Постанова
Іменем України
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 752/20187/20
провадження № 61-9779св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року під головуванням судді Хоменко В. С. та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Сліпченка О. І., Сушко Л. П., Олійника В. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", третя особа - ОСОБА_2, про зняття арешту з транспортного засобу,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив скасувати обтяження у вигляді застави, накладене Акціонерним товариством "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") на автомобіль легковий марки Mazda CX-7, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2016 року, укладеного з ОСОБА_2, належить транспортний засіб - автомобіль марки Mazda CX-7.
Вказав, що в липні 2020 року під час перереєстрації належного йому транспортного засобу, виявлено наявність в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна заборони на відчуження автомобіля, яке зареєстровано на підставі договору застави від 06 грудня 2007 року, обтяжувачем за яким є АТ "Альфа-Банк", а боржником - ОСОБА_2 .
Оскільки на час придбання автомобіля будь-які обтяження щодо нього були відсутні, так як жодних перепон у перереєстрації автомобіля на його ім`я не виникло, то обтяження, не є чинним для нього як для добросовісного набувача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Голосіївський районний суд м. Києва рішенням від 12 жовтня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 27 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року залишив без змін.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що на момент набуття права власності на автомобіль застава була припинена.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В жовтні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявника вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 333/6700/15-ц та від 05 лютого 2020 року у справі № 761/11267/18.
Суд апеляційної інстанції не досліджував чи існувало взагалі обтяження у вигляді застави рухомого майна щодо належного позивачу транспортного засобу на момент укладення договору купівлі-продажу автомобілю, а саме 19 липня 2016 року.
Судами попередніх інстанцій не взято до уваги те, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, в розділі особливих відміток, відсутні посилання на те, що автомобіль перебуває у заставі або під іншим обтяженням.
Крім того, судами не враховано того, що станом на момент укладення договору купівлі-продажу транспортного засобу здійснити його реєстрацію на нового власника було б неможливо без відповідної письмової згоди заставодержателя та наявності відповідних відомостей у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Отже, відомості щодо обтяження транспортного засобу станом на момент укладення договору купівлі-продажу були відсутні у відповідному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Разом з тим, позивач є добросовісним набувачем зазначеного транспортного засобу, оскільки не знав і не міг знати про наявність в останнього будь-яких обтяжень та набув транспортний засіб на законних підставах.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 21 листопада 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Голосіївського районного суду м. Києва.
Справа № 752/20187/20 надійшла до Верховного Суду 06 грудня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
06 грудня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк") та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № Ф070942А на купівлю автотранспортного засобу, відповідно до умов якого позичальнику на умовах забезпеченості, строковості, платності та цільового характеру використання надані грошові кошти в розмірі 250 000 грн зі сплатою 13 % річних з кінцевим терміном повернення 05 грудня 2014 року (а. с. 49-51).
06 грудня 2007 року між АКБ СР "Укрсоцбанк та ОСОБА_2 в якості забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту укладено договір застави транспортного засобу, зареєстрований в реєстрі за номером 5886, предметом якого є транспортний засіб марки Mazda CX-7, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3, який належить ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого МРЕВ ДАІ м. Херсона 06 грудня 2007 року (а. с. 52-53).
Згідно з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 10 грудня 2007 року № 15933337 10 грудня 2007 року зареєстровано обтяження № 6194854 у вигляді заборони відчуження автомобіля Mazda CX-7, 2007 року випуску, номер об`єкта: НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_3, термін дії - 10 грудня 2012 року (а. с. 55).
Відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05 вересня 2020 року № 67921694 зареєстровано обтяження від 10 грудня 2007 року № 6194854 у вигляді заборони відчуження автомобіля Mazda CX-7, 2007 року випуску, номер об`єкта: НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_3, термін дії - 21 жовтня 2024 року, обтяжувач - АТ "Альфа-Банк", боржник - ОСОБА_2 .
З даного витягу вбачається, що зареєстровано зміни: 20 липня 2009 року - термін дії застави (після змін) - 20 липня 2014 року; 17 липня 2014 року - термін дії застави (після змін) - 17 липня 2019 року; 09 липня 2019 року - термін дії застави (після змін) - 09 липня 2024 року; 21 жовтня 2019 року - термін дії застави (після змін) - 21 жовтня 2024 року (а. с. 9-10).
19 липня 2016 року автомобіль марки Mazda CX-7, 2007 року випуску, відчужено позивачу, котрий згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на підставі договору купівлі-продажу від 19 липня 2016 року № 9307/01/4841/2016 є власником автомобіля легковий марки Mazda CX-7, номер шасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а. с. 8).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.