Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 523/12032/18
провадження № 61-6898св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Одесагаз",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Антимонопольний комітет України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Саінчук Аріадни Олександрівни на рішення Суворовського районного суду м. Одеси
від 18 червня 2021 року у складі судді Середи І. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2022 рокуу складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до акціонерного товариства "Одесагаз" (далі - АТ "Одесагаз"), треті особи: Міністерство економічного розвитку та торгівлі України, Антимонопольний комітет України, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, Управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення комісії.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 належала на праві власності квартира АДРЕСА_1 .
2/5 частин вказаної квартири, яка складається в цілому з двох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 88,3 кв. м, житловою - 25,00 кв. м, була відчужена ними за договором купівлі-продажу від 18 січня 2014 року ОСОБА_5, а згодом їй надана юридична адреса: квартира АДРЕСА_1 . Вказана частина квартири не опалювалась.
Також ОСОБА_1 зазначає, що вона не підписувала договір з АТ "Одесагаз" та не сплачувала за спожитий газ за адресою: АДРЕСА_2 . Вона ніколи не отримувала відповідних заяв на бажання споживати природний газ, за вказаною адресою не проживає і не зареєстрована.
Зазначає, що 10 червня 2016 року відповідачем здійснено демонтаж та монтаж лічильника. 14 липня 2017 року складено акт про відключення з причин наявності боргу у розмірі - 3 826,00 грн, встановлена пломба на вводі в квартиру, за цілісність якої не може нести відповідальність не лише позивач, а і будь-який споживач.
22 березня 2018 року складено акт про порушення, яким виявлено нібито несанкціоноване відновлення газопостачання, хоча таке формулювання не передбачено законом. Також складено акт на відключення, причина обстеження - самовключення.
20 квітня 2018 року комісією Управління експлуатації газового господарства м. Одеси ПАТ "Одесагаз" прийнято рішення про розрахунок донарахування у розмірі - 84 484,52 грн, нараховано - 7 442,84 куб. м, а рішенням від 21 червня 2019 року донараховано - 43 447,31 грн, в яких навіть не зазначено про наявність газового лічильника.
З огляду на вказане та посилаючись на те, що акти - розрахунки від 20 квітня 2018 року та від 21 червня 2019 року проведені з порушенням встановленої ціни на газ для побутових споживачів, а тому є неправомірними, а також опалювальна площа не відповідає дійсній, ОСОБА_1 остаточно просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ПАТ "Одесагаз" № 194 від 20 квітня 2018 року про порушення ОСОБА_1 підпункту 2 пункту 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме - несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22 березня 2018 року та зафіксовано в акті про порушення №395 від 22 березня 2018 року, яким нарахований граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі - 84 484,52 грн;
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ПАТ "Одесагаз"
№ 194/1 від 21 червня 2019 року про порушення ОСОБА_1 підпункту 2 пункту 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме - несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22 березня 2018 року та зафіксовано в акті про порушення №335 від 22 березня 2018 року, яким донараховано згідно розрахунку, граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі - 43 447,31 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 18 червня 2021 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ПАТ "Одесагаз"
від 20 квітня 2018 року № 194 про порушення ОСОБА_1 підпункту 2 пункту 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме - несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22 березня 2018 року та зафіксовано в акті про порушення від 22 березня 2018 року № 395, яким нарахований граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі 84 484,52 грн.
Визнано протиправним та скасовано рішення комісії ПАТ "Одесагаз"
від 21 червня 2019 року № 194/1 про порушення ОСОБА_1 підпункту 2 пункту 2 Глави 2 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, а саме - несанкціоноване відновлення газоспоживання, яке виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22 березня 2018 року та зафіксовано в акті про порушення від 22 березня 2018 року № 335, яким донараховано згідно розрахунку граничний об`єм споживання природного газу (вартість необлікованого об`єму природного газу) в розмірі 43 447,31 грн.
Стягнуто з АТ "Одесагаз" на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму
25 205,79 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення комісії АТ "Одесагаз" від 20 квітня 2018 року №194 та від 21 червня 2019 року №194/1 про здійснення донарахування у розмірі 84 484,52 грн та у розмірі
43447,31 грн по споживачу " ОСОБА_7" за адресою: АДРЕСА_2, є протиправними, порушують права позивача, оскільки вона не є ані споживачем, ані власником квартири, а тому підлягають скасуванню.
При визначенні розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд враховував їх співмірність зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відсоток задоволених вимог, відповідність критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, у зв`язку із чим дійшов висновку за необхідне стягнути їх в розмірі 20 000 грн та комісію банку за проведену оплату в розмірі 205 грн.
Крім того, виходячи з розміру задоволених вимог, вимог статті 141 ЦПК України та норм статті 4 Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1617,49 грн, а також стягнення витрат, пов`язаних з отриманням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з архіву КП "БТІ" ОМР - 775,90 грн, витрат на поштові відправлення, кур`єрську доставку, марки, конверти - 1408,90 грн, витрат на копіювання та роздруківку процесуальних документів -1198,50 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Саінчук А. О., діючої від імені ОСОБА_1, задоволено частково.
Апеляційну скаргу АТ "Одесагаз" задоволено частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 червня 2021 року в частині стягнення судових витрат скасовано. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з АТ "Одесагаз" на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 12 686,02 грн.
В іншій частині рішення залишено без змін.
Додатковою постановою Одеського апеляційного суду від 25 травня
2022 року заяву адвоката Саінчук А. О., діючої від імені ОСОБА_1, про стягнення судових витрат задоволено.
Стягнуто з АТ "Одесагаз" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, апеляційний суд врахував, що особовий рахунок за вказаною адресою оформлено на ОСОБА_2, про що був обізнаний відповідач, а позивачка не є ані споживачем, ані власником квартири АДРЕСА_1 .
Разом з тим, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з обставин даної справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Крім того, враховуючи, що ухвалою суду першої інстанції заяву про забезпечення позову було залишено без задоволення, апеляційний суд дійшов висновку, що сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі - 384,20 грн не підлягає стягненню з відповідача, як і судовий збір, сплачений за подання заяви про забезпечення доказіву розмірі 454,00 грн, оскільки вказана заява не була розглянута судом.
Також апеляційний суд звернув увагу на те, що стягненню на користь позивачки підлягають виключно судові витрати без врахування комісії.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду була надіслана касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Саінчук А. О. на рішення Суворовського районного суду м. Одеси
від 18 червня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду
від 28 квітня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 28 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Саінчук А. О., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити судові рішення, виключивши з їх мотивувальної частини: "при цьому, суд зауважує, що доводи позивача про необґрунтованість розміру суми донарахування не перевірялися в силу вказаного висновку, оскільки вона не є споживачем в силу закону".
Також просить змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції та викласти її в наступній редакції: "Стягнути з акціонерного товариства "Одесагаз" на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 34 080,56 грн", а постанову апеляційного суду в частині вирішення питання щодо розподілу судових витрат скасувати.
Змінити мотивувальні частини рішення судів попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат, а в іншій частині залишити їх без змін.
Змінити мотивувальні частини рішень судів попередніх інстанцій, виклавши мотивувальну частину в редакції постанови Верховного Суду з урахуванням аргументів та доводів, які наведені в касаційній скарзі.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц, провадження № 14-507цс18,
від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, провадження
№ 61?4668св18, від 22 квітня 2020 року у справі № 522/19433/17, провадження № 61-835св19, від 06 листопада 2019 року у справі
№ 490/7071/16-ц, провадження № 61-25815св18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц, провадження № 61-4393сво18, від 19 липня
2021 року у справі № 910/16803/19, від 17 січня 2019 року у справі
№ 690/54/18, провадження № 61-45556св18, від 13 червня 2018 року у справі № 757/47925/15-ц, провадження № 61-14711св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повідомляв представників позивача та позивача про дату, місце та час проведення судового засідання 18 червня 2021 року, чим порушив її право на справедливий суд.
Також зазначала, що судами не враховано, що таке порушення як несанкціоноване відновлення газопостачання не передбачено законом, відсутні збитки у оператора ГРМ, оскільки відсутній факт крадіжки газу, відсутній несанкціонований газопровід. Такий вид порушення, як несанкціоноване відновлення газопостачання статтею 59 Закону України "Про ринок природного газу" не передбачений.
Разом з тим, суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив: "При цьому, суд зауважує, що доводи позивача про необґрунтованість розміру суми донарахування не перевірялися в силу вказаного висновку, оскільки вона не є споживачем в силу закону".
Позивачка не погоджується з вказаним висновком суду, вважає, що розрахунки повинні бути перевірені, і навіть якщо вона не є споживачем, суди мали перевірити всі її доводи та аргументи, які містяться в позовній заяві.
Таким чином вважає, що суд не встановив факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Крім того, в Приморському районному суді м. Одеси розглядається справа №522/17387/19 у цивільній справі за позовною заявою АТ "Одесагаз" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.
З огляду на вказане зазначає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції має істотне значення для учасників справи, оскільки у справі №522/17387/19 розглядається питання про стягнення заборгованості у розмірі 44 447,31 грн, проте обставини, встановлені у цій справі, не можуть доказуватися при розгляді іншої справи.
Крім того не погоджується з визначенням судами розміру судових витрат, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки відповідач не подавав клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу адвоката, а тому суди попередніх інстанцій повинні були стягнути судові витрати у повному обсязі.
Також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах стосовно стягнення банківської комісії в розрізі розподілу судових витрат та неможливості віднесення банківської комісії при сплаті позивачем витрат на правову допомогу та судового збору до витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не поданий.
У вересні 2022 року третя особа Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області подало до Верховного Суду письмові пояснення щодо касаційної скарги та просило врахувати їх під час розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що технічний паспорт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2, датований 13 серпня 1999 року та складений на ім`я ОСОБА_2 .
Як вбачається із договору про надання населенню послуг з газопостачання від 14 листопада 2013 року №021735, стороною договору (споживачем) вказано ОСОБА_7, проте в графі "ознайомлений" та "про ознайомлення з інструктажем", а також в реквізитах сторін на місці підпису значиться - Кушнір.
18 січня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 відчужили за договором купівлі-продажу ОСОБА_5 2/5 частини квартири АДРЕСА_1 .
14 липня 2017 року було складено акт на відключення № НОМЕР_1, підстава відключення - борг у розмірі 3 826 грн, у графі власник підпис - відмова ОСОБА_7
20 квітня 2018 року комісією АТ "Одесагаз" прийнято рішення №194 по споживачу ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2, про здійснення донарахування у розмірі - 84 484,52 грн. Суть порушення - порушення підпункту 2 пункту 2 глави 2 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, а саме: наявність несанкціонованого відновлення газоспоживання. Порушення виявлено при обстеженні службою СЕВБГО 22 березня 2018 року та зафіксовано в акті про порушення № 335 від 22 березня 2018 року. Здійснено розрахунок за дане порушення за граничними об`ємами споживання природного газу населенням.
Як видно із змісту акту про порушення побутовим споживачем №335
від 22 березня 2018 року, його складено за участю споживача ОСОБА_7
22 березня 2018 року також складено акт обстеження, яким встановлено самовільне підключення, зафіксовано газовий лічильник і його номер, пломбу та показники, за участю споживача ОСОБА_7 .
В цей же день 22 березня 2018 року складено акт на відключення № НОМЕР_2 з підписом власника ОСОБА_7
26 вересня 2018 року складено акт обстеження 2076, причина обстеження - обмір опалювальної площі, проставлено відмітку про відмову абонента ОСОБА_7 від підпису.
10 травня 2019 року посадовими особами відповідача складено висновок про результати проведеного службового розслідування. За змістом висновку комісією встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 28 вересня 1999 року № 0456 квартира
АДРЕСА_1, загальною площею - 88,3 кв. м., належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_2 та членам її родини - ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 в рівних частках. Особовий рахунок відкрито на ОСОБА_2, а ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 та зареєстрована в квартирі з 1983 року. Станом
на 22 березня 2018 року в квартирі мешкає та зареєстровано чотири особи. За результатами розслідування комісія запропонувала внести зміни в технічну документацію по квартирі стосовно площі опалювання, яка складає - 55,3 кв. м, та стосовно кількості осіб, а також внесено зміни в рішення комісії №194 від 20 квітня 2018 року та акт -розрахунок №335 від 20 квітня 2018 року з урахуванням зменшення площі опалювання квартири та кількості мешканців.
21 червня 2019 року комісією АТ "Одесагаз" прийнято рішення № 194/1 про донарахування згідно розрахунку у розмірі - 43 447,31 грн. Дане рішення прийнято на підставі акту про порушення №335 від 22 березня 2018 року, акту обстеження СЕВГО №529 від 22 березня 2018 року, акту відключення СЕВГО №530 від 22 березня 2018 року, акту про відключення СЕВГО №890
від 08 вересня 2017 року, акту обстеження СЕВГО №2076 від 26 вересня
2018 року, висновку про результати службового розслідування від 10 травня 2019 року, розрахунку нарахувань.
Також судами установлено, що станом на 11 травня 2019 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані - ОСОБА_2 (з 06 вересня 1983 року), ОСОБА_7 (з 06 вересня 1983 року),
ОСОБА_4 (з 15 грудня 2006 року), ОСОБА_3 (з 15 квітня
1994 року).
ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 23 травня 2019 року став власником квартири АДРЕСА_3 . Згідно з довідкою дільниці станом на 30 травня 2019 року та довідкою Департаменту надання адміністративних послуг в квартирі
АДРЕСА_3 зареєстрований - ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 04 квітня 2014 року, разом з - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, починаючи з 18 липня 2014 року.
На підставі договору купівлі- продажу ОСОБА_1 від 07 червня 2008 року стала власником будинку АДРЕСА_4 .
За відомостями сільського голови Маринівської сільської ради Березівського району Одеської області, зазначеними в довідці від 29 травня 2019 року №154, та копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_4 з 29 травня 2019 року.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в частині, яка не скасована апеляційним судом, та постанова апеляційного суду є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.
Щодо доводів про неналежне повідомлення судом першої інстанції представників позивача та позивача про дату, місце та час проведення судового засідання 18 червня 2021 року.
Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 3) частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).