчування не належить до його повноважень і посадових обов`язків, зазначені його трудові обов`язки не обумовлені його трудовим договором, у зв`язку з чим він звертався з заявами до начальника відділу управління персоналом, т.в.о. директора Дубіни С. А., до голови профспілки працівників МПРС Дрозда А. О., на що Гавриленко О. А. вимагав усно позивача звільнитися та продовжував вимагати виконати розпорядження. Капітан та повар судна на його запити не реагували, не надали необхідні відомості плану-меню. Позивач не зміг виконати протягом трьох діб розпорядження ще і по причинам того, що 25 грудня 2019 року був офіційний вихідний день, а з 26 по 28 грудня 2019 року на робочому місці не працювала мережа інтернет та службові електронні зв`язки начебто з технічних причин, виїзд безпосередньо на судно для складання меню та заявки позивачу не було погоджено Гавриленком О. А . Позивач також посилається на те, що жодної шкоди підприємству позивачем не завдано. При обранні стягнення власник повинен був врахувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Вважає, що його вина відсутня та в такі скорочені строки це було неможливо виконати.
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до КП "МПРС", третя особа - директор КП "МПРС" Сударев В. О., про визнання незаконними та скасування наказу від 10 лютого 2020 року № 89-к про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обгрунтування позову зазначив, що його було прийнято на посаду провідного інженера з 05 листопада 2019 року з випробувальним строком на 3 місяці. До цього часу він вже працював в КП "МПРС".
Наказом від 10 лютого 2020 року № 89-к його звільнили у зв`язку із встановленням невідповідності займаній посаді. Проте протягом роботи на своїй посаді він належним чином виконував численні розпорядження керівництва. Однак, після поновлення на посаді 24 грудня 2019 року директора Сударева В. О., на нього почав тиснути начальник служби флоту Гавриленко О. А. та ультимативно наполягав на тому, щоб він звільнився, в іншому випадку погрожував звільнити. На думку позивача, зазначені обставини стались з особистих мотивів, оскільки позивач раніше приймав участь у службовій перевірці підприємства, де було виявлено недоліки, та неналежне технічне обслуговування ПРК-04. Він звертався до голови профспілки та інших осіб щодо порушення його трудових прав та неправомірне покладення на нього обов`язків, що не відносяться до його обов`язків. Про будь-яку перевірку відповідності його займаній посаді та про результати випробування, з яким він був ознайомлений лише в день звільнення, тобто без попередження за три дні.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 травня 2020 року було об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП "МПРС" про визнання незаконним та скасування наказу, та цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП "МПРС" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 12 березня 2021 року про виправлення описки, а також додатковим рішенням від 25 березня 2021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ КП "МПРС" № 11-н від 09 січня 2020 року "Про дисциплінарну відповідальність", складений відносно ОСОБА_1 щодо оголошення йому догани. Визнано незаконним та скасовано наказ КП "МПРС" від 10 лютого 2020 року № 89-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера служби флоту. Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідного інженера служби флоту КП "МПРС". Стягнуто із КП "МПРС" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 лютого 2020 року по 12 травня 2020 року в розмірі 47 757,36 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Вирішуючи спір про визнання незаконним та скасування наказу КП "МПРС" № 11-н від 09 січня 2020 року "Про дисциплінарну відповідальність", складеного відносно ОСОБА_1 щодо оголошення йому догани, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не спростував доводів позивача стосовно того, що на його робочому місці з 26 грудня 2019 року був відсутній доступ до мережі Інтернет та до службової електронної пошти, у зв`язку з чим була відсутня можливість виконувати обов`язки, в тому числі розсилати листування та отримувати відповіді на запити від контрагентів стосовно здійснення закупівель щодо виконання його розпоряджень.
Взнаючи незаконним та скасовуючи наказ відповідача про звільнення позивача на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України, місцевий суд виходив із того, що повідомлення роботодавця про звільнення ОСОБА_1 отримав та ознайомився лише 10 лютого 2020 року (в день звільнення, а не за три дні до запланованого звільнення (частина друга статті 28 КЗпП України). Тобто відповідачем порушено вимоги закону та порядок звільнення, у зв`язку із чим суд позов задовольнив.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу КП "МПРС" задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року, в частині визнання незаконним та скасування наказу КП "МПРС" від 10 лютого 2020 року № 89-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера служби флоту, поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера служби флоту КП "МПРС", стягнення із КП "МПРС" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 лютого 2020 року по 12 травня 2020 року в розмірі 47 757,36 грн скасовано. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до КП "МПРС" в цій частині відмовлено.
Апеляційний суд, погоджуючись з суду першої інстанції про визнання незаконним та скасування наказу КП "МПРС" № 11-н від 09 січня 2020 року "Про дисциплінарну відповідальність", зазначив про те, що місцевий суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не знав та йому не надходила інформація, що на електронну адресу до служби флоту 26 листопада 2019 року було надіслано заявку від р/с "Сапфір" щодо потреб у продовольчому забезпеченні на 2020 рік.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення в частині визнання незаконним та скасування наказу КП "МПРС" від 10 лютого 2020 року № 89-к про звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера служби флоту, поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного інженера служби флоту КП "МПРС", стягнення із КП "МПРС" на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 11 лютого 2020 року по 12 травня 2020 року в розмірі 47 757,36 грн, та ухвалюючи в цій частині нове судове рішення про відмову в позові виходив із того, що оскільки відповідно до частини третьої статті 27 КЗпП України до строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини, а ОСОБА_1 в період з 28 січня по 07 лютого 2020 року, тобто 11 днів, перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідним листком непрацездатності, то його звільнення відбулось саме протягом строку випробування.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 березня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 05 вересня 2022 року. У касаційній скарзі просить скасувати зазначену постанову апеляційного суду в частині відмови в позові, та залишити в силі рішення місцевого суду, змінивши його в частині періоду та розміру стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 січня 2020 року в справі № 823/3540/14, від 07 жовтня 2020 року в справі № 490/12203/16-ц, від 31 липня 2019 року в справі № 757/76692/17, від 05 грудня 2019 року в справі № 522/3864/18, від 07 липня 2022 року в справі № 910/886/21, від 02 жовтня 2018 року в справі № 910/18036/17, від 12 травня 2021 року в справі № 216/3765/16-ц, від 25 квітня 2018 року в справі № 295/5011/15-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 572/2429/15-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 752/11896/17 та постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року в справі № 6-33цс14, від 25 травня 2016 року в справі № 6-511цс16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, вказує на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року в справі № 522/3864/18 (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у правовідносинах щодо частини першої статті 26, частини третьої статті 27, та пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала за правилами загального позовного провадження, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування доказів та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 2, 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Судові рішення в частині задоволення позову про визнання незаконним та скасування наказу КП "МПРС" № 11-н від 09 січня 2020 року "Про дисциплінарну відповідальність" до суду касаційної інстанції не оскаржено та предметом перегляду не є (стаття 400 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У грудні 2022 року КП "МПРС" через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованою, а оскаржувана постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права на підставі повного, всебічного, об`єктивного розгляду справи та дослідження доказів, а отже є такою, що не підлягає скасуванню.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 522/3291/20 з Приморського районного суду м. Одеси.