Постанова
Іменем України
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 693/812/21
провадження № 61-11611св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Комунальне некомерційне підприємство "Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року під головуванням судді Коцюбинської Ю. Д. та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Вініченка Б. Б., Новікова О. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради", ОСОБА_2 про скасування наказу та поновлення на роботі,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради" (далі - КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради"), ОСОБА_2, в якому просив визнати незаконним наказ КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради" від 30 липня 2021 року № 57-к про розірвання трудового договору та звільнення з посади юрисконсульта, скасувати вказаний наказ та зобов`язати ОСОБА_2 поновити позивача на посаді юрисконсульта лікарні.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 28 травня 2021 року тимчасово виконуюча обов`язки директора лікарні ОСОБА_2 письмово попередила його про скорочення посади юрисконсульта, але не запропонувала йому іншої роботи.
Оскільки він має повну вищу освіту за спеціальністю "Лікувальна справа", то він написав заяву про працевлаштування на посаду лікаря-стажиста по спеціальності лікаря загальної практики - сімейної медицини. Незважаючи на те, що в с. Пугачівка була наявна посада лікаря загальної практики, директор лікарні ОСОБА_2 звільнила його з посади юрисконсульта, чим порушила трудове законодавство.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жашківський районний суд Черкаської області рішенням від 17 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовив.
Черкаський апеляційний суд постановою від 20 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року залишив без змін.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_1 були запропоновані всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, але він не дав своєї згоди обійняти запропоновані йому посади молодшого медичного персоналу. Первинна профспілкова організація в присутності позивача розглянула питання про надання згоди на скорочення працівника та надала згоду у встановлений законодавством термін.
Таким чином, при звільненні позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України було дотримано всі вимоги діючого законодавства, тому відсутні підстави для скасування наказу від 30 липня 2021 року № 57-к.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 17 серпня 2022 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 20 жовтня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник вказує, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № 452/832/16-ц.
При звільненні позивача з посади юрисконсульта порушені норми пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Також, відповідач не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України, а саме не виконав покладений на нього обов`язок процедури працевлаштування позивача при скороченні працівника в медичному закладі - не запропонував позивачу іншу роботу при існуючих вакантних посадах в медичному закладі при наявності у позивача декількох освіт, в тому числі професії лікаря.
Відповідач своїми діями умисно повідомила завідомо неправдиві дані про відсутність вакантних посад в медичному закладі.
Суд першої інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме акта від 28 травня 2021 року № 2 про відсутність в медичному закладі вакантних посад, який спростовується наказом медичного закладу від 23 липня 2021 року № 144, яким з п`яти медичних амбулаторій виведено із штатного розпису шість вакантних посад лікарів. В цьому наказі зазначено, що в день попередження позивача 28 травня 2021 року було шість наявних штатних посад, проте позивачу не запропоновано жодної з них.
Свідок інспектор по кадрам медичного закладу ОСОБА_3 підтвердила, що на момент звільнення юрисконсульта були вакантні посади лікарів, проте суди не дослідили ці докази та не надали їм правової оцінки.
Суди попередніх інстанцій відхилили клопотання позивача про витребування у відповідача письмових доказів про наявність вакантних посад на день попередження позивача та яка була фінансова заборгованість по заробітній платі працівникам, що привело до скорочення посади юрисконсульта. Не витребування цих доказів унеможливило встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції не повідомив належним чином позивача про дату, час і місце судового засідання, що унеможливило позивача захистити своє порушене конституційне право про працю. SMS-повідомлення позивач не отримував. При цьому, в матеріалах справи відсутня заява позивача про намір отримання судової повістки в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення, а тому не можна вважати, що апеляційний суд належним чином повідомив позивача про розгляд справи. Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/17.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Вказує те, що позивач до останнього дня перед звільненням не звертався до керівництва медичної установи з заявами про намір займати посаду лікаря або бажання пройти стажування для реалізації можливості займатися медичною діяльністю. Це свідчить про відсутність з боку відповідача порушень норми статті 49-2 КЗпП України. Позивач не міг та не мав права виконувати роботу лікаря, так як не працював на посаді лікаря більше трьох років, а медичний заклад не міг самостійно направляти на стажування лікарів.
Отже, КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради" дотрималось встановленої законодавством процедури звільнення позивача, повідомивши про таке звільнення за два місяці, отримавши на це згоду профспілкової організації та за відсутності в медичному закладі посади або роботи, яку міг виконувати позивач.
Разом з тим, ОСОБА_2 не може бути відповідачем у даній справі, оскільки спір виник між позивачем та КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради".
ОСОБА_2 посилається на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2022 року у справі № 592/6904/21.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жашківського районного суду Черкаської області.
12 грудня 2022 року цивільна справа № 693/812/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
ОСОБА_1 у 1976 році закінчив Вінницький медичний інститут ім. М. І. Пирогова та здобув кваліфікацію лікаря, про що свідчить копія державного диплому НОМЕР_1 .
Позивач припинив лікарську діяльність у 2014 році за власним бажанням. До цього він працював лікарем-офтальмологом.
У 2020 році ОСОБА_1 прийнятий юрисконсультом в адміністративно-господарський підрозділ КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Жашківського району. В подальшому назва закладу змінена на КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківської міської ради", про що свідчать відповідні записи у трудовий книжці
ОСОБА_1 директором лікарні 30 квітня 2021 року прийнято наказ № 108, яким з метою раціонального використання фонду заробітної плати, а також з метою упорядкування оплати праці працівників установ, закладів та організації бюджетної сфери наказано, зокрема, скоротити посаду юрисконсульта (а. с. 45). Вказану посаду займав ОСОБА_1 .
Про прийняття наказу в той же день повідомлено голову первинної профспілкової організації лікарні ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 46).
27 травня 2021 року відповідно до наказу № 123 комісії по попередженню працівників про істотні зміни умов праці 01 серпня 2021 року та звільнення з роботи у зв`язку із скороченням штату наказано вручити відповідні повідомлення працівникам (т. 1 а. с. 47).
28 травня 2021 року позивача повідомлено про звільнення з посади юрисконсульта на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 30 липня 2021 року. Вказане повідомлення підписано позивачем із зауваженням "Процедура порушена" (т. 1 а. с. 50).
Відповідно до акта від 28 травня 2021 року комісією у складі ОСОБА_2, інспектора по кадрам ОСОБА_3, економіста ОСОБА_5 та головної медичної сестри ОСОБА_6 складено акт про те, що ОСОБА_1 зачитано наказ № 123 та повідомлення. Усно ОСОБА_1 повідомлено, що вільні вакансії відсутні. Юрист звернув увагу, що він ще й лікар. Голова комісії та інспектор сказали, що вони знають, хоча підтверджуючі документи в особовій справі відсутні. ОСОБА_3 сказала, що є вакантна посада лікаря загальної практики сімейного лікаря в амбулаторії с. Пугачівка. Комісія вважала, що дана вакансія не підходить ОСОБА_1 (відсутня спеціалізація та сертифікат лікаря-спеціаліста) (т. 1 а. с. 53).
Тим же складом комісії 28 травня 2021 року складено акт № 2 щодо попередження ОСОБА_1 про те, що згідно наказу № 123 посада юрисконсульта, яку він обіймає, скорочується 30 липня 2021 року і він підлягає звільненню з роботи за пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Вакантних посад на даний час у закладі немає. ОСОБА_1 з актом ознайомлений 31 травня 2021 року (т. 1 а. с. 67).
01 липня 2021 року т. в. о. директора лікарні листом № 01-01-11/507 звернулась до голови профспілкового комітету з проханням надати згоду на скорочення працівника, яке відбудеться 30 липня 2021 року (т. 1 а. с. 71).
08 липня 2021 року голова профкому повідомив, що первинна профспілкова організація надає згоду на звільнення юрисконсульта ОСОБА_1 . Витяг з протоколу засідання профспілкового комітету додається (т. 1 а. с. 72, 73).
Наказом від 23 липня 2021 року № 144 виведено із штатного розпису амбулаторії ЗПСМ с. Пугачівка 0,5 ст. завідувача амбулаторії (лікаря загальної практики - сімейного лікаря) (т. 1 а. с. 74).
26 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до т. в. о. директора лікарні із заявою про працевлаштування. У заяві він вказав, що в нього є вища освіта по медицині та він працював лікарем 23 роки. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не працював лікарем більше трьох років з 2014 року, то йому потрібно пройти курси стажування. На сьогоднішній день на підприємстві є вакантна посада лікаря загальної практики сімейної медицини.
У відповідь на вказану заяву листом від 29 липня 2021 року № 01-01-14/579 ОСОБА_1 повідомлено, що на сьогоднішній день документи про його медичну освіту у інспектора з кадрів відсутні. Станом на 26 липня 2021 року у закладі немає вакантних лікарських посад. В наявності є вакансія фельдшера та дві вакансії медичних сестер.
Лікар, який не працює більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, не може займатися лікарською діяльністю з цієї спеціальності і повинен бути направлений на стажування. Згідно фінансового плану лікарні, кошти на спеціалізацію працівників не передбачені (т. 1 а. с. 76).
Окремо про наявні вакансії фельдшера та медичних сестер ОСОБА_1 повідомлено 29 липня 2021 року, що підтверджено його підписом (т. 1 а. с. 77).
30 липня 2021 року прийнято наказ № 57-к про звільнення з роботи ОСОБА_1 у зв`язку зі скороченням чисельності та штату керівників, пункт 1 статті 40 КЗпП України (т. 1 а. с. 79).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.