Постанова
Іменем України
18 січня 2023 року
м. Київ
справа № 335/4358/21
провадження № 61-7653св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізька обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження:
касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє Беклеміщев Сергій Олегович, на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року, ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2022 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
та касаційну скаргу Державної казначейської служби України на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року в складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Крилової О. В., Кухаря С. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - ГУНП в Запорізькій області), Запорізької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України) про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що слідчим управлінням Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080350001264, відкритому стосовно нього за частиною другою статті 383 та частиною другою статті 384 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
14 грудня 2018 йому вручено повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні та проведено допит. Постановою слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Качанюка О. М. від 14 грудня 2018 року до матеріалів досудового розслідування приєднано речові докази, зокрема належні йому грошові кошти в розмірі 57 700,00 грн, які були передані на зберігання до установи банку.
Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2018 року накладено арешт на вказані кошти, які були повернуті йому лише 25 грудня 2020 року.
Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2018 року стосовно нього було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 07 лютого 2019 року, покладено обов`язки прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не залишати житло з 21 години вечора до 06 години ранку, повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту неодноразово продовжувався, зокрема на підставі ухвал Токмацького районного суду Запорізької області від 23 січня, 14 березня, 07 травня, 04 липня та 28 серпня 2019 року.
Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2019 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, його визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 383, частиною другою статті 384 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України; арешт, накладений ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2018 року, скасовано; вилучені речові докази повернуто ОСОБА_1 .
Із посиланням на статтю 1176 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", позивач зазначав, що йому завдана моральна шкода, яка полягає у приниженні його честі та гідності, втрати соціального статусу, погіршення психологічного стану, внаслідок незаконного повідомлення про підозру та пред`явлення обвинувачення у вчиненні злочинів, яких він не скоював.
Протягом перебування під слідством та судом впродовж 22 місяців і 13 днів зазнав сильної психотравми, вимушений був звертатися за психологічною допомогою через свій депресивний стан, у нього суттєво погіршилися відносини із родиною та оточуючими, а тому компенсація моральної шкоди повинна бути у більшому розмірі, аніж гарантований Законом мінімальний розмір, з огляду на характер, тривалість та глибину моральних страждань, на кількість та тяжкість інкримінованих йому злочинів, які є злочинами проти правосуддя, що взагалі робить неможливою для позивача довіру в майбутньому до правоохоронних органів, і неможливість відчувати себе захищеним у державі.
У своєму позові ОСОБА_1 просив відшкодувати йому моральну шкоду в розмірі 2 000 000,00 грн за: незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, пред`явлення обвинувачення, визнання підозрюваним та обвинуваченим, тобто перебування під слідством та судом - 1 500 000,00 грн; незаконне застосування міри запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та покладення пов`язаних із ним обмежень, тобто обмежень свободи, вільного пересування, обрання місця проживання та інше - 300 000,00 грн; незаконне накладення арешту на майно, тобто позбавлення можливості вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, а саме грошовими коштами у розмірі 200 000,00 грн.
Матеріальна шкода завдана позивачу, у зв`язку з понесеними ним витратами на правову допомогу, пов`язану із розглядом кримінального провадження, оцінена ним у розмірі 100 000,00 грн.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь майнову шкоду у розмірі 100 000,00 грн, та моральну шкоду у розмірі 2 000 000,00 грн. Крім того, просив відшкодувати витрати на правничу допомогу, пов`язану із розглядом цивільної справи, у розмірі 666 567,68 грн.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 927 612,81 грн та матеріальну шкоду у розмірі 100 000,00 грн. В іншій частині позовні вимоги залишено без задоволення.
Вирішуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, перебуваючи під слідством протягом значного періоду часу, зазнав моральної шкоди, яка виразилася у порушенні нормальних життєвих зв`язків, погіршенні стосунків із оточуючими, негативних змінах в емоційному стані, що надає позивачеві право на отримання компенсації на підставі положень статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Визначаючи розмір моральної шкоди у більшому розмірі, аніж мінімальний розмір, передбачений Законом, суд виходив із засад розумності, виваженості і справедливості, а також доведеності того факту, що позивач зазнав моральних страждань у зв`язку із незаконним перебуванням під слідством і судом, обмеженням у конституційних правах, зокрема, вимушених змін у життєвих стосунках, позбавлення можливості реалізувати свої звички та бажання, порушення нормальних життєвих та соціальних зв`язків, обмежень у вільному пересуванні, зміни способу життя, необхідністю звернення за правовою допомогою до адвоката для здійснення захисту прав та інтересів в суді для підтвердження і доведеності добропорядності. При цьому, суд надав оцінку кожній із зазначених позивачем підстав для відшкодування моральної шкоди та визначив її розмір по кожній окремо.
Ухвалюючи рішення про стягнення з Державного бюджету України 100 000,00 грн на відшкодування витрат на правову допомогу, понесених позивачем у кримінальному провадженні, суд першої інстанції виходив із положень статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду". Визначаючи розмір таких витрат, суд взяв до уваги те, що факт сплати гонорару та участь адвоката у кримінальному провадженні підтверджується відповідними доказами.
Додатковим рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2022 року заяву представника позивача - адвоката Беклеміщева С. О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та здійснено перерозподіл судових витрат.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 326 151,57 грн. У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано тим, що позивачем надано належні докази на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а відповідачі, у свою чергу, не довели неспівмірність таких витрат. Визнаючи розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду цієї справи, суд виходив із принципу розумності, обґрунтованості, та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУНП в Запорізькій області, Запорізька обласна прокуратура та Головне управління ДКС України в Запорізькій області подали апеляційні скарги.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року клопотання ГУНП в Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року задоволено. Поновлено ГУНП в Запорізькій області строк на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року. Апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк десять днів з дня вручення копії ухвали для надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору у сумі 15 414 грн.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску ГУНП в Запорізькій області строку на апеляційне оскарження та його поновлення, апеляційний суд виходив із того, що 08 лютого 2022 року проголошено повний текст рішення суду, 21 лютого 2022 року скаржником отримано його копію, зі скаргою заявник звернувся 12 травня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Взявши до увагу запровадження на всій території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, апеляційний суд дійшов висновку про поновлення такого строку.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року клопотання Запорізької обласної прокуратури про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року задоволено. Поновлено відповідний процесуальний строк, а апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску Запорізькою обласною прокуратурою строку на апеляційне оскарження та його поновлення, апеляційний суд виходив із того, що 08 лютого 2022 року проголошено повний текст рішення суду, 10 лютого 2022 року скаржником отримано його копію, зі скаргою заявник звернувся 24 травня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Взявши до увагу запровадження на всій території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, апеляційний суд дійшов висновку про поновлення такого строку.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2022 року клопотання Головного управління ДКС України про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року та додаткового рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2022 року задоволено. Поновлено строк на апеляційне оскарження вказаних судових рішень. Клопотання Головного управління ДКС України в Запорізькій області про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року задоволено частково. Відстрочено сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року до ухвалення судового рішення у справі судом апеляційної інстанції.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДКС України в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року та додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 лютого 2022 року в зазначеній справі.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску заявником строку на апеляційне оскарження та його поновлення, апеляційний суд виходив із того, що 08 лютого 2022 року проголошено повний текст рішення суду, 14 лютого 2022 року скаржником отримано його копію, зі скаргою заявник звернувся 03 червня 2022 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Взявши до увагу запровадження на всій території України з 24 лютого 2022 року воєнного стану, апеляційний суд дійшов висновку про поновлення такого строку.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року апеляційні скарги Запорізької обласної прокуратури, Головного управління ДКС України та ГУНП в Запорізькій області задоволено частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28 січня 2022 року та додаткове рішення від 21 лютого 2022 року у цій справі скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 145 816,67 грн та 50 000 грн - компенсації витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні, а всього 195 816,67 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в цій справі у розмірі 10 000,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди та ухвалюючи нове рішення про зменшення її розміру, суд апеляційної інстанції виходив із того, що визначений судом розмір морального відшкодування є значно завищеним і не узгоджується із вимогами Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", який регулює спірні правовідносини.
Враховуючи норми Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", яким встановлений мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі 6 500,00 грн, положення статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом 22 місяці та 13 днів, суд дійшов висновку, що розмір, завданої позивачу моральної шкоди становить 145 816, 67 грн (22 місяці*6500 грн = 143 000,00 грн.; 13 днів*6500/30 = 2 816,67 грн; 143 000,00 + 2 816,67 = 145 816,67 грн).
Зменшуючи розмір компенсації витрат на правничу допомогу у кримінальному провадженні із 100 000,00 грн до 50 000,00 грн, апеляційний суд виходив із того, що такий розмір відповідатиме принципу співмірності, розумності та обґрунтованості.
Вирішуючи питання стягнення витрат на правничу допомогу в цій справі, апеляційний суд виходив із того, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та вирішення питання щодо витрат на правничу допомогу, відповідачі у справі своїх заперечень щодо визначеного ОСОБА_1 розміру витрат на правничу допомогу не надавали, проте оскаржуючи вказане рішення, Запорізька обласна прокуратура, Головне управління ДКС України та ГУНП в Запорізькій області вважали визначений судом першої інстанції розмір витрат на правничу допомогу занадто великим та таким, що не є співмірним та виправданим.
Колегія суддів погодилася з указаними доводами апеляційних скарг, а тому дійшла висновку, що достатній, виправданий та співмірний розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає компенсації ОСОБА_1 за рахунок держави, становить 10 000,00 грн.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
05 серпня 2022 року ДКС України, засобами поштового зв`язку, звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року в указаній справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 21 липня 2022 року в частині ухвалення рішення про часткове задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17, від 23 липня 2018 року у справі № 753/3064/17-ц та від 01 червня 2020 року у справі № 910/12945/19.
Звертає увагу, що обов`язковим доказом для визначення наявності факту завдання позивачу моральної шкоди має бути судовий документ про визнання протиправності дій органу, яким її завдано. До матеріалів справи не додано жодного судового документу, яким визначено протиправність дій посадових осіб органу досудового розслідування. Моральні страждання, про які ОСОБА_1 зазначено в позовній заяві, є лише припущенням, оскільки на підтвердження наведеного доказів позивачем не надано.
Вказує, що вимога про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду кримінального провадження, не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та її не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України.
Зазначає, що у разі задоволення заяви щодо відшкодування понесених позивачем витрат на правничу допомогу у цивільній справі, такі судові витрати мають бути покладено на органи, якими позивачу завдано шкоду, а не на Державний бюджет України. У свою чергу, судом апеляційної інстанції, в порушення положень ЦПК України, ухвалено рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу у цивільній справі саме з Державного бюджету України.
23 серпня 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє Беклеміщев С. О., засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Запорізького апеляційного суду від 25 липня 2022 року, ухвалу Запорізького апеляційного суду від 02 червня 2022 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2022 року у цій справі, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 947/7449/20-ц, від 28 жовтня 2020 року у справі № 610/3221/19-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 642/2786/16, від 23 жовтня 2019 року у справі № 333/7311/16-ц.
Також заявник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції:
- статті 137 ЦПК України під час вирішення питання про стягнення витрат на правову допомогу, яка надавалася в рамках кримінального провадження, а не в рамках розгляду цивільної справи без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 750/958/20, від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15, від 19 травня 2021 року у справі № 210/1295/15-ц;
- статті 23, 1173 ЦК України та статей 3, 13, 14 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду" без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 757/53996/17 та Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц.
Заявник також посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, взагалі не дослідив зібрані у справі докази.
Крім того, заявник оскаржує ухвалу Запорізького апеляційного суду
від 02 червня 2022 року (про поновлення Запорізькій обласній прокуратурі строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції) та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2022 року (про поновлення Головному управлінню ДКС України строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відстрочення сплати судового збору), як такі, що не підлягають оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Зазначає, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач чітко визначив самостійні підстави для відшкодування моральної шкоди і визначив її розмір окремо для кожної з підстав, враховуючи різні незаконні, на його думку, дії, що мали місце стосовно нього, а також вказав на порушення його конституційних прав та моральні страждання, які викликали такі незаконні дії.
Звертає увагу, що суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог врахував такі обставини, в рішенні чітко і обґрунтовано зазначив, який розмір моральної шкоди повинен бути стягнутий на користь позивача за кожну із підстав, детально мотивував свій висновок. Натомість, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, вказаних обставин не врахував, не розмежовував види незаконних процесуальних дій, що мали місце стосовно позивача, не зробив висновок з приводу розміру моральної шкоди щодо кожної незаконної процесуальної дії.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в значно меншому розмірі, ніж просив заявник, апеляційний суд не навів мотивів, що свідчили б про безпідставність суми заявленого позивачем відшкодування, хоча у таких справах, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підходити до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Крім того, сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням критеріїв, визначених, зокрема, у частині третій статті 23 ЦК України, і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
Стверджує, що ухвалюючи оскаржуване судове рішення, апеляційний суд взагалі не надав оцінку висновку психолога, який покладений в основу рішення суду першої інстанції, не мотивував з яких підстав такий висновок не взято до уваги, що свідчить про поверхневість та необ`єктивність розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Тобто, апеляційний суд не врахував ні тривалість незаконного переслідування позивача, ні застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, ні накладення арешту на його грошові кошти, ні негативних наслідків, які він зазнав у зв`язку з незаконним притягнення його до кримінальної відповідальності та порушенням його конституційних прав, а обмежився лише загальними вимогами, визначеними статтею 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду", та періодом перебування позивача під слідством і судом.
Що стосується зменшення апеляційним судом майнової шкоди, пов`язаної з наданням позивачу правової допомоги у кримінальному провадженні, то суд апеляційної інстанції, зменшуючи її розмір вдвічі, не обґрунтував такий висновок.
Крім того, пославшись на статтю 137 ЦПК України, апеляційний суд не взяв до уваги, що передбачені вказаною статтею підстави зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути застосовані у разі вирішення питання про відшкодування (повернення) на підставі пункту 4 статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду" суми, сплаченої громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги.
Зазначає, що при постановленні ухвал про поновлення строків на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки не мотивував належним чином своїх висновків про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, пославшись лише на те, що з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, проте жодного висновку, яким чином введення воєнного стану на території України вплинуло на можливість своєчасного подання апеляційних скарг, не навів.
Вказує, що апеляційний суд не мав підстав для відстрочення Головному управлінню ДКС України сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, оскільки заявник із відповідним клопотанням до суду не звертався.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів щодо непогодження з розміром стягнутих апеляційним судом з Державного бюджету України на користь позивача понесених останнім у цій справі витрат на правничу допомогу, в розмірі 10 000,00 грн, а тому постанова апеляційного суду в цій частині, за касаційною скаргою ОСОБА_1, не переглядається Верховним Судом.
Короткий зміст відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
У жовтні 2022 року Запорізька обласна прокуратура подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила її відхилити, а постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
У жовтні 2022 року ГУНП України в Запорізькій області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просило відмовити в її задоволенні, а постанову апеляційного суду - залишити без змін.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє Беклеміщев С. О., витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ДКС України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставою відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що слідчим управлінням Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018080350001264 стосовно ОСОБА_1 за частиною другою статті 383 та частиною другою статті 384 КК України.
14 грудня 2018 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12018080350001264 за частиною першою статті 383, частиною першою статті 384 КК України.
18 грудня 2018 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про зміну підозри у кримінальному провадженні № 12018080350001264 за частиною другою статті 383, частиною другою статті 384 КК України.
Постановою слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Качанюка О. М. від 14 грудня 2018 року до матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №12018080350001264, в якості речових доказів, приєднано грошові купюри на загальну суму грошових коштів 57 700,00 грн, які належали ОСОБА_1 на праві власності.
Згідно з квитанцією про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 654, грошові кошти у сумі 57 700,00 грн були передані на зберігання до установи банку.
Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2018 року задоволено клопотання слідчого СВ Токмацького ВП Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області Качанюка О. М., погоджене прокурором Токмацької місцевої прокуратури Бровченком Г. Ю., і накладено арешт на грошові кошти в розмір 57 700,00 грн.
Ухвалою Токмацького районного суду Запорізької області від 20 червня 2019 року в задоволенні клопотання адвоката Беклеміщева С. О. про скасування арешту майна, а саме грошових коштів у сумі 57 700,00 грн, відмовлено.
Ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2018 року застосовано стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк до 07 лютого 2019 року, покладено обов`язки прибути за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не залишати житло з 21 години вечора до 06 години ранку, повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
В подальшому, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту неодноразово продовжувався на підставі ухвал Токмацького районного суду Запорізької області від 23 січня, 14 березня, 07 травня, 04 липня та 28 серпня 2019 року.
Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 08 листопада 2019 року, залишеним без змін ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 383 та частиною другою статті 384 КК України, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень на підставі пункту 2 частини першої статті 373 КПК України; арешт, накладений ухвалою слідчого судді Токмацького районного суду Запорізької області від 19 грудня 2018 року на грошові кошти у сумі 57 700,00 грн - скасовано, вилучені речові докази повернуто ОСОБА_1 .
Тобто ОСОБА_1 незаконно перебував під слідством та судом із 14 грудня 2018 року (повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень) по 27 жовтня 2020 року (набрання законної сили вироком суду від 08 листопада 2019 року), що складає 22 місяці і 13 днів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а касаційна скарга ДКС України - залишенню без задоволення, з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури, суду
Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами першою, другою статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині першій вказаної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.
Пунктом 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.