Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 716/2395/21
провадження № 61-11315св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Глибоцького районного нотаріального округу Кінащук Надія Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2022 року в складі судді Григорчак Ю. П. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року в складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернуся до суду з позовомдо ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Глибоцького районного нотаріального округу Кінащук Н. М., про розірвання спадкового договору.
В обґрунтування позову вказав, що 06 вересня 2019 року між ним та відповідачем було укладено спадковий договір, відповідно до умов якого він передав після своєї смерті відповідачу належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований на АДРЕСА_1 . У свою чергу відповідач зобов`язалася у разі хвороби відчужувача забезпечити згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості; виконувати дрібний ремонт житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами згідно з існуючим переліком робіт, що належить до дрібного ремонту житлового будинку, затвердженим у порядку, встановленому чинним законодавством; протягом весняно-осіннього періоду власними силами або за допомогою залучених осіб обробляти земельну ділянку, на якій розташований предмет цього договору, вживати заходів по знищенню бур`янів та шкідників садово-городніх культур; сплачувати у встановлені строки земельний податок, вартість послуг за користування електроенергією, та всі необхідні платежі; забезпечувати потреби відчужувача у продуктах харчування, необхідному одязі; на вимогу відчужувача виконувати господарсько-хатню роботу (приготування їжі, прибирання у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, надання прально-банних послуг); відвідувати відчужувача у випадку влаштування його до лікарні.
Однак жодних з цих перелічених обов`язків ОСОБА_2 не виконує, протягом останнього року він (позивач) неодноразово проходив лікування у лікарні, однак ліки був змушений купувати самостійно, оскільки відповідач його прохання про придбання ліків ігнорувала та ніколи не відвідувала його у лікарні. Окрім цього, упродовж усього часу дії договору відповідач не виконувала жодного ремонту житлового будинку з господарським будівлями та спорудами, не прибирала у його будинку, не обробляла земельну ділянку та не купувала йому продуктів харчування.
Враховуючи зазначене, позивач просив суд розірвати спадковий договір від 06 вересня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Кінащук Н. М.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 29 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано спадковий договір, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який був посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Кінащук Н. М. 06 вересня 2019 року.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконувала умови спадкового договору під час перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у вересні та листопаді 2021 року. При цьому суди вважали такі факти істотним порушенням та невиконанням набувачем обов`язків, передбачених пунктом 2.1. договору. Водночас суди вважали безпідставними посилання відповідача про її необізнаність із цими обставинами, оскільки виконання обов`язків за спадковим договором набувачем не ставиться у залежність від наявності відповідного звернення відчужувача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права (статті 1308 ЦК України), викладеного у постановах Верховного Суду: від 21 січня 2021 року справа № 524/354/19-ц, від 30 грудня 2020 року справа № 607/5404/18, від 27 травня 2020 року справа № 2-879/13, від 14 червня 2021 року справа № 274/7840/19.
Водночас касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин статтю 615 ЦК України, не звернувши увагу на відсутність вини ОСОБА_2 у неналежному виконанні зобовʼязань за спірним спадковим договором, у звʼязку із тим, що вона вжила усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовʼязань за цим договором. Про відсутність її вини, зокрема, вказує факт її стаціонарного лікування у період з 11 вересня до 25 вересня 2021 року, що унеможливило відвідування нею позивача у лікарні у період його хвороби. ОСОБА_2 узяла на себе обовʼязок забезпечувати позивача належними лікувальними засобами на підставі виданих лікарями рецептів, проте надані позивачем докази на підтвердження його витрат на придбання ліків за формою не відповідають медичним рецептам, отже не є належними доказами понесення ним цих витрат.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Кінащук Н .М., зареєстрований в реєстрі за № 2461, згідно із умовами якого ОСОБА_1 передає після своєї смерті ОСОБА_2 належний йому житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 2.1. вказаного договору ОСОБА_2 зобов`язалася виконувати такі дії:
- у разі хвороби відчужувача забезпечити згідно з рецептами лікарів належними лікувальними засобами незалежно від їх вартості;
- виконувати дрібний ремонт житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами згідно з існуючим переліком робіт, що належить до дрібного ремонту житлового будинку, затвердженим у порядку, встановленому чинним законодавством;
- протягом весняно-осіннього періоду власними силами або за допомогою залучених осіб обробляти земельну ділянку, на якій розташований предмет цього договору, вживати заходів по знищенню бур`янів та шкідників садово-городніх культур;
- сплачувати у встановлені строки земельний податок, вартість послуг за користування електроенергією, та всі необхідні платежі;
- забезпечувати потреби відчужувача у продуктах харчування, необхідному одязі;
- на вимогу відчужувача виконувати господарсько-хатню роботу (приготування їжі, прибирання у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, надання прально-банних послуг);
- відвідувати відчужувача у випадку влаштування його до лікарні.
Відповідно до пункту 6.3. спадкового договору у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача на вимогу відчужувача цей договір може бути розірваний у судовому порядку.
Пунктом 6.4. спадкового договору передбачено, що у разі неможливості виконання набувачем розпоряджень відчужувача на вимогу набувача цей договір може бути розірваний у судовому порядку.
Згідно із виписками із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (№ № 3513/258, 4469/1190) ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Глибочицькій центральній районній лікарні з 09 вересня до 20 вересня 2021 року та з 15 листопада до 22 листопада 2021 року, під час якого самостійно купував ліки (а. с. 13-16, 28-31, т. 1).
ОСОБА_2 надавала ОСОБА_1 допомогу та оплачувала лікування у 2019-2020 роках, купувала продукти (а. с. 70-99, т. 1).
Відповідно до довідки № 72 комунального некомерційного підприємства "Міська поліклініка № 1" ОСОБА_2 перебувала на амбулаторному лікуванні з 11 до 25 вересня 2021 року з діагнозом COVID-19 (а. с. 81, т. 1).
ОСОБА_2 не купувала ліки ОСОБА_1 та не доглядала за ним у період перебування його на стаціонарному лікуванні у вересні та листопаді 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно. Тому коло обов`язків набувача має визначатися вже виходячи не з одностороннього волевиявлення відчужувача, а зі спільної згоди сторін, враховуючи договірний характер правовідносин.