Постанова
Іменем України
26 січня 2023 року
м. Київ
справа № 203/4557/18
провадження № 61-6495св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради,
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Техноком",
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргузаступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2021 року у складі судді Католікяна М. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма "Техноком" (далі -ТОВ Фірма "Техноком"), ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Позов мотивований тим, що на підставі реєстраційного посвідчення від 12 квітня 1991 року, виданого КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" на підставі рішення Дніпропетровської обласної ради № 517 від 10 квітня 1990 року, проведено державну реєстрацію права комунальної власності на будинок літ. А-9 АДРЕСА_1 за міською радою та записано в реєстрову книгу № 25 за реєстровим номером 1805.
Станом на 31 грудня 2012 року окрема інвентаризаційна справа на нежитлове приміщення АДРЕСА_2 не виготовлялася та державна реєстрація права власності на вказане приміщення не проводилася.
Будь-яких рішень з приводу відчуження приміщень його власником Дніпровською міською радою у встановленому законом порядку не приймалося.
Однак, 31 травня 2017 року державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради зареєстровано право приватної власності за ТОВ Фірма "Техноком" на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 загальною площею 385,8 кв. м.
Для проведення державної реєстрації ТОВ Фірма "Техноком" надало договір купівлі-продажу б/н від 11 березня 1999 року, укладений з Приватним підприємством Приватна виробничо-комерційна фірма "БАН" (далі - ПП ПВКФ "БАН").
Згідно пункту 1.3 договору купівлі-продажу вказаний об`єкт належить продавцю ПП ПВКФ "БАН" на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 12 грудня 1998 року, виданого представництвом Фонду державного майна України, відповідно до наказу № 714-п від 20 листопада 1998 року.
Відповідно до наданої інформації свідоцтво про право власності № 1975 від 12 грудня 1998 року та наказ № 714-п від 20 листопада 1998 року представництвом Фонду державного майна України не видавалися.
Оскільки ПП ПВКФ "Бан" не було власником спірного майна, воно не мало право його відчужувати, отже договір купівлі-продажу від 11 березня 1999 року є недійсним, оскільки не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про власність", статті 225 ЦК УРСР 1963 року.
У подальшому на підставі договору ТОВ Фірма "Техноком" продало спірне майно ОСОБА_4, який продав 54/100 часток спірного нежитлового приміщення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а 46/100 часток - ОСОБА_3 .
Позивач просив:
визнати недійсним договір купівлі-продажу б/у від 11 березня 1999 року нежитлового приміщення 2а, що знаходиться за адерсою: АДРЕСА_1, укладений між ПП ПВКФ "БАН" та ТОВ Фірма "Техноком";
витребувати від ОСОБА_1, ОСОБА_2, на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 54/100 часток нежитлового приміщення 2а, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 ;
витребувати від ОСОБА_3 на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради 46/100 часток нежитлового приміщення 2а, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2021 року, яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року, першому заступнику прокурора Дніпропетровської області у позові в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ Фірма "Техноком", третя особа - ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прокурором не доведено факту належності територіальній громаді в особі Дніпропетровської міської Ради народних депутатів (згодом - Дніпропетровська міська рада, зараз - Дніпровська міська рада) нежитлового приміщення № 2а на цокольному поверсі житлового будинку АДРЕСА_1 загальною площею 385,8 кв. м (принаймні станом на 11 березня 1999 року). Так, надана суду прокурором копія реєстраційного посвідчення від 12 квітня 1991 року, виданого Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації, свідчить про те, що будинок АДРЕСА_1 зареєстровано за місцевими радами. При цьому, відомості про те, яка саме місцева рада, у розумінні статті 2 Закону України від 07 грудня 1990 року № 533-ХІІ "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" (одна з районних в місті або міська), була власницею зазначеного будинку, вказане реєстраційне посвідчення не містить. Згідно матеріалів інвентаризаційної справи станом на жовтень 1989 року будинок в цілому перебував у власності Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. Інвентаризаційна справа містить кілька копій реєстраційного посвідчення від 12 квітня 1991 року, виданого Дніпропетровським міжміським бюро технічної інвентаризації. При цьому одна з них (на яку послався прокурор у позові) містить посилання на довідку від 11 квітня 1991 року № 53 як на підставу для реєстрації права власності, а друга - на рішення виконавчого комітету від 11 квітня 1991 року № 53. Будь-яких конкретних ідентифікаційних ознак виконавчого комітету вказане посвідчення не містить. Матеріали інвентаризаційної справи також містять кілька копій договорів купівлі-продажу квартир у зазначеному будинку, згідно з якими продавцем виступав виконавчий комітет Кіровської районної Ради народних депутатів м. Дніпропетровська, що може свідчити про те, що будинок (або принаймні його певна частина) належав не Дніпропетровській міській Раді народних депутатів, а одній з районних у місті Рад, яка й розпоряджалася належним їй нерухомим майном. Посилання прокурора на рішення Дніпропетровської міської Ради народних депутатів від 27 листопада 1991 року № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської Ради народних депутатів", згідно з яким до переліку об`єктів комунальної власності Дніпропетровської міської Ради народних депутатів, у тому числі, було віднесено обласний бібліотечний колектор, розташований у АДРЕСА_1, є безпідставним, оскільки зазначене рішення не містить даних, на якому з дев`яти поверхів (або у підвальному приміщенні) та у яких саме приміщеннях, розташовувався колектор. Також безпідставним є посилання прокурора на рішення від 10 квітня 1990 року № 517, яке нібито стало підставою для видачі реєстраційного посвідчення від 12 квітня 1991 року, оскільки зазначене рішення було ухвалене виконавчим комітетом Кіровської районної Ради народних депутатів і взагалі не стосувалось спірного об`єкту нерухомого майна. Крім того, прокурором у заявленому позові не було визначено точне місце розташування приміщень, які є предметом позову. Так, у судових засіданнях і прокурор, і представник позивача стверджували про те, що спірне приміщення розташоване на технічному поверсі будинку АДРЕСА_1 . Між тим, зміст договору купівлі-продажу від 11 березня 1999 року, на який послався прокурор як на правочин, який необхідно визнати недійсним, свідчить про те, що спірне майно розташовувалося на цокольному поверсі. При цьому згідно з матеріалами дослідженої судом інвентаризаційної справи будинок містить і технічний, і цокольний поверхи. Отже, прокурором не доведено факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2022 року заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову прокурора в повному обсязі, стягнути з відповідачів на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені з неправильним застосуванням судом норм матеріального права (а саме: статті 58 Конституції України, статей 48, 86, 89, 225 ЦК УРСР 1963 року, статей 4, 31, 32, 35 Закону України "Про власність", статей 4, 5 Житлового кодексу УРСР 1984 року, статей 7, 50 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", статей 5, 11, 15, 16, 203, 215, 328, 386, 387, 388 ЦК України), що призвело до безпідставної відмови в задоволенні обґрунтованого позову прокурора, чим фактично позбавлено дійсного власника - Дніпровську міську раду права власності на спірне нерухоме майно, яке вибуло з її володіння на підставі сфальсифікованих документів. Судами в оскаржуваних судових рішеннях застосовано вищезазначені норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду.
Суди зробили невірний висновок про те, що наявність права власності Дніпровської міської ради на спірне нежитлове приміщення спростовується, зокрема, тим, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року скасовано рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2013 року у справі № 200/5829/13.Підставою для скасування рішення суду у справі № 200/5829/13 стала виключно наявність спору про право, та, як наслідок, неможливість розгляду заяви в порядку окремо провадження (частина четверта статті 315 ЦПК України). При цьому постанова Дніпровського апеляційного суду від 26 грудня 2018 року не містить таких обставин.
Звертаючись з позовом до суду прокурор долучив до позову відповідь Дніпровської міської ради (лист № 12/6-3606 від 17 грудня 2018 року), з якої вбачається, що наказ № 714-п від 20 листопада 1998 року представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську не виносився. Крім того, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на запит представника відповідачів адвоката Касьян О. В., підтвердило відсутність фактів розпорядження приміщенням АДРЕСА_3 Фондом державного майна України. Разом з цим, зі змісту пункту 1.3. договору б/н від 11 березня 1999 року взагалі не можливо встановити, яке саме представництво Фонду державного майна України видало у вихідний день (суботу) свідоцтво про право власності № 1075 від 12 грудня 1998 року ПП ПВКФ "Бан". В матеріалах справи наказ представництва Фонду державного майна України № 714-п від 20 листопада 1998 року та свідоцтво № 1075 від 12 грудня 1998 року відсутні, та відповідно, судами першої та апеляційної інстанції в якості доказів не досліджувалися, а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказані документи існували та породжували певні правові наслідки грубо порушують вимоги чинного процесуального закону щодо всебічності, достовірності та об`єктивності дослідження обставин справи судом. ПП ПВКФ "БАН" не було власником нежитлового приміщення № 2а у будинку АДРЕСА_1, а отже договір купівлі-продажу вказаного приміщення б/н від 11 березня 1999 року, укладений ПП ПВКФ "БАН" та ТОВ Фірма "Техноком", є недійсним.Враховуючи, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння дійсного власника - Дніпровської міської ради, поза її волею на підставі здійснення державної реєстрації недійсного договору купівлі-продажу, укладеного особою, що не мала права власності щодо предмету продажу, наявні підстави для витребування цього майна у останніх набувачів.
Позиція інших учасників справи
У вересні 2022 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що спірний будинок АДРЕСА_1 не може бути зараховано до житлового фонду місцевих рад. Оскільки спірне приміщення є нежилим і не призначене для постійного чи тимчасового проживання людей, то, відповідно, до житлового фонду не відносилось та не відноситься на теперішній час, та до житлового фонду місцевих рад не зараховувалося, тому посилання прокурора на норми Житлового кодексу є безпідставним. Майно, що було комунальною власністю, могло належати також і сільським, селищним, районним обласним радам народних депутатів, а не лише міським. Жодна з норм Закону України "Про власність в Україні", Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування" від 07 грудня 1990 року, Житлового кодексу УРСР 1984 року не визначала Дніпровську міську раду власником спірного майна, та не передбачала автоматичний, за замовчуванням, перехід права власності на спірний об`єкт до Дніпровської міської ради як власника комунального майна. Єдиний "правовстановлюючий документ" на спірне майно, який мав підтверджувати право власності міської ради на нерухоме майно, існує в декількох варіаціях відмінного між собою змісту.
У вересні 2022 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення, рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року залишити без змін.
Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження приналежності спірного майна позивачу на праві комунальної власності, відтак - не доведено факту порушення, невизнання чи оспорювання прав позивача Дніпровської міської ради.
У листопаді 2022 року ОСОБА_3 подала відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_5, у якому вона просить рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року залишити без змін, а касаційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області - без задоволення.
Відзив на касаційну скаргу мотивованій тим, що судові рішення у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається прокурор у касаційній скарзі. Ані прокуратура Дніпропетровської області, ані Дніпровська міська рада не надали жодного належного та допустимого доказу на підтвердження права власності Дніпровської міської ради на спірне приміщення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 серпня 2022 року поновлено заступнику керівника Дніпропетровської області прокурори строк на касаційне оскарження рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 01 червня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі № 203/4557/18, витребувано справу з суду першої інстанції.