ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 922/4022/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Стратієнко Л. В.,
за участю секретаря судового засідання - Охоти В.Б.,
представників учасників справи:
позивача - Мамай А.С.,
відповідача - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг"
на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Крестьянінов О. О., Фоміна В. О., Шевель О. В.
від 08.11.2022
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг"
про стягнення 2 153 600,01 грн
1. Історія справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" про стягнення боргу за договором купівлі-продажу № 3/07-031 від 16.07.2018 у розмірі 1 765 015,30 грн, інфляційних втрат за період прострочення з 18.09.2018 по 01.11.2020 у розмірі 257 804,24 грн, 3% річних за період прострочення з 18.09.2018 по 11.12.2020 в сумі 130780,47 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.02.2022 у справі №922/4022/20 у позові відмовлено повністю.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" задоволено частково; скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 17.02.2022 у справі 922/4022/20; прийнято нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" суму боргу за договором купівлі-продажу №3/07-031 від 16.07.2018 у розмірі 796 410,29 грн, інфляційні втрати за період з 18.09.2018 по 01.11.2020 в сумі 257 804, 24 грн, 3% річних за період прострочення з 18.09.2018 по 11.12.2020 в сумі 130 780,47 грн; в іншій частині позову відмовлено.
25.10.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" - адвоката Захарова П.В. до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №922/4022/20, в якій він просив стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн.
06.11.2022 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" - адвоката Мамай А.С до Східного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №922/4022/20, в якій він просив стягнути з відповідача на користь позивача 45 305,57 грн.
2. Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" - адвоката Захарова Павла Валентиновича про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 24000,00 грн залишено без задоволення. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" - адвоката Мамай Артура Сергійовича про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" 45 305,57 грн витрат на правову допомогу.
Додаткова постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що:
- відповідач до закінчення судових дебатів (або до прийняття судового рішення) не заявляв про свій намір протягом п`яти днів після його ухвалення надати докази на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити. Відтак, додані до заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення докази, зокрема, копії додаткової угоди №2 від 28.04.2022 до договору про надання правової допомоги №05/01/2021-1 від 25.12.2020, кінцевого розрахунку вартості витрат на правничу допомогу та детального опису робіт, виконаних під час надання правової допомоги від 24.10.2022, акта прийому-передачі наданих послуг №2 від 24.10.2022 за договором про надання правової допомоги №05/01/2021-1 від 25.12.2020 залишаються без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи, що відповідачем не були підтверджені допустимими доказами понесені в апеляційній інстанції витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн, колегія суддів залишає без задоволення заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" - адвоката Захарова П.В. про ухвалення додаткового рішення;
- дослідивши надані позивачем докази, якими підтверджується понесення витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи фактичний обсяг наданих послуг та витрачений час, зважаючи на часткове задоволення позову (55,02% від ціни позову) та з огляду на відсутність заперечень відповідача на заяву про ухвалення додаткової постанови або клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з критерію реальності, співмірності та розумності розміру цих витрат, колегія суддів дійшла висновку про задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 45 305,57 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.11.2022 та ухвалити нове рішення, яким: - відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" - адвоката Мамай Артура Сергійовича про ухвалення додаткового рішення; - заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніен Кепітел Білдинг" - адвоката Захарова Павла Валентиновича про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 24000,00 грн задовольнити.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: - суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 15, 16, 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не врахував висновки щодо застосування вказаних норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20 щодо вимог реальності, розумності, обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат.
Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначив, що ним було зазначено про наявність витрат на правничу допомогу у відзиві на апеляційну скаргу, відтак суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяви про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 грн. При цьому, відповідач зазначив, що правова позиція щодо достатності вказання на наявність витрат на правову допомогу у відзиві на апеляційну скаргу викладена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3715/17.
12.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Водночас, у відзиві на касаційну скаргу зазначено, що позивач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи в суді касаційної інстанції судові витрати у розмірі 15 000 грн та заявлено про те, що докази понесених витрат на правову допомогу будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення Верховним Судом рішення у справі.
4. Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Щодо доводів скаржника про наявність підстав для скасування додаткової постанови апеляційного господарського суду в частині задоволення заяви представника Товариство з обмеженою відповідальністю "Східноукраїнська будівельна компанія" - адвоката Мамай А.С. про ухвалення додаткового рішення, Суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 107 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21).
Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини 1 статті 282 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.