Постанова
Іменем України
27 січня 2023 року
м. Київ
справа № 759/4932/21
провадження № 61-11601св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи за первісним позовом:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа- ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6,
учасники справи за зустрічним позовом:
позивач - ОСОБА_4,
відповідач - ОСОБА_1,
треті особи:ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Суханової Є. М., у справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 і ОСОБА_3, до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в особі законного представника ОСОБА_1, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 у своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, в особі законного представника ОСОБА_6, про визнання ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона є наймачем квартири АДРЕСА_1 (далі - квартира). Вказана квартира не приватизована, крім неї в квартирі зареєстровані: її діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2, сестра ОСОБА_4, племінник ОСОБА_5 .
Зазначала, що ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі більше року, місце проживання відповідача їй невідоме, не сплачує комунальні послуги, що підтверджується актом про фактичне не проживання особи від 17 лютого 2021 року, який підписаний сусідами ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та завірений начальником житлово-експлуатаційної дільниці № 4 комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (далі - ЖЕД № 4 КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва") Охотським І. Ю .
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі без поважних причин, весь тягар на утримання квартири несе позивач, перешкод щодо проживання вона не чинить, наміру вселятися до квартири відповідач не має, просила задовольнити її позовні вимоги.
У квітні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду зі зустрічним позовом про визнання ОСОБА_1 такою, що втратила право користування спірною квартирою.
В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_4 зазначала, що 14 листопада 1990 року її мати ОСОБА_12 отримала ордер на право зайняття спірної квартири. Разом із матір`ю в квартирі були зареєстровані ОСОБА_13 (чоловік), ОСОБА_1 (позивач за первісним позовом) та ОСОБА_4 . Тобто наймачем спірної квартири була ОСОБА_12, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує, що у квартирі на цей час позивач ОСОБА_1 та її діти ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не проживають.
Зазначала, що Святошинський районний суд м. Києва рішенням від 27 квітня 2015 року позбавив ОСОБА_1 батьківських прав щодо її сина ОСОБА_2, а тому вона не може бути його законним представником.
Дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, не проживає в Україні, а проживає у Республіці Казахстан разом зі своєю рідною бабусею (матір`ю її батька) ОСОБА_15, яка є опікуном дитини. Батько ОСОБА_16 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Факт проживання ОСОБА_4 у спірній квартирі підтверджується актом від 06 квітня 2021 року № 52.
Вказувала на те, що саме ОСОБА_1 вже багато років не проживає у спірній квартирі, у квартирі відсутні будь-які її речі, витрат щодо утримання квартири не здійснюєі взагалі її місце перебування невідоме.
Також зазначала, що витрати за житлово-комунальні послуги сплачує вона, іншого житла на праві власності чи користування вона не має, а тому позбавлення її єдиного житла фактично зробить її безхатченком та позбавить гарантованого Конституцією України права на житло.
Крім того, вказувала на те, що у квартирі зараз проживає її вітчим ОСОБА_17, який переніс інсульт та потребує стороннього догляду, який забезпечує вона.
Посилаючись на зазначене, просила задовольнити її позовні вимоги.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Святошинський районний суд міста Києва рішенням від 10 грудня 2021 року позов ОСОБА_1 залишив без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнив.
Визнав ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн.
Відмовляючи в задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 проживає у спірній квартирі, а ОСОБА_1 не проживає та не користується квартирою більше шести місяців без поважних причин, що є підставою для визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Київський апеляційний суд постановою від 25 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2021 року скасував в частині задоволеного зустрічного позову ОСОБА_4 та ухвалив в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовив. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що докази, надані сторонами є суперечливими, оскільки підтверджують як проживання, так і відсутність сторін у спірній квартирі. Тому оскільки сторонами не надано належних доказів на підтвердження відсутності кожної із них понад 6 місяців, то суд дійшов висновку, що ОСОБА_1, як і ОСОБА_4, проживають у спірній квартирі, а тому підстави для визнання сторін такими, що втратили право користування квартирою, відсутні.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_4 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року в справі № 344/7064/16-ц (провадження № 61-5204св20), від 06 листопада 2019 року в справі № 641/5955/17 (провадження № 61-36940св18), від 02 грудня 2020 року в справі № 760/11141/19 (провадження № 61-23066св19) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не взяв до уваги те, що ОСОБА_1 позбавлена батьківських прав щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується судовими рішеннями, а тому вона не може бути їх законними представниками, не взяв до уваги те, що діти ОСОБА_1, як і сама ОСОБА_1, у спірній квартирі не проживають, що встановлено судовим рішенням у справі № 759/4591/21, а також не надав оцінку показам свідків та поясненням третьої особи, який є племінником ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які підтвердили те, що в спірній квартирі не проживає ОСОБА_1, а проживає ОСОБА_4 .
Заявник звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з позовом, посилалась на те, що ОСОБА_4 не проживаю у спірній квартирі більше одного року, а її реєстрація в квартирі позбавляє її як наймача здійснювати право користування у повному обсязі, а також вона повинна здійснювати оплату комунальних послуг із розрахунком на всіх зареєстрованих у квартирі осіб, однак вона не надає належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного, зокрема доказів щодо оплати комунальних послуг.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції, не надавши оцінки показанням свідків, а саме: ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_18, які підтвердили те, що у спірній квартирі проживає лише ОСОБА_4, а також не надавши оцінки іншим доказам, які подані ОСОБА_4, зокрема: копії квитанцій про оплату комунальних послуг; акта від 14 квітня 2021 року № 57 про непроживання ОСОБА_1, а також акта від 06 квітня 2021 року № 52, яким підтверджується проживання ОСОБА_4 у квартирі, дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.
Вказує на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Крім того, зазначає, що дійшовши висновку про те, що докази, надані сторонами, є суперечливими, суд апеляційної інстанції не навів обґрунтування, в чому суперечливість таких доказів, враховуючи те, що крім акта від 17 лютого 2021 року № 08/1, доданого ОСОБА_1 до первісного позову, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 на час звернення до суду із позовом проживала у спірній квартирі, і що в квартирі знаходяться її речі, що вона цікавиться квартирою або відповідач чинить їй перешкоди у користуванні квартирою.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали цивільної справи із Святошинського районного суду міста Києва.
Справа надійшла до Верховного Суду в грудні 2022 року.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суд апеляційної інстанції забезпечив повний і всебічний розгляд справи й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до ордеру, виданого на підставі розпорядження Ленінградської районної ради від 29 жовтня 1990 року № 580, спірна квартира була надана ОСОБА_12 на сім`ю з 4-х осіб: ОСОБА_12, ОСОБА_19 (чоловік), ОСОБА_1 (дочка), ОСОБА_4 (дочка) (т. 1 а. с. 9).
У квартирі зареєстровані: ОСОБА_1, ОСОБА_4, що підтверджується копіями паспортів (т. 1 а. с. 6, 104), та ОСОБА_5, що визнається та не заперечується сторонами.
Згідно з актом від 17 лютого 2021 року № 08/1 ОСОБА_4 у спірній квартирі зареєстрована, але не проживає (т. 1 а. с.10).
Згідно з актом від 06 квітня 2021 року № 52 ОСОБА_4 проживає у спірній квартирі (т. 1 а. с. 49).
Відповідно до акта від 14 квітня 2021 року № 57 ОСОБА_1 не проживає у спірній квартирі (т. 1 а. с. 106).
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 квітня 2015 року ОСОБА_1 позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 42).
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, постійно поживає в Республіці Казахстан за згоди її матері ОСОБА_1 на підставі заяви від 25 серпня 2017 року (т. 1 а. с. 45), опікуном дитини призначено ОСОБА_15 (т. 1 а. с. 46).
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_18, ОСОБА_6 підтвердили факт, що ОСОБА_1 не проживає в спірній квартирі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.