Постанова
Іменем України
27 січня 2023 року
м. Київ
справа № 307/784/20
провадження № 61-10878св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області,
третя особа - Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області,
особа, яка подала апеляційну скаргу - Тячівська місцева прокуратура (на даний час - Тячівська окружна прокуратура) в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації,
особа, як подала касаційну скаргу - заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Мацунича М. В., Бисаги Т. Ю. у справі за позовом ОСОБА_1 до Солотвинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, третя особа - Державна інспекція архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області, про визнання права власності на нерухоме майно,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила визнати за нею право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 610,80 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування зазначала те, що згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 жовтня 2016 року № 69852845 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 2124482400:04:006:0288, розташованої на АДРЕСА_1, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На вказаній земельній ділянці вона побудувала об`єкт нерухомого майна - житловий будинок садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту до складу будівель і споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, входять: житловий будинок, підвал, прибудова, підвал прибудови, магазин, підвал, ворота, загальна площа об`єкту нерухомого майна становить 610,80 кв. м, з яких: 233,20 кв. м - житлова площа, 160,80 кв. м - площа допоміжних приміщень, 216,80 кв. м - торгова площа.
Згідно з висновком про вартість об`єкта, ринкова вартість вказаного об`єкту нерухомого майна - житлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами становить 516 065 грн. Відповідно до звіту обстеження технічного стану об`єкту нерухомого майна - житлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, за результатами технічного обстеження об`єкту встановлено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний), фактичний стан конструкцій задовольняє та відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої експлуатації будівлі за її функціональним призначенням, як житлового будинку з вбудованим магазином.
Однак, право власності на зазначене нерухоме майно не встановлено, оскільки нею не було введено в експлуатацію побудовану будівлю у встановленому законом порядку, позаяк розроблена проектна документація не відповідає законодавству у сфері містобудування. Вона зверталася в Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції України в Закарпатської області з метою введення в експлуатацію вказаного нерухомого майна, однак, повідомленням від 18 грудня 2019 року їй відмовлено у цьому з тих підстав, що відсутні умови для введення в експлуатацію об`єкту нерухомого майна. Крім того, постановою управління ДАБІ у Закарпатській області від 18 грудня 2019 року № 151/1007 її притягнуто до відповідальності за здійснення будівництва об`єкту нерухомого майна - житлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами без документів, що дають право на виконання будівельних робіт у вигляді штрафу у сумі 8 500 грн, який нею сплачено згідно з квитанцією від 28 грудня 2019 року. Самочинно побудований нею житловий будинок садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами розташований на її власній земельній ділянці і не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації, що також підтверджено довідкою Нижньоапшанської сільської ради від 06 лютого 2020 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Тячівський районний суд Закарпатської області рішенням від 27 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 610,80 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд першої інстанції виходив з того, що згідно з частиною четвертою статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд прийняв визнання позову відповідачем, оскільки таке визнання відповідає вимогам чинного законодавства, інтересам сторін у справі, в свою чергу, не суперечить правам та інтересам інших осіб.
З урахуванням наведеного, суд вважав, що позов про визнання права власності на нерухоме майно слід задовольнити.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Тячівська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації (далі - Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА) подала апеляційну скаргу.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 27 вересня 2022 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Тячівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської районної державної адміністрації на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2020 року закрив.
Закриваючи апеляційне провадження у справі, апеляційний суд виходив з того, що подавши апеляційну скаргу в інтересах держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, прокурор не довів наявності в нього права апеляційного оскарження рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2020 року, так як повноваження здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд на час подання позовної заяви належали Державній архітектурно-будівельній інспекції України, на час подання апеляційної скарги - Державній інспекції містобудування України, а на час розгляду справи апеляційним судом - Державній інспекції архітектури та містобудування України.
Відтак, встановивши в межах відкритого апеляційного провадження, що Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА не уповноважений здійснювати в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, а також не має повноважень вирішувати питання прийняття об`єктів будівництва в експлуатацію, тобто не є компетентним державним органом та учасником спірних правовідносин, і рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 березня 2020 року не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки держави в особі Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, апеляційний суд дійшов висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Такі висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 307/334/20.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
В жовтні 2022 року заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 27 вересня 2022 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18, від 19 травня 2021 року у справі № 305/1396/19, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17, в постановах Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 905/803/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 308/9892/16-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 308/360/20, від 30 червня 2021 року у справі № 2-6635/06, від 04 лютого 2021 року у справі № 202/26139/13-ц, від 28 жовтня 2021 року у справі № 761/23904/19, від 23 листопада 2020 року у справі № 826/3508/17, від 30 червня 2020 року у справі № 727/9974/17.
Звернення прокурора до суду апеляційної інстанції спрямоване на задоволення порушеного рішенням суду першої інстанції державно значимого питання дотримання законності у сфері містобудування, землекористування, правомірності набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно фізичною особою.
Правовідносини, пов`язані з визнанням права власності на самочинне нерухоме майно на земельних ділянках не відведених для цієї мети становлять також суспільний інтерес, що ототожнюється з інтересами держави, а незаконне їх визнання на підставі судового рішення, такому суспільному інтересу не відповідає. Відтак, порушує інтереси держави на захист яких діє прокурор.
З метою встановлення наявності підстав для представництва саме прокурором шляхом апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції листом від 23 грудня 2020 року № 07.35-99-5080 вих. 20 поінформовано Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА про незаконність судового рішення та необхідність вирішення питання його оскарження в апеляційному порядку.
Натомість ні станом на день подання апеляційної скарги, ні впродовж судового розгляду скарги жодних процесуальних дій на захист інтересів держави вказаним органом не здійснено, що вказує на неналежність захисту.
Викладене свідчить про бездіяльність Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА і наявність для представництва інтересів держави прокурором шляхом апеляційного оскарження.
Аналіз розділу 2 Положення про Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА, затвердженого розпорядженням голови Тячівської РДА від 16 січня 2020 року № 19 дає підстави для висновку, що Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА є уповноваженим державою органом, що здійснює захист інтересів держави у сфері містобудування та архітектури на території Тячівського району, оскільки здійснює повноваження у сфері містобудівної діяльності. Водночас, цей уповноважений орган не залучений судом до участі у справі, а тому був позбавлений можливості реалізувати свої функції в судовому порядку, а також своєчасно оскаржити рішення суду з метою захисту інтересів держави.
Крім того, суд першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, не правильно визначив статус як третьої особи у справі - Управління Державної архітектурної будівельної інспекції у Закарпатській області, заміненої в ході апеляційного розгляду на правонаступника - Державну інспекцію архітектури та містобудування України в особі Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Закарпатській області. Зважаючи на предмет спору та в силу своїх повноважень вказаний орган мав бути залучений у даній справі у статусі відповідача, а не третьої особи.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 09 листопада 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Тячівського районного суду Закарпатської області.
Справа № 307/784/20 надійшла до Верховного Суду 28 листопада 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06 жовтня 2016 року № 69852845 ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 2124482400:04:006:0288, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на АДРЕСА_1 .
За технічною документацією, ОСОБА_1 є забудовником об`єкта нерухомого майна - житлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, розташованого на належній їй на праві власності земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до технічного паспорту на житловий будинок садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальна площа об`єкту нерухомого майна становить 610,80 кв. м, з яких: 233,20 кв. м - житлова площа, 160,80 кв. м - площа допоміжних приміщень, 216,80 кв. м - торгова площа.
Звітом технічного обстеження житлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, підтверджено, що технічний стан конструкцій та будівлі в цілому відноситься до ІІ категорії (задовільний). Фактичний стан конструкцій житлового будинку з торговими приміщеннями відповідає вимогам міцності та надійності для подальшої безпечної експлуатації будівлі за її функціональним призначенням як житловий будинок з торговими приміщеннями.
Згідно з довідкою Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 06 лютого 2020 року № 205, розташування побудованого ОСОБА_1 житлового будинку садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 610,80 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, не порушує прав та інтересів третіх осіб, не суперечить правилам забудови населеного пункту та вимогам містобудівної документації.
Із довідок Нижньоапшанської сільської ради Тячівського району Закарпатської області від 06 лютого 2020 року № 206 та № 207 вбачається, що належні ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та розташований на ній житловий будинок садибного типу з вбудованим магазином та господарськими будівлями і спорудами, загальною площею 610,80 кв. м, мають адресний номер поштову адресу: АДРЕСА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (частина друга статті 331 ЦК України).
Відповідно до статті 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою-третьою статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Відповідно до пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта; видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".
Механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначено Порядком № 461.
Абзацом першим пункту 3 Порядку № 461 передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.
Надання (реєстрація), повернення (відмова у видачі) чи скасування реєстрації документів, що підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними статтею 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (абзац перший пункту 4 Порядку № 461).
Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку № 461 у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.
Положенням про Сектор містобудування та архітектури Тячівської РДА, затвердженим розпорядженням голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 16 січня 2020 року № 19, передбачено, що Сектор є структурним підрозділом Тячівської районної державної адміністрації та є юридичною особою (пункти 1.1, 1.6). Основним завданням Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА є забезпечення реалізації державної політики у сфері містобудування та архітектури на території району (пункт 2.1), на виконання якого він забезпечує, серед іншого: здійснення моніторингу щодо реалізації схеми планування території району, стану розроблення, оновлення містобудівної документації на регіональному та місцевому рівнях (пункт 2.2.4); надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 2.2.12); надання будівельного паспорта забудови земельної ділянки (пункт 2.2.13); надання пропозицій щодо присвоєння органами місцевого самоврядування поштових адрес об`єктам містобудування (пункт 2.2.15); ведення містобудівного кадастру на території району (пункт 2.2.16); ведення реєстру містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки (пункт 2.2.17); співпрацю з органами державного архітектурно-будівельного контролю з питань самочинно збудованих об`єктів містобудування (пункт 2.2.20).
При цьому, апеляційним судом встановлено, що розділ ІІІ вищевказаного Положення, яким визначені права Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА, не містить вказівки щодо виконання ним наглядових та контролюючих функцій, а також - права звернення до суду на захист інтересів держави. Крім того, Положенням не передбачено повноважень Сектору містобудування та архітектури Тячівської РДА щодо забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування та архітектури, державних стандартів, норм і правил забудови населених пунктів, затвердженої містобудівної документації, а також - повноважень погоджувати прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію органом державного архітектурно-будівельного контролю.
Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 170 ЦК України).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До уповноважених органів містобудування та архітектури належать органи, визначені у статті 13 Закону України "Про архітектурну діяльність". До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
Абзацами першим, другим частини першої статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Державний архітектурно-будівельний контроль замовників будівництва, які є фізичними особами, здійснюється відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" з урахуванням особливостей правового статусу таких осіб. Порядок здійснення архітектурно-будівельного контролю визначається Кабінетом Міністрів України.
Державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частини перша, друга статті 41-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").