Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 295/17385/21
провадження № 61-11824св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: держава Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 травня 2022 року у складі судді Чішман Л. М. та постанову Житомирського апеляційного суду
від 25 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Шевчук А. М., Коломієць О. С.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є потерпілою від Чорнобильської катастрофи 1 категорії, має інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області, де отримує пенсію відповідно до положень статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Із 01 січня 2015 року вказану норму викладено в новій редакції згідно із Законом України від 28 грудня
2014 року № 76-VIII. Зокрема, частиною п`ятою статті 54 зазначеного Закону України передбачено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсій визначає Кабінет Міністрів України в актах із відповідних питань. Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року у справі
№ 3-333/2018 визнано такою, що не відповідає Конституції України частину третю статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року.
При цьому, у своєму рішенні Конституційний суд зазначив, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 вказаного Закону України, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону України
від 28 грудня 2014 року.
ОСОБА_1 вказувала, що внаслідок застосування закону, який був визнаний неконституційним, їй спричинено матеріальну шкоду внаслідок недоотриманих пенсійних виплат у розмірі 520 398,59 грн у період з 01 січня 2015 року до 30 червня 2021 року.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 просила суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку Державною казначейською службою України на її користь 520 398,59 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23 травня 2022 року, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного суду
від 25 жовтня 2022 року, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.
Судові рішення мотивовані тим, що вирішення цього спору по суті буде залежати від правомірності нарахування та виплати позивачу недоотриманої пенсії, а такі правовідносини за своїм змістом є
публічно-правовими та ґрунтуються на нормах публічного права, а тому мають розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Спори щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, є публічно-правовими, виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб`єкта владних повноважень, тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Зазначений правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі
№ 757/63985/16 та від 05 червня 2019 року у справі № 686/23445/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира
від 23 травня 2022 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 25 жовтня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження ухвали Богунського районного суду
м. Житомира від 23 травня 2022 року та постанови Житомирського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що відповідно до частини п`ятої
статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. Враховуючи зазначену норму, оскільки заявник у позові не просить вирішити публічно-правовий спір, то вважає, що її позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої законом, що визнано неконституційним, мають розглядатися у порядку цивільного судочинства.
Заявник вважає, що залишення без змін оскаржуваних судових рішень призведе до позбавлення її права на справедливий розгляд справи та порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
У грудні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року справу № 295/17385/21 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Позиція Верховного Суду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Судами встановлено, що позов у цій справі пред`явлено до держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Державної казначейської служби України, які є суб`єктами владних повноважень, щодо відшкодування матеріальної шкоди у вигляді недоотриманих позивачем пенсійних виплат.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями належності справ до цивільної юрисдикції є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.