1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 826/17491/14

адміністративне провадження № К/9901/23091/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 (суддя - Келеберда В. І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 (колегія суддів у складі: Мєзєнцева Є. І., Земляної Г. Ф., Файдюка В. В.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), в якому просив:

- скасувати наказ Генерального прокурора України № 2499-ц від 23.10.2014 про звільнення позивача з посади заступника начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;

- поновити ОСОБА_1 на посади заступника начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України;

- стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.10.2014 і до моменту фактичного поновлення на роботі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Окружного адміністративного суду від 17.03.2021 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України № 2499-ц від 23.10.2014 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України або іншій рівнозначній посаді з 24.10.2014. Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 17.03.2021 у розмірі 673 475,67 грн. Рішення в частині поновлення позивача на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць у сумі 8432,82 грн допущено до негайного виконання.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що звільнивши позивача з посади лише з обставин зайняття ним у певний період посад в органах прокуратури, застосувавши до нього міру колективної відповідальності лише за формальними ознаками, відповідач таким чином порушив норми Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, та діяв не у спосіб, та не з метою, що встановлені Законом. Отже, приймаючи оскаржуваний наказ про звільнення позивача, Генеральна прокуратура України не врахувала основоположних принципів очищення влади, які розроблені міжнародними організаціями, тому застосування до позивача положень Закону України "Про очищення влади" є передчасним і не відповідає викладеним стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних процесів. Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про безпідставність застосування до позивача положень Закону України "Про очищення влади", не застосування Генеральною прокуратурою України жодного правового інструментарію для доведення його вини у діях, викорінення яких ставиться у ньому за мету, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 № 2499-ц з необхідністю його скасування, поновлення позивача на посаді та стягнення з Офісу Генерального прокурора на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.10.2014. Крім того, суд першої інстанції, посилаючись на Порядок № 100, дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 17.03.2021 складає: 383,31 грн. х 1757 робочий день = 673 475,67 грн.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 в частині розміру стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 17.03.2021 змінено та зазначено суму стягнення у розмірі 1 227 358, 62 грн. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 в частині виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць - змінено та зазначено суму стягнення у розмірі 17 350, 96 грн. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції, враховуючи, на його думку, безпідставність застосування до позивача положень Закону України "Про очищення влади", погодився з висновками суду першої інстанції про протиправність та скасування оскаржуваного наказу Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 № 2499-ц, а також стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 24.10.2014. Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що належним та ефективним захистом порушеного права є поновлення позивача на посаді заступника начальника Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.

Водночас суд апеляційної інстанції не погодився з розрахованою судом першої інстанції сумою вказаного середнього заробітку, оскільки суд неправильно визначив середньоденний заробіток позивача, а також допустив помилку під час підрахунку кількості робочих днів періоду вимушеного прогулу. Суд апеляційної інстанції, посилаючись на Порядок № 100, дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 19.02.2021 складає: 788,68 грн. х 1583 робочі дні = 1 248 480, 44 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 17.03.2021 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 17.03.2021 в сумі 673 475,67 грн, скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.10.2014 по 17.03.2021 в сумі 1 227 358,62 грн та в цій частині направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. В частині визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді судові рішення залишити без змін.

Підставою касаційного оскарження позивач зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Так, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не ураховано правові висновки щодо застосування статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100), у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 826/15725/17, від 27.04.2021 у справі № 826/17604/14, від 07.10.2020 у справі № 826/25472/15, від 13.05.2021 у справі № 826/8588/18.

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1213, а саме: пункту 10 указаної Постанови до правовідносин, які виникли та були чинними до 12.12.2020.

Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції було порушено норми процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи, було неправильно встановлено фактичні обставини справи на підставі неналежних доказів, суд не дослідив зібрані по справі докази, оскільки довідки про заробітну плату, данні про період роботи помилково взяті апеляційним судом із іншої судової справи, а саме справи № 826/17561/14.

Позиція інших учасників справи

Офіс Генерального прокурора у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення.

Рух касаційної скарги

24.06.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 826/17491/14.

Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

На підставі довідки від 17.10.2014 про результати вивчення особової справи щодо застосування заборон, визначених Законом України "Про очищення влади", наказом Генерального прокурора України № 2499-ц від 23.10.2014 позивача звільнено із займаної посади у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України та у зв`язку з обійманням позивачем у період з 25.02.2010 по 22.02.2014 посад:

- заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією - начальника управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства і виконанням законодавства про боротьбу з корупцією Генеральної прокуратури України з 22.11.2010 по 04.07.2011;

- заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією - начальника управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України з 05.07.2011 по 10.04.2012;

- заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності, дізнання та досудового слідства Генеральної прокуратури України з 11.04.2012 по 15.08.2012;

- першого заступника начальника Головного управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 16.08.2012 по 18.02.2013;

- заступника прокурора Київської області з 19.02.2013 по 22.02.2014.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР "Про оплату праці" порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку № 100 (далі - у редакції, чинній у період вимушеного прогулу позивача до 11.12.2020) передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

За правилами пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів). У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).


................
Перейти до повного тексту