Постанова
Іменем України
27 січня 2023 року
м. Київ
справа № 947/25509/21
провадження № 61-8581св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - казенне підприємство "Морська пошуково-рятувальна служба",
третя особа - професійна спілка працівників казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року у складі судді Огренич І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня
2022 року у складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Комлевої О. С.,
Колеснікова Г. Я., у справі за позовом ОСОБА_1
до казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", третя особа - професійна спілка працівників казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба", про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до казенного підприємства "Морська пошуково-рятувальна служба" (далі - КП "Морська пошуково-рятувальна служба") про визнання незаконним та скасування наказу від 29 червня 2021 року № 374-к "Про звільнення з посади інспектора відділу документального забезпечення та контролю
КП "Морська пошуково-рятувальна служба", поновлення її на цій посаді, стягнення з КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 червня 2021 року
до дати винесення рішення у справі та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 понад 20 років працювала у морській галузі, а з 25 травня 2016 року займала посаду інспектора відділу документального забезпечення та контролю
КП "Морська пошуково-рятувальна служба".
Наказом від 12 березня 2020 року № 157-к "Про звільнення" позивач була звільнена з займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
У справі № 947/6596/20 постановою Одеського апеляційного суду
від 14 квітня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 до КП "Морська пошуково-рятувальна служба" про визнання незаконним та скасування наказу від 12 березня 2020 року № 157-к, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано вказаний наказ, поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу документального забезпечення та контролю КП "Морська пошуково-рятувальна служба". Стягнено з роботодавця середній заробіток за час вимушеного прогулу
у розмірі 10 712,68 грн та моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн.
Разом із тим, під час розгляду зазначеної справи, наказом КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 31 березня 2021 року № 160-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба" з 01 квітня 2021 року виведено зі штатного розпису відділ документального забезпечення та контролю, зокрема, посаду інспектора відділу документального забезпечення та контролю, доручено начальнику відділу управління персоналом провести переміщення або вивільнення працівників, посади яких підлягають скороченню згідно з чинним законодавством.
Наказом КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 15 квітня
2021 року № 195-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" позивача поновлено на посаді інспектора відділу документального забезпечення
та контролю КП "Морська пошуково-рятувальна служба" із 12 березня 2020 року.
Одночасно з ознайомленням із наказом про поновлення на роботі їй вручено попередження про наступне звільнення через два місяці на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та ознайомлено із наказом
від 26 квітня 2021 року № 225-н "Про простій", введений із 27 квітня
2021 року.
Разом із тим, із дня поновлення на роботі позивач жодного дня
не працювала, а 29 червня 2021 року відповідно до наказу № 374-к "Про звільнення" була звільнена на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення в наказі зазначено наказ роботодавця
від 31 березня 2021 року № 160-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба" та попередження від 26 квітня 2021 року.
Звільнення вважала незаконним та безпідставним, оскільки рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню. Таке негайне виконання полягає в тому, що рішення набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист прав та інтересів громадян і держави. Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати не формальне ознайомлення з наказом про поновлення на роботі, а з внесенням відповідних змін до штатного розпису посади, на якій рішенням суду вона поновлена. Роботодавець не повернув у штатний розпис її посаду, а тому не мав законних підстав для подальшого її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті
40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням.
Крім того, посилалася на те, що будь-якого скорочення на підприємстві відділу документального забезпечення та контролю не відбулося, а сам наказ від 31 березня 2021 року № 160-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба" було видано з метою запобігання щодо поновлення її на посаді відповідно до судового рішення.
Також зазначала, що відповідач не дотримався порядку звільнення та звільнив її з порушенням вимог статті 43 КЗпП України, оскільки листом від 22 червня 2021 року № 117 за рішенням професійної спілки відмовлено у наданні згоди на її звільнення.
Посилаючись на вимоги статей 237-1 КЗпП України, 23 ЦК України, ОСОБА_1 зазначала, що її повторне звільнення без правових підстав спричинило моральні страждання, оскільки вона є особою з інвалідністю 3-ї групи, не могла знайти нову роботу, а відповідач штучно створив негативні наслідки для її життєдіяльності та реалізації прав на працю. Нанесену моральну шкоду оцінила в 10 000,00 грн у зв`язку з порушенням трудових прав.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду
від 28 липня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив із того, що звільнення позивача відбулося із дотриманням норм трудового законодавства.
Законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Видача роботодавцем наказу про поновлення працівника на роботі та факт ознайомлення ОСОБА_1 з цим наказом свідчать про те, що постанова Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року про поновлення на роботі є виконаною, оскільки виконання такого рішення законодавець пов`язує з виданням власником відповідного наказу та поновленням її на роботі з дати звільнення, тобто
з 12 березня 2020 року, коли на підприємстві діяв штатний розпис, у якому існувала посада інспектора відділу документального забезпечення та контролю.
При звільненні ОСОБА_1 запропоновано 47 вакантних посад, у тому числі і посади, які відповідали режиму роботи як особи з інвалідністю
3-ї групи відповідно до рекомендацій МСЕК, від яких позивач відмовилася.
Надавши оцінку рішенню профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення працівника на предмет його обґрунтованості, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, вважав його необґрунтованим. При цьому суди посилалися на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 127/27392/19.
Оскільки прийняття рішення про внесення змін до штатного розпису (скорочення штату працівників) є виключною компетенцією підприємства та складовою права на управління діяльністю підприємством, а тому звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України відбулося з дотримання вимог трудового законодавства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 вересня 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 грудня
2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня
2022 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення
та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2022 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року справу № 947/25509/21 передано до Верховного Суду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається
на підстави оскарження, визначені пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій у порушення норм процесуального права не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 26 травня
2021 року у справі № 127/1703/19, від 17 червня 2020 року у справі
№ 521/1892/18, від 06 грудня 2018 року у справі № 465/4679/16,
від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, а також у справах
№ 210/5853/16-ц, № 910/18036/17, № 335/6370/15, № 569/13347/18,
№ 306/1325/18, № 808/2741/16, № 756/6746/16.
Зокрема, у вказаних постановах зроблено висновок про те, що рішення суду про поновлення на роботі вважається закінченим із моменту фактичного допуску працівника, поновленого на роботі за рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків на підставі відповідного акта органу, який раніше прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
У свою чергу роботодавець на виконання постанови про поновлення
на роботі не створив умов, які мали місце до незаконного звільнення,
не здійснив фактичного допуску до виконання трудових обов`язків за поновленою посадою (не здійснив інструктаж із питань пожежної безпеки, з охорони праці, не інтегрував у робочий процес тощо).
Окремою підставою, яка вказує на відсутність доступу до роботи та неналежне поновлення на роботі, є оголошення простою згідно з наказом від 26 квітня 2021 року № 225-н. Суди першої та апеляційної інстанцій
не звернули увагу на те, що організаційно-технічних підстав для оголошення простою не було, а тому такий наказ суперечить публічному порядку та є нікчемним.
Висновки судів про відсутність порушення роботодавцем трудового законодавства суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній
у постановах від 08 грудня 2021 року у справі № 465/6661/16,
від 20 жовтня 2021 року у справі № 727/2765/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 721/910/19, від 27 липня 2022 року у справі № 234/4623/20
та ін., відповідно до якої роботодавець повинен поновити працівника на рівнозначній посаді або внести відповідні зміни до штатного розкладу.
Суди застосували концепцію негативного доказу, вважаючи доведеним факт скорочення штату за твердженням відповідача та без з`ясування дійсних обставин справи. Разом із тим, зміни до штатного розпису
на підставі наказів КП "Морська пошуково-рятувальна служба" № 160-н та № 208-н є нікчемними, що не мали на меті реальних змін в організації виробництва і праці.
Висновок судів про те, що роботодавець виконав свій обов`язок, запропонувавши 47 вакантних посад, у тому числі і посади, які відповідали режиму роботи як особи з інвалідністю 3-ї групи відповідно до рекомендацій МСЕК, є помилковим, оскільки, надавши перелік посад, роботодавець поклав на працівника обов`язок аналізувати, чи відповідають такі посади її кваліфікації та рекомендаціям МСЕК та не довів позивачу, що такі посади як інспектор із кадрів відділу управління персоналом і підсобний робочий відповідають рекомендаціям МСЕК. Судами також не досліджено питання прийняття на роботу інших працівників на вакантні посади, що не пропонувалися позивачу, у період
з 14 квітня 2021 року (дата поновлення за рішенням суду) до 29 червня 2021 року (дата видачі наказу про поновлення).
Судами проігноровано доводи та аргументи профспілкового органу про відмову у наданні згоди на звільнення, а також необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, у тому числі інформацію про робочі місця на підприємстві, призначені для працевлаштування осіб із інвалідністю у період 2020-2021 років.
Крім того, касаційна скарга мотивована відсутністю правового висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 43 КЗпП України, статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" в частині обов`язків роботодавця під час змін в організації виробництва і праці шляхом скорочення чисельності чи штату проводити консультації з профспілковим органом.
При цьому ОСОБА_1 посилається на те, що справа має для неї виняткове значення, оскільки системні звільнення з роботи призвели до перебування тривалий час без належного фінансового забезпечення її як особи з інвалідністю, а також позбавили права реалізувати свої соціальні потреби.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2022 року КП "Морська пошуково-рятувальна служба" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відзив мотивовано безпідставністю доводів касаційної скарги, які не спростовують законність та вмотивованість оскаржуваних судових рішень.
У жовтні 2022 року професійна спілка працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба" подала пояснення на касаційну скаргу, у яких просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_1, яка є особою з інвалідністю 3-ї групи, з 25 травня 2016 року працювала у КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на посаді інспектора відділу документального забезпечення та контролю КП "Морська пошуково-рятувальна служба"
(а. с. 16, т. 1).
Наказом від 12 березня 2020 року № 157-к "Про звільнення" ОСОБА_1 звільнено з займаної посади відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України (а. с. 17, 23, т. 1).
У справі № 947/6596/20 рішенням Київського районного суду м. Одеси
від 07 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до
КП "Морська пошуково-рятувальна служба" відмовлено повністю.
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 07 липня 2020 року скасовано
та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1
до КП "Морська пошуково-рятувальна служба" про визнання наказу
від 12 березня 2020 року № 157-к незаконним, його скасування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задоволено частково. Визнано незаконним
та скасовано наказ КП "Морська пошуково-рятувальна служба"
від 12 березня 2020 року № 157-к. Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу документального забезпечення та контролю
КП "Морська пошуково-рятувальна служба". Стягнено з КП "Морська пошуково-рятувальна служба" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 10 712,68 грн та моральну шкоду у розмірі 2 000,00 грн (а. с. 24-36, т. 1).
Наказом КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 31 березня
2021 року № 160-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба" з 01 квітня 2021 року виведено зі штатного розпису відділ документального забезпечення та контролю, зокрема, посаду інспектора відділу документального забезпечення та контролю, доручено начальнику відділу управління персоналом провести переміщення або вивільнення працівників, посади яких підлягають скороченню згідно з чинним законодавством (а. с. 39, т. 1).
Наказом КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 15 квітня
2021 року № 195-к "Про поновлення на роботі ОСОБА_1" поновлено на посаді інспектора відділу документального забезпечення та контролю КП "Морська пошуково-рятувальна служба" з 12 березня 2020 року,
з указаним наказом позивач була ознайомлена, про що свідчить
її особистий підпис на наказі (а. с. 38, т. 1).
У зв`язку із відсутністю організаційних та технічних умов, необхідних для виконання роботи, наказом КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 26 квітня 2021 року № 225-н "Про простій" ОСОБА_1 оголошено простій не з вини працівника з 27 жовтня 2020 року до видання наказу по підприємству щодо припинення простою ОСОБА_1, інспектору відділу документального забезпечення та контролю (а. с. 41, т. 1).
Згідно з пунктом 2 наказу КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 26 квітня 2021 року № 225-н "Про простій" під час простою працівник має перебувати вдома та в робочі дні бути постійно на телефонному зв`язку.
Відповідно до пункту 3 наказу КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 26 квітня 2021 року № 225-н "Про простій" бухгалтерії оплачувати працівнику простій у розмірі середнього заробітку, з наказом позивач ознайомилася без будь-яких зауважень, про що свідчить її особистий підпис на наказі.
26 квітня 2021 року ОСОБА_1 надано попередження про заплановане вивільнення на підставі наказу КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 31 березня 2021 року № 160-н "Про внесення змін до штатного розпису КП "Морська пошуково-рятувальна служба". Одночасно із попередженням про звільнення ОСОБА_1 було запропоновано
21 посаду, які були вакантними на підприємстві. Позивач отримала для ознайомлення вказані письмові пропозиції, про що здійснила відповідний напис на примірниках підприємства та поставила особистий підпис
(а. с. 40, т. 1).
12 травня 2021 року ОСОБА_1 було запропоновано ще 26 вакантних посад, які позивач отримала для ознайомлення, про що здійснила відповідний напис на примірниках підприємства та поставила особистий підпис.
09 червня 2021 року інспектор відділу документального забезпечення та контролю КП "Морська пошуково-рятувальна служба" ОСОБА_1 звернулася із заявою про надання їй щорічної відпустки у кількості
14 календарних днів із 11 червня 2021 року та матеріальної допомоги на оздоровлення.
Наказом КП "Морська пошуково-рятувальна служба" від 09 червня
2021 року № 164 ОСОБА_1 надано щорічну відпустку та матеріальну допомогу на оздоровлення, що не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні.
29 червня 2021 року ОСОБА_1 на ім`я начальника відділу управління персоналом Олійник О. М. подано заяву, в якій остання зазначила, що вакансії, які їй пропонувалися, не відповідають її кваліфікації, а також режиму роботи, визначеному рекомендаціями МСЕК (а. с. 54, т. 1).
29 червня 2021 року КП "Морська пошуково-рятувальна служба" складено акт від 29 червня 2021 року про те, що ОСОБА_1 відмовилася від переведення на запропоновані їй посади, з яким ОСОБА_1 ознайомилася без будь-яких зауважень, про що свідчить її особистий підпис на вказаному акті.
КП "Морська пошуково-рятувальна служба" звернулося до профспілки працівників КП "Морська пошуково-рятувальна служба" з обґрунтованим письмовим поданням від 08 червня 2021 року № 1/41/1026-21 з пропозицією надати згоду на розірвання трудового договору з інспектором відділу документального забезпечення та контролю ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
У відповідь на адресу КП "Морська пошуково-рятувальна служба" надійшло повідомлення від 22 червня 2021 року № 117 про відмову
у наданні згоди на розірвання трудового договору з інспектором відділу документального забезпечення та контролю ОСОБА_1 за пунктом
1 статті 40 КЗпП України (а. с. 56-62, т. 1).
В обґрунтування вказаного повідомлення профспілка зазначала про необхідність проведення консультацій із профспілками відповідно до статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", відсутність на підприємстві змін в організації виробництва та праці, зокрема скорочення чисельності та штату працівників після поновлення позивача за рішенням суду, дискримінацію з підстав інвалідності та неврахування особливостей інвалідності ОСОБА_1, порушення Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".
29 червня 2021 року відповідно до наказу КП "Морська пошуково-рятувальна служба" № 374-к у зв`язку зі скороченням штату працівників, ОСОБА_1, інспектора відділу документального забезпечення та контролю, звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 статті
40 КЗпП України та вручено трудову книжку (а. с. 42, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві та поясненнях на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є гарантією того, що учасник справи, незалежно від рівня фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, має можливість забезпечити захист своїх прав та інтересів.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови
у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння
у збереженні роботи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.