ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 380/4259/20
адміністративне провадження № К/990/31287/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Косендюка Я.А.,
представника відповідача - Кельбас Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року (головуюча суддя Братичак У.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Судова-Хомюк Н.М., судді - Онишкевич Т.В., Сеник Р.П.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "К-Агроінвест Трейд" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
У червні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "К-Агроінвест Трейд" (далі за текстом - ТОВ "К-Агроінвест Трейд", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Львівській області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2020 року №0001730507, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на прибуток" в розмірі 31ʼ 942ʼ 524,79 грн (за основним зобов`язанням - 25ʼ 554ʼ 019,83 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями - 6ʼ 388ʼ 504,96 грн).
В якості підстав позову позивач посилався на те, що відповідачем порушено порядок проведення перевірки, зокрема: наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "К-Агроінвест Трейд" не відповідав вимогам законодавства, оскільки у ньому не зазначено фактичної підстави для проведення перевірки; крім того, інспектор прийшов на перевірку не за місцезнаходженням платника податку чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться перевірка, що суперечить вимогам підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України). Щодо ж до викладених в акті перевірки висновків контролюючого органу про нереальність взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач вважав їх безпідставними й такими, що спростовуються належним чином оформленими первинними документами.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2022 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами (судом) норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В аспекті зроблених судами попередніх інстанцій висновків та заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач звертає увагу на застосування судами норм права без урахування висловлених Верховним Судом висновків, зокрема, у справах, де спірним було питання дотримання контролюючим органом підстав і порядку проведення податкової перевірки платників податків. У світлі таких посилань наполягає на тому, що перевірка Товариства проведена у суворій відповідності із приписами ПК України, а наказ про проведення перевірки містив як фактичну, так і правову підставу до її призначення. Зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно визначився із підставами й предметом позову та зробив висновки, що не відповідають фактичним обставинами справи. Також вважає помилковим покликання судів обох інстанцій на преюдиційність обставин щодо незаконності призначення перевірки із посиланням на іншу адміністративну справу, оскільки, на думку податкового органу, такої властивості ці обставини не мають.
Наполягаючи на порушенні судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач вказує, що суди не встановили фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, не дослідили належним чином зібрані у справі докази.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою правову позицію, викладену в поданій касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на помилковість й поверхневість їх висновків. Представник наголошував на тому, що податковим органом було дотримано алгоритм проведення перевірки платника податку, у якого правоохоронні органи вилучили первинні бухгалтерські документи, зокрема, шляхом прийняття наказів про перенесення термінів проведення перевірки до події отримання від уповноважених органів доступу до огляду таких документів. Пояснюючи вихід державного інспектора для проведення перевірки не за адресою місцезнаходження підприємства, представник податкового органу вказав, що це не спричинило порушення прав платника податку, як і не унеможливлювало ініціювання недопуску ревізора до перевірки.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу без задоволення. Наголошував на тому, що допущені посадовими особами, які здійснювали перевірку, порушення порядку її проведення, є свідченням незаконності її наслідків у цілому (в тому числі й прийнятих за результатами її проведення рішень). Також звернув увагу, що за наслідками прийняття спірного податкового повідомлення-рішення відбулось подвійне притягнення платника податку до відповідальності, оскільки відповідні суми податку (в даному випадку - на прибуток підприємств) вже були сплачені підприємством за наслідками декларування господарських операцій з контрагентами, про які йде мова в акті перевірки. Такі дії контролюючого органу позивач вважає несправедливими й, вочевидь, незаконними.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 16 вересня 2019 року відповідачем було прийнято наказ №323 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "К-Агроінвест Трейд" з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаємовідносин із контрагентами - покупцями ТОВ "Адаман Голд" за період жовтень - листопад 2018 року, ТОВ Сінтра Голд" за період липень - серпень 2018 року, ТОВ "Астра Старвей" за період серпень 2018 року, вересень - жовтень 2018 року, ТОВ "Вектортрейд" за період травень, липень 2018 року, ТОВ "Київагробест" за період 2018-2019 роки, ТОВ "Свенс ЛТД" (попередня назва ТОВ "Фактор Прайм") за період січень 2018 року, ТОВ "Акротрейд Груп" (попередня назва ТОВ "Агросегмент") за період квітень 2018 року та ТОВ "Брамтекс" (попередня назва ТОВ "Буролайт" за період січень - березень 2018 року та їх відображенням у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2019 року.
Результати перевірки оформлено актом від 24 січня 2020 року №51/05.7/39266874.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства, а саме: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту З розділу III П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", пункту 5 П(С)БО 15 "Дохід", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 25ʼ 554ʼ 019,83 грн, в тому числі за 2018 рік на суму 23ʼ 526ʼ 264,94 грн та за 1 квартал 2019 року - 1ʼ 955ʼ 754,89 грн, за 3 квартал 2019 року - 72ʼ 000 грн.
На підставі акта перевірки 20 лютого 2020 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0001730507, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в розмірі 31ʼ 942ʼ 524,79 грн, з яких за основним зобов`язанням 25ʼ 554ʼ 019,83 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 6ʼ 388ʼ 504,96 грн.
Вказані в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства за взаємовідносинами позивача з контрагентами полягають у тому, що, на думку податкового органу, господарські операції позивача з вказаними контрагентами фактично не відбувались.
17 березня 2020 року позивачем подано скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення, яка залишена без задоволення рішенням ГУ ДПС у Львівській області від 15 травня 2020 року.
І. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив, перш за все, з того, що питання правомірності прийняття наказу ГУ ДПС у Львівській області від 16 вересня 2019 року №323 було предметом розгляду в іншій адміністративній справі. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі № 1.380.2019.006233 визнано протиправним та скасовано вказаний наказ з підстав неправомірності його прийняття. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року вказане рішення було скасоване із прийняттям нового про відмову у задоволенні позову Товариства. Водночас, оскільки у вказаній постанові апеляційний суд констатував, що призначення та проведення позапланової виїзної перевірки, здійсненої на підставі наказу від 16 вересня 2019 року №323, є протиправним (контролюючим органом не дотримано порядку прийняття наказу), суд першої інстанції, застосувавши приписи частини четвертої статті 78 КАС України, продублював відповідні висновки суду у тексті свого рішення, тобто, визнав їх преюдиційними для справи, що розглядається, звільнивши таким чином сторін від обов`язку доказування.
Далі, встановивши, що фактичним і юридичним місцезнаходженням ТОВ "К-Агроінвест Трейд" є Львівська область, Бродівський район, с. Заболотці, вул. Містки, 1а, натомість, податкова перевірка здійснювалась за іншою адресою, а саме: м. Львів, вул. Котляревського, 39/2, - суд першої інстанції дійшов висновку про порушення в даному випадку відповідачем підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України. Такі висновки суду першої інстанції про порушення відповідачем порядку проведення перевірки поряд з іншими були покладені в основу рішення суду про задоволення позовних вимог Товариства.