Постанова
Іменем України
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 761/26554/13-ц
провадження № 61-1151св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
заявник - товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані",
заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Омега Банк", ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Елітком",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Чобіток А. О., Немировської О. В., Ящук Т. І., у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Омега Банк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Елітком", про стягнення заборгованості за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" про заміну стягувача, заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство "Омега Банк", ОСОБА_1, товариство з обмеженою відповідальністю "Елітком",
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви про заміну сторони правонаступником
У січні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" (далі - ТОВ "Файненс Компані") звернулося до суду із заявою про заміну сторони у справі шляхом заміни стягувача його правонаступником.
Заява мотивована тим, що рішенням Шевченківського районного суду
м. Києва від 12 березня 2014 року у справі № 761/26554/13-ц, що набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Омега Банк"
4 942 665,33 грн заборгованості за кредитним договором від 23 квітня
2008 року № 622.
07 березня 2019 року між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Файненс Компані" укладено договір № 1 про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622, а тому у ТОВ "Файненс Компані" існує потреба замінити позивача (стягувача) у справі № 761/26554/13-ц для отримання виконавчих листів та/або дублікатів виконавчих листів за вказаним рішенням і для реалізації інших прав позивача (стягувача).
Посилаючись на вказані обставини, заявник просив замінити вибулого стягувача ПАТ "Банк "Омега Банк" на правонаступника ТОВ "Файненс Компані" у справі № 761/26554/13-ц за позовом ПАТ "Омега Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня
2020 року заяву ТОВ "Файненс Компані" залишено без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що TOB "Файненс Компані" не надало суду доказів на підтвердження виконання пункту 2 договору про відступлення права вимоги, а отже, й набуття усіх прав кредитора.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2020 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року скасовано.
Заяву ТОВ "Файненс Компані" про заміну сторони в справі шляхом заміни стягувача його правонаступником задоволено.
Замінено стягувача ПАТ "Омега Банк" у справі № 761/26554/13-ц за позовом ПАТ "Омега Банк" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості на його правонаступника - ТОВ "Файненс Компані".
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при вирішенні питання заміни сторони виконавчого провадження предметом розгляду не є зміст договору відступлення права вимоги, а лише вирішення процесуального питання, пов`язаного з виконанням судових рішень у цивільних справах. Апеляційний суд вважав доведеним той факт, що ТОВ "Файненс Компані" набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі за договором кредиту від 23 квітня 2008 року № 622, укладеного між
ПАТ "Омега Банк" та ОСОБА_1 .
Недійсність договору про відступлення прав вимоги прямо не встановлена законом, судом указаний правочин недійсним не визнавався, а тому на нього поширюється презумпція правомірності правочину.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи
з Шевченківського районного суду м. Києва.
У травні 2021 року справу № 761/26554/13-ц передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, з огляду на те, що:
- суд установив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимого доказу (договору № 1 від 07 березня 2019 року),
не дослідив відомості Державного реєстру прав про правонаступництво ОСОБА_2 та набуття нею прав іпотекодержателя, судом апеляційної інстанції розглянуто справу за відсутності доказів виконання пункту
2 договору від 07 березня 2019 року № 1 (пункт 4 частини другої статті
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 204 ЦК України у таких правовідносинах як правонаступництво за правочином, який не є вчиненим, тобто таким, що не відбувся внаслідок відсутності державної реєстрації відступлення прав (частина перша статті 210, частина друга статті 513 ЦК України, частина третя статті 24 ЗУ "Про іпотеку") (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судом апеляційної інстанції неправильно застосовані статті 512, 514 ЦК України без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 серпня 2019 року у справі № 911/2392/17, від 01 жовтня
2019 року у справі № 5016/1284/2012 (5/45), від 11 лютого 2020 року
у справі № 916/2392/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
У травні 2021 року ТОВ "Файненс Компані" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, оскільки,
як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Файненс Компані" є правонаступником стягувача ПАТ "Омега Банк" у цій справі на підставі договору про відступлення права вимоги від 07 березня
2019 року.
На підтвердження сплати коштів за вказаним договором ТОВ "Файненс Компані" надавало до суду першої інстанції засвідчену копію платіжного доручення від 28 лютого 2019 року № 7, а тому доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції розглянуто справу за відсутності доказів виконання пункту 2 договору від 07 березня 2019 року № 1,
не відповідають дійсності та є необґрунтованими.
До ОСОБА_2 право вимоги за договором від 25 травня
2018 року не могло перейти, оскільки таке право було відсутнє у
ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент"
з огляду на те, що договір купівлі-продажу від 04 липня 2015 року,
на підставі якого вказане товариство отримало право вимоги, визнаний недійсним у судовому порядку.
Посилання в касаційній скарзі на постанови Верховного Суду є не релевантними.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 23 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест", правонаступником якого є ПАТ "Омега Банк", та ОСОБА_1, ТОВ "Елітком" укладено кредитний договір
№ 622 (а. с. 14-17, т. 1).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 березня
2014 року позов ПАТ "Омега Банк" задоволено та ухвалено стягнути
з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі
4 942 665,33 грн та судовий збір у розмірі 3 441,00 грн (а. с. 217-223, т. 1).
У подальшому між ПАТ "Омега Банк" та TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" укладено договір купівлі-продажу права вимоги від 31 грудня
2014 року із додатковим договором від 09 січня 2015 року, в яких додатками наведено перелік договорів та купівельна ціна за права вимоги, зокрема за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622.
На виконання вказаного договору між сторонами підписано акт приймання-передачі права вимоги (а. с. 6-24, т. 3).
04 липня 2015 року між TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та
ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги із додатковим договором від 06 липня 2015 року, зокрема за кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622. На виконання вказаного договору між сторонами підписано акт приймання-передачі права вимоги (а. с. 38-57, т. 3).
25 травня 2018 року між ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу прав вимоги. Відповідно до акта приймання-передачі прав вимоги до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2018 року, продавець передав, а покупець прийняв оригінал кредитного договору від 23 квітня 2008 року № 622 (а. с. 58-61, т. 3).
Також установлено, що у справі № 910/10364/16 за позовом ПАТ "Омега Банк" до ТОВ "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" про визнання договорів недійсними рішенням Господарського суду м. Києва від 04 вересня
2018 року, частково зміненим постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 квітня 2019 року, зокрема, визнано недійсними: договір купівлі-продажу від 31 грудня 2014 року, укладений між ПАТ "Омега Банк" та TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", договір купівлі-продажу від 04 липня 2015 року, укладений між
TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит" та ТОВ "Компанія з управління активами "Скай Кепітал Менеджмент" (а. с. 155-167, т. 2).
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 липня 2019 року вказані судові рішення
у частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31 грудня
2014 року, укладеного між ПАТ "Омега Банк" та TOB "Фінансова компанія "Іпотека Кредит", скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні вказаної позовної вимоги. У решті постанову апеляційного суду залишено без змін (а. с. 168-171, т. 2).
У вказаній справі встановлено ознаки нікчемності договору купівлі-продажу прав вимоги від 31 грудня 2014 року відповідно до пункту
3 частин третьої статті 38 цього Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому відповідно до частини першої статті 215, частини першої статті 216 ЦК України такий правочин
не створює для сторін чи інших осіб юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, таким чином, наступний договір купівлі-продажу права вимоги від 04 липня 2015 року слід визнати недійсним відповідно до частини п`ятої статті 216, статті 658 ЦК України як такий, що укладений у процесі виконання нікчемного правочину особою, що
не є власником активів і не має права продажу цих активів.
07 березня 2019 року між ПАТ "Омега Банк" та ТОВ "Файненс Компані" (новий кредитор) було укладено договір № 1 про відступлення прав вимоги з додатком до нього.
Відповідно до пункту 1 договору про відступлення прав вимоги
від 07 березня 2019 року, в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи, права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та/або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатках № 1 та № 2 до цього договору (а. с. 88, т. 2).
Право вимоги означає всі права вимоги (як існуючі, так і майбутні, як наявні так і умовні) банку в якості кредитора до боржників (як позичальників, так і майнових/фінансових поручителів) за кредитними договорами, а також всі права вимоги банку до осіб, які надали забезпечення (згідно з реєстром у додатках № 1 та № 2 до цього договору), за всіма договорами забезпечення, включаючи будь-які права та всі права вимоги та засоби захисту прав, які доступні банку щодо виконання позичальниками та особами, які надали забезпечення, будь-яких своїх обов`язків за кредитними договорами та договорами забезпечення згідно з реєстром у додатках № 1 та № 2 до цього договору.
Відповідно до додатку № 1 до договору № 1 про відступлення права вимоги від 07 березня 2019 року передбачене відступлення банком на користь нового кредитора права вимоги за кредитним договором № 622 від 23 квітня 2008 року (рядок № 67) (а. с. 89, т. 2).
Згідно з пунктом 2 договору сторони домовилися, що за цим договором новий кредитор у день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатках № 1 та № 2 до цього договору, передачі предметів забезпечення у рахунок виконання зобов`язань тощо. Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора, вказані у додатках № 1 та № 2 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів із рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів (а. с. 88, т. 2).
Відповідно до платіжного доручення від 28 лютого 2019 року № 7
ТОВ "Файненс Компані" було сплачено на користь ПАТ "Омега Банк"
4 795 793,97 грн (а. с. 101, т. 3).
У справі № 5011-34/273-2012 ухвалою Господарського суду м. Києва
від 03 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду м. Києва від 02 червня 2020 року, постановою Верховного Суду від 03 вересня 2020 року, замінено позивача у справі № 5011-34/273-2012 з ПАТ "Сведбанк" на його правонаступника -
ТОВ "Файненс Компані". У вказаній справі встановлено, що відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, встановленому кредитним договором від 23 квітня 2008 року № 622 з усіма додатковими угодами до нього.
ТОВ "Файненс Компані" є процесуальним правонаступником позивача
у справі № 5011-34/273-2012, рішенням суду в якій стягнуто заборгованість за цим кредитним договором (а. с. 172-177, т. 2).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.