ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 906/89/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників:
позивача: не з`явилися
відповідача: Шевчук В.В. (в режимі відеоконференції)
третьої особи-1: Пеховський А.Ю.
третьої особи-2: не з`явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.03.2022
у справі № 906/89/20
за позовом Корпорації "Таско"
до Військової частини НОМЕР_1
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: 1) Міністерства оборони України; 2) Кабінету Міністрів України
про зобов`язання вчинити певні дії
В С Т А Н О В И В:
Корпорація "Таско" (далі - Корпорація, позивач) звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Військова частина, відповідач) про зобов`язання повернути майно (боєприпаси), передане за договором зберігання від 14.01.2016 № 05/1/ОРІС (далі - Договір), згідно з наведеним у позовній заяві переліком.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Військова частина всупереч умовам Договору та вимог статей 530, 953 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) не повернула на вимогу Корпорації зі зберігання за Договором належне позивачу майно.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 28.01.2021 відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Суд першої інстанції виходив з того, що спірне майно - боєприпаси було передано позивачу Міністерством оборони України з метою утилізації на виконання умов договору від 06.10.2009 № 274/п/7-09 та перебувало на зберіганні відповідача з метою подальшої передачі на утилізацію. Проте у 2019 році за рішенням Міністра оборони України виконання робіт за договором утилізації від 06.10.2009 № 274/п/7-09 було призупинено та визначено повернути до Збройних Сил України придатні до використання боєприпаси. За рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України допущено до застосування визначений перелік боєприпасів, до якого віднесено і спірне майно. З огляду на існуючу заборону до видачі придатних до застосування боєприпасів від військового командування відмова відповідача у видачі боєприпасів позивачу є правомірною.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.04.2021 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Військову частину повернути Корпорації майно, яке передано за Договором, згідно з переліком, наведеним у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції.
Постановою Верховного Суду від 12.10.2021 постанова суду апеляційної інстанцій скасована з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд зазначив, що Договір є похідним від укладеного між сторонами договору утилізації від 06.10.2009 № 274/п/7-09 і виконання обов`язків за договором утилізації впливає на виконання відповідачем умов Договору. Суд касаційної інстанції указав на необхідність дослідження обставин, яке фактично майно було передано позивачем на зберігання відповідачу у контексті визначення категорії ракетно-артилерійського озброєння, яка частина майна набута Корпорацією у власність та яка частина майна знаходиться у власності Міністерства оборони України.
За результатом нового розгляду постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.03.2022 (колегія суддів: Маціщук А.В. - головуючий, Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволений частково. Зобов`язано Військову частину повернути Корпорації майно, передане за Договором згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині постанови.
Суд апеляційної інстанції установив, що 10.11.2008 між Урядом України та Урядом Сполучених штатів Америки укладений Меморандум про взаєморозуміння для підтвердження намірів співпрацювати з метою розвитку відносин між двома державами в галузі інвестицій.
З метою забезпечення виконання вказаного Меморандуму постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 746 "Про деякі питання утилізації непридатних та надлишкових боєприпасів" (далі - Постанова №746), зокрема, зобов`язано Міністерство оборони України (далі - МОУ) передати у 2009 - 2010 роках Корпорації непридатні та надлишкові боєприпаси, що підлягають утилізації, згідно з додатком; передбачати в першочерговому порядку щороку під час формування переліку боєприпасів, що підлягають утилізації протягом наступних двох років згідно з Порядком утилізації ракет, боєприпасів і вибухових речовин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2006 № 812 (далі - Постанова №812), обсяг боєприпасів за заявкою Корпорації; забезпечувати на договірних умовах зберігання переданих Корпорації боєприпасів, їх елементів та порохів.
06.10.2009 між МОУ (замовник) і Корпорацією (виконавець) укладений договір № 274/п/7-09 (далі - договір утилізації), за умовами якого виконавець зобов`язався за власний рахунок, відповідно до вимог технологічних процесів, виконати роботи з комплексної утилізації непридатних для подальшого використання і зберігання та надлишкових боєприпасів та їх елементів (вироби), загальна кількість яких за договором складає 150 тис.тон; номенклатура та місце зберігання виробів зазначаються у специфікаціях до додаткових угод, які складаються при формуванні переліку боєприпасів, що підлягають утилізації та є невід`ємною частиною договору; замовник зобов`язався передбачати в першочерговому порядку щороку під час формування переліку боєприпасів, що підлягають утилізації протягом наступних двох років згідно з постановою, обсяг боєприпасів за заявкою виконавця.
14.01.2016 між Корпорацією (поклажодавець) та Військовою частиною (зберігач) укладено Договір, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає та зобов`язується зберігати вироби (далі - майно) та повернути майно поклажодавцеві у схоронності згідно з умовами цього договору; передача поклажедавцем зберігачу майна здійснюється за актами приймання-передачі.
За умовами Договору:
- майно, здане на зберігання поклажодавцем, не переходить у власність зберігача (п. 1.3);
- зберігач зобов`язався повернути поклажодавцю те ж саме майно у такому стані, в якому воно було прийняте на зберігання після закінчення терміну зберігання, або на першу вимогу поклажодавця, навіть якщо строк зберігання цього майна не закінчився (п. 2.1.4);
- майно вважається прийнятим на зберігання згідно з умовами договору з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна (додаток № 2), в якому вказується перелік, кількість майна і його фактичний стан (п. 4.2); майно вважається поверненим поклажодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна (п. 4.3);
- термін зберігання майна - з дати підписання акта прийому-передачі майна до надання поклажодавцем письмового повідомлення про його повернення (п. 5.1).
У період з січня 2016 року по жовтень 2017 року Корпорацією на зберігання за Договором передано Військовій частині майно - боєприпаси, що підтверджується актами приймання-передачі. Частину майна Військова частина повернула Корпорації протягом червня 2016 року - грудня 2017 року.
За період з 19.12.2017 по 23.08.2018 майно Корпорації не поверталось, незважаючи на лист-вимогу від 19.01.2018 № 80 про повернення всього майна зі зберігання за Договором.
У подальшому Військова частина повернула Корпорації ще частину майна, що підтверджується актами приймання-передачі (вилучення) майна.
23.04.2019 посадовими особами Збройних Сил України та Корпорації складено акт № 26 інвентаризації залишків боєприпасів МОУ, які були передані для утилізації Корпорації за договором утилізації.
Рішеннями Міністра оборони України від 07.05.2019 №1409/з/8-2018, від 06.06.2019 № 14092/з/10-218 призупинено виконання робіт за договором утилізації та визначено повернути до Збройних Сил України придатні до використання боєприпаси за переліком. Аналогічні висновки про не проведення робіт з утилізації зазначені у рішенні Міністра оборони України від 13.02.2017 № 2709/з.
За період з липня 2019 року по вересень 2019 року Військова частина повернула Корпорації ще частину майна зі зберігання, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі (вилучення) майна. Майно, яке є предметом спору, за вказаними актами не поверталося.
У зв`язку з отриманою інформацією щодо оприбуткування Військовою частиною на баланс спірного майна та неповернення його із зберігання Корпорація направила Військовій частині вимогу від 09.01.2020 № 11, яка залишилась без задоволення.
Відповідач посилався на те, що спірне майно не повернуто з огляду на заборону видачі боєприпасів на підставі телеграми Військової частини НОМЕР_2 (озброєння Збройних сил України) від 15.06.2019 № 342/5092. Крім того, телеграмою від 11.01.2016 № 342/2/1033 до відповідача було доведено рішення начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 26.08.2015 № 14061 про призупинення дії Тимчасового рішення про встановлення термінів зберігання (технічної придатності) боєприпасів артилерії, засобів ближнього бою та їх комплектуючих елементів №131/Н/02-96 щодо, у тому числі, спірних боєприпасів та їх елементів ІІ категорії.
Зазначений у рішенні начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України № 14064 (доведений до виконання телеграмою від 11.02.2016 № 342/2/1033) перелік боєприпасів містить такі, що є предметом спору у даній справі.
У зв`язку із неповерненням Військовою частиною зі зберігання переданого їй відповідно до Договору майна, Корпорація звернулася із даним позовом до суду.
Апеляційний суд установив, що Договір був укладений між сторонами внаслідок виконання умов договору утилізації з метою забезпечення зберігання переданих Корпорації непридатних боєприпасів для їх подальшої утилізації останнім. Тобто усе майно, передане відповідачу за Договором, отримане Корпорацією за договором утилізації. Однак на даний час відповідно до Інструкції категорування ракетно-артилерійського озброєння, затвердженої наказом МОУ від 04.01.2019 № 4 усі спірні боєприпаси належать до ІІ категорії, які є придатними до застосування та є власністю МОУ, якому і мають бути повернені. Однак за висновком апеляційного суду частина спірного майна набута позивачем у власність шляхом оплати його вартості, а тому таке майно підлягає поверненню позивачу.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на таке.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував ст. 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Постанову Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 26.08.2014 №376 "Деякі питання вилучення і передачі озброєння, бойової техніки та іншого військового майна" (далі - Постанова №376), п. 1, абз. 4 п. 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою КМУ від 29.08.2002 № 1282, п. 1 Постанови № 746, висновок Верховного Суду про застосування яких у подібних правовідносинах відсутній. Так, спірні боєприпаси мають статус військового майна, належать державі в особі МОУ та щодо них КМУ встановлена спеціальна процедура вилучення з оперативного управління військової частини, яка не застосовувалась до спірного майна. З огляду призупинення виконання робіт за договором утилізації, придатність спірних боєприпасів та потребу їх застосування за призначенням, спірне майно не підлягає поверненню позивачу.