iplex360.Демо.Судові рішення

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

місто Київ

справа № 454/2124/18

провадження № 61-6736св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, начальник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Луцишин Ігор Ярославович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 лютого 2021 року, постановлене суддею Веремчук О. А.,та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у липні 2018 року звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області та начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Луцишина І. Я., у подальшому уточненим, у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 27 червня 2018 року № 232 про звільнення його з посади завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області;

- поновити його на посаді завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області;

- стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 179 419, 44 грн;

- стягнути солідарно з відповідачів на його користь 50 000, 00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що починаючи з грудня 2005 року він очолював Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Сокальському районі, а на початку жовтня 2010 року він був переведений на роботу у Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м. Червонограді. Наказом від 31 липня 2017 року № 01-376-к він був звільнений з роботи в порядку переведення до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на посаду завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, підписаним начальником Луцишина І. Я., від 20 грудня 2017 року № 194-ос ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності працівників та штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Рішенням від 17 квітня 2018 року Сокальський районний суд Львівської області поновив ОСОБА_1 на роботі. Водночас позивач до штату працівників Червоноградського відділення Фонду соціального страхування України у Львівській області не був введений, відтак фактично був влаштований як позаштатний працівник Фонду без визначення функціональних обов`язків, посадової інструкції, з мінімальним окладом. Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області за підписом начальника Луцишина І. Я. від 27 червня 2018 року № 232 його звільнено з посади завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Стверджував про порушення чинного законодавства під час його звільнення, посилаючись на те, що при вивільненні працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, яке надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

Зазначив, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати її повноваження, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця з працевлаштування працівників ліквідованої установи.

Наголошував, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці роботодавець повинен був запропонувати йому усі наявні вакантні посади, які він міг би обіймати відповідно до своєї кваліфікації в цій же установі, однак відповідач не виконав такий обов`язок та проігнорував вимоги законодавства.

Вважав, що у разі поновлення його на роботі він має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 28 червня 2018 року до дня прийняття рішення про поновлення його на роботі з розрахунку 943, 00 грн за один день.

Стверджував, що відповідач незаконно позбавив його гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти кошти на життя, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, відтак йому завдано моральну шкоду, розмір відшкодування якої суд визначив у розмірі 50 000, 00 грн.

Стислий виклад заперечень відповідачів

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області уточнені позовні вимоги не визнало, подало відзив на позовну заяву, в якому зазначило, що позивача завчасно персонально попереджено про наступне вивільнення працівників. Крім того, на підставі порівняльного аналізу за сукупністю кваліфікації та продуктивності праці працівників відповідач встановив, що позивач не користувався переважним правом на залишення на роботі, оскільки позивач не виконав вказівок Міністерства соціальної політики України, що призвело до переплати індексації потерпілим, начальником відділення неодноразово подавалися доповідні записки з приводу того, що позивач перешкоджав завершенню процедури реорганізації відділення, тривалий час перебував на лікарняному тощо. У зв`язку із скороченням чисельності посад перевести позивача на іншу роботу було неможливо. Також відповідач вважав, що позивач не довів заподіяння йому моральної шкоди.

Начальник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Луцишин І. Я. просив суд відмовити в уточнених позовних вимогах у зв`язку із їх безпідставністю.

Стислий виклад змісту рішень суду першої інстанції

Рішенням від 16 лютого 2021 року Сокальський районний суд Львівської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Суд визнав незаконним та скасував наказ Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області від 27 червня 2018 року № 232 про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Поновив ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Стягнув з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 179 419, 44 грн.

Стягнув з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000, 00 грн.

Відмовив у стягненні з начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Луцишина І. Я . на користь ОСОБА_1 компенсації моральної шкоди.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення середньої заробітної плати за один місяць у розмірі 5 674, 00 грн звернув до негайного виконання. Здійснив розподіл судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не було запропоновано всіх наявних вакантних посад та не запропоновано іншу роботу в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, зокрема посаду головного спеціаліста сектору фінансово-економічної роботи відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку.

Також суд визнав сумнівним твердження відповідача про проведення порівняльного аналізу за сукупністю кваліфікації та продуктивності праці, так як в запереченнях жодним чином не згадано про наявність у ОСОБА_1 вищих освіт за двома спеціальностями, неодноразове нагородження його за сумлінну працю, високий професіоналізм та сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків під час роботи у Фонді соціального страхування, що повинно бути враховано під час проведення такого аналізу.

У зв`язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не вжив передбачених законодавством заходів щодо попередження ОСОБА_1 як працівника відділення Управління про зміну в організації виробництва і праці та про зміни істотних умов праці, чим не виконав належним чином наказ від 23 жовтня 2017 року № 567 та порушив вимоги статей 40, 49-2 КЗпП України, що свідчить про незаконне звільнення позивача із займаної посади та є підставою для поновлення його на роботі.

Додатковим рішенням від 05 липня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області задовольнив заяву ОСОБА_1, стягнув з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 30 000, 00 грн.

Стислий виклад змісту рішень суду апеляційної інстанції

Постановою від 06 червня 2022 року Львівський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 лютого 2021 року.

Апеляційний суд змінив рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 лютого 2021 року в частині стягнення з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та в частині стягнення судового збору.

Стягнув з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на користь держави 5 783, 18 грн судового збору.

В іншій частині рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 лютого 2021 року залишив без змін.

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 липня 2021 року задовольнив.

Апеляційний суд скасував додаткове рішення Сокальського районного суду Львівської області від 05 липня 2021 року та ухвалив постанову про відмову ОСОБА_1 в ухваленні додаткового рішення про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що під час звільнення ОСОБА_1 порушено процедуру звільнення з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на роботі.

Апеляційний суд зазначив, що після поновлення ОСОБА_1 на посаді, вирішуючи питання про повторне звільнення ОСОБА_1 з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, відповідач повинен був дотриматися передбаченого статтею 49-2 КЗпП України порядку вивільнення працівників, знову попередити ОСОБА_1 не пізніше ніж за два місяці про його наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що 27 червня 2018 року ОСОБА_1 був фактично звільнений з урахуванням попередження від 25 жовтня 2017 року № 160, хоча після цього попередження ОСОБА_1 судовими рішеннями був поновлений на роботі у зв`язку із незаконним звільненням.

Недотримання порядку звільнення ОСОБА_1, передбаченого статтею 49-2 КЗпП України, нездійснення попередження його не пізніше ніж за два місяці про можливе наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України свідчить про порушення порядку вивільнення, а відтак за висновками апеляційного суду є підставою для поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектором організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд встановив помилковість у розрахунках суду першої інстанції.

Водночас апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, який визначаючи розмір моральної шкоди врахував обґрунтування позивачем цієї позовної вимоги, обґрунтування її розміру, наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, необхідність гідного матеріального забезпечення потреб сім`ї, яку він був позбавлений змоги утримувати з вини відповідача, врахував повторність звільнення позивача з роботи та завдані цим моральні переживання, неспокій, те, що порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя, та враховуючи вимоги розумності та справедливості дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 суми у розмірі 10 000, 00 грн.

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області 15 липня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Сокальського районного суду Львівської області від 16 лютого 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 06 червня 2022 року в частині визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та стягнення судового збору, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Заявник, наполягаючи на тому, що оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, визначив як підстави касаційного оскарження цих судових рішень те, що:

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 176/2597/15-ц (провадження № 61-4960св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 504/3684/15-ц (провадження № 61-43155ск18), від 18 вересня 2019 року у справі 676/2241/16-ц (провадження № 61-12169св18), де визначено порядок застосування статті 49-2 КЗпП України;

- суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 175/1180/17, від 26 червня 2019 року у справі № 761/2096/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 676/1679/18, від 16 червня 2020 року у справі № 462/30317, від 30 червня 2020 року у справі № 161/601/16-ц, від 23 грудня 2020 року у справі № 285/4227/18, згідно з якими посада жінки, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не є вакантною і прийняття працівників на таку посаду можливе лише за строковим трудовим договором на період до виходу з відпустки для догляду за дитиною основного працівника;

- суди першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для розгляду справи.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи щодо касаційної скарги

Відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

Ухвалою від 25 липня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі, а ухвалою від 28 грудня 2022 року призначив справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені

пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 01 серпня 2017 року був прийнятий на посаду завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області згідно з наказом від 31 липня 2017 року № 38-ос.

Наказом від 23 жовтня 2017 року № 567 Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування України затверджено граничну чисельність працівників Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області та його відділень у кількості 270 штатних одиниць; зобов`язано начальника Управління провести до 01 листопада 2017 року передбачені законодавством заходи щодо попередження працівників Управління та його відділень про зміну в організації виробництва і праці та про зміни істотних умов праці.

Суд першої інстанції встановив, а сторони не заперечували, що попередженням від 25 жовтня 2017 року № 160 ОСОБА_1 повідомлено про зміни в організації виробництва і праці, зміни істотних умов праці, зокрема, про зміну системи оплати та стимулювання праці, розміру посадового окладу, зміну найменування посади, які вступають в дію з 01 січня 2018 року, скорочення чисельності та можливе майбутнє його вивільнення.

Наказом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Львівській області за підписом начальника Луцишина І. Я. від 20 грудня 2017 року № 194-ос ОСОБА_1 був звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням чисельності працівників та штату на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Сокальський районний суд Львівської області 17 квітня 2018 року ухвалив рішення у справі № 454/125/18, яким скасував наказ про звільнення ОСОБА_1 й поновив його на посаді завідувача сектором організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Постановою від 20 листопада 2018 року Львівський апеляційний суд скасував рішення Сокальського районного суду Львівської області в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення середньої заробітної плати за один місяць, яке допущене до негайного виконання, - та ухвалив в цій частині нове рішення, яким з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на користь ОСОБА_1 стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 29 024, 80 грн. В іншій частині рішення суду залишив без змін.

На виконання рішення Сокальського районного суду Львівської області від 17 квітня 2018 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області видано наказ від 17 квітня 2018 року № 180-ос, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

У суді апеляційної інстанції сторони, їх представники пояснили, що у зв`язку з відсутністю у штатному розписі посади завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області ОСОБА_1 був поновлений поза штатом.

Виконавши судові рішення про поновлення ОСОБА_1 на роботі, поновивши ОСОБА_1 на відсутню у штатному розписі посаду завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області 19 квітня 2018 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області направило завідувачу сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Сташкевичу Р. Я. лист № 07-22-1065 за підписом в. о. начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Відповідно до змісту цього листа з 01 січня 2018 року у штатному розписі Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області немає посади завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, у зв`язку зі змінами з 01 січня 2018 року істотних умов праці, про що ОСОБА_1 відповідно до частини третьої статті 49-2 КЗпП України було повідомлено 25 жовтня 2017 року. Позивачу запропоновано подати заяву про переведення на одну з вакантних посад в Управлінні до 25 квітня 2018 року. У разі відмови від переведення його повідомлено, що трудовий договір буде припинено на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

У листі від 23 червня 2018 року № 07-22-1685 за підписом в. о. начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, адресованому ОСОБА_1, зазначено, що у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, скороченням з 01 січня 2018 року чисельності та штату працівників управління ОСОБА_1 листом від 19 квітня 2018 року № 07-22-1065 було повідомлено, що посади завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, на якій його поновлено на роботі, немає у штатному розписі Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області та попереджено про можливе наступне вивільнення. Позивачу повторно запропоновано подати заяву про переведення на одну з вакантних посад в Управлінні (страховий експерт Львівського відділення та тимчасово вакантну посаду головного спеціаліста юридичного відділу Управління). Заяву про переведення потрібно було подати до кінця робочого дня 26 червня 2018 року, а у разі відмови від переведення та ненадходження заяви трудовий договір з позивачем буде припинено 27 червня 2018 року .

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 не запропоновано всіх наявних вакантних посад та не запропоновано іншу роботу в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, зокрема посаду головного спеціаліста сектору фінансово-економічної роботи відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Наказом від 27 червня 2018 року № 232-ос "Про звільнення ОСОБА_1" позивача ОСОБА_1 звільнено 27 червня 2018 року з посади завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників, скорочення з 01 січня 2018 року посади завідувача сектору організаційної роботи та документообігу Червоноградського відділення Управління, згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Як на підставу для звільнення згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України у наказі зазначено постанови правління Фонду від 12 вересня 2017 року № 47 "Про затвердження граничної чисельності працівників Фонду соціального страхування України" та від 10 жовтня 2017 року № 50 "Про затвердження структури органів Фонду"; наказ Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 23 жовтня 2017 року № 567 "Про затвердження граничної чисельності працівників робочих органів виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області", штатний розпис Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області.

Право, застосоване судом

Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (частина друга статті 49-2 КЗпП України).

Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі

1. Щодо позовних вимог, заявлених до начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Луцишина І. Я.

Верховний Суд встановив, що аналіз змісту позовних вимог та доданих на їх обґрунтування доказів свідчить, що є підстави для висновку, що провадження у цій справі у частині позовних вимог, заявлених до начальника Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Луцишина І. Я., підлягає закриттю, що відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі № 661/2744/19 (провадження № 61-77св21).

Верховний Суд у цій постанові зазначив про таке: "Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи судом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

................

Перейти до повного тексту