ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа №140/8162/20
адміністративне провадження № К/9901/15608/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Білак М. В., Жука А.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправним і скасування наказу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Онишкевича Т.В. (головуючий), Обрізка І.М., Іщук Л.П.,
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) №66/Д "Про накладення дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1" від 27.05.2020.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що оскаржуваним наказом його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за нездійснення належного контролю за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій підпорядкованими державними виконавцями. Позивач доводить, що такі висновки відповідача є безпідставними, адже за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків до дисциплінарної відповідальності притягається той державний службовець, який безпосередньо вчинив таке порушення. Щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника державного виконавця, який вчинив дисциплінарний проступок, то на думку позивача, притягнення його до відповідальності можливе за умови, що начальник вивчивши матеріали виконавчого провадження та не вжив належних заходів реагування при вчиненні підлеглим порушення. У спірній ситуації такі обставини відсутні.
3. Відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) № 330/К від 09 січня 2020 року ОСОБА_1 був призначений виконувачем обов`язків начальника Луцького РВДВС.
5. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 02 березня 2020 року №506/7 "Про проведення позапланової перевірки діяльності Управління забезпечення виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)" у період з 10 березня 2020 по 13 березня 2020 року було проведено перевірку, у межах якої здійснено перевірку Луцького РВДВС.
6. За наслідками вказаної перевірки заступником начальника ЗМУ внесено подання №6462/0/1-20/10-08 від 09 квітня 2020 року, у якому констатовано порушення державними виконавцями Луцького РВДВС вимог Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон 1404-VIII), Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі Інструкція №512/5), Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 985 (далі Порядок № 985). У зв`язку із цим вказано на неналежне дотримання позивачем підпункту 3 пункту 9 Типового положення про відділ державної виконавчої служби міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1183/5 від 20 квітня 2016 року (далі Положення № 1183/5) з огляду на нездійснення належного контролю за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій підпорядкованими державними виконавцями.
7. Одночасно запропоновано внести на розгляд Дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ ЗМУ (далі Дисциплінарна комісія) питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
8. 13 квітня 2020 року ЗМУ видало наказ №20/Д "Про дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1", яким Дисциплінарну комісію зобов`язано здійснити дисциплінарне провадження стосовно позивача.
9. 12 травня 2020 року Дисциплінарна комісія сформулювала подання з висновком про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 5 частини 2 статті 65 Закону України "Про державну службу" (далі Закон № 889-VIII), а саме неналежне виконання посадових обов`язків, та рекомендувала застосувати до нього дисциплінарне стягнення у виді догани.
10. Начальник ЗМУ 27 травня 2020 року видав наказ №66/Д "Про накладення дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1", яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді догани за неналежне виконання посадових обов`язків.
11. Позивач, вважаючи вказаний наказ відповідача протиправним, звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
12. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення були враховані та дотримані правові норми, які регламентують підстави та порядок притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, вид застосованого дисциплінарного стягнення та умови його застосування, а також дотримано гарантії прав позивача, як державного службовця, під час застосування уповноваженим суб`єктом дисциплінарного стягнення.
14. 17 березня 2021 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року скасовано.
14.1. Позов ОСОБА_1 задоволено.
14.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 27 травня 2020 року № 66/Д "Про накладення дисциплінарного стягнення стосовно ОСОБА_1".
15. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки Дисциплінарної комісії, з якими погодився відповідач під час прийняття оскаржуваного наказу від 27 травня 2020 року №66/Д, про необхідність накладення на позивача дисциплінарного стягнення саме у виді догани не відповідають вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо прийняття суб`єктом владних повноважень рішення з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року.
17. Підставою, на підставі якої подана касаційна скарга скаржник вказує пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
18. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що питання застосування ст. 63 Закону України "Про державну службу" та частини 3 ст. 66 цього ж Закону, з врахуванням вимог частини 2 статті 2 КАС України потребує правового аналізу та оцінки Верховним Судом, оскільки на даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо питання обов`язковості застосування суб`єктом владних повноважень дисциплінарного стягнення у вигляді догани.
19. Скаржник наголосив, що судом першої інстанції вірно встановлено, що контроль за діяльністю Відділу ДВС Луцького району, дотримання його працівниками вимог чинного законодавства належить до безпосередніх посадових обов`язків начальника Відділу, виконуючим обов`язки якого виконував позивач. Водночас позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ним як виконуючим обов`язки начальника відділу вживались будь-які заходи чи дії щодо виконання наведених обов`язків.
19.1. Відповідач також вказав, що відсутні підстави вважати, що контроль за роботою відділу ДВС та його працівників є правом, а не обов`язком начальника відповідного відділу, оскільки такі міркування прямо суперечать як приписами відповідних норм, так і правовій та функціональній сутності посади начальника відділу. Начальник Відділу ДВС, є посадовою особою, яка, виходячи з характеру та змісту повноважень, очолює відповідний Відділ і несе персональну відповідальність за його діяльність. Відповідачем ставиться у провину позивачу нездійснення контролю за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій державними виконавцями. З огляду на результати позапланової перевірки діяльності Управління забезпечення виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів)" у період з 10.03.2020 по 13.03.2020 підтверджується та обставина, що такий контроль не здійснювався на належному рівні. Таким чином, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення саме за виконання зазначених посадових інструкцій повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини.
20. При цьому, відповідач зазначив, що судом апеляційної інстанції не враховано, що позивач виявлені порушення під час перевірки в даній справі не оскаржував, навпаки, визнав. незабезпечення позивачем належного контролю за додержанням законодавства про виконавче провадження, правильністю, своєчасністю та повнотою вчинення виконавчих дій підпорядкованими державними виконавцями, що мало наслідком систематичні порушення державними виконавцями відділу вимог чинного законодавства, неповнота вчинення виконавчих дій свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 посадових обов`язків керівника. Догана є найлегшим видом дисциплінарного стягнення за такого виду порушення, а відтак, сам факт наявності дисциплінарного проступку, навіть незначного на думку позивача, дає право керівнику оголосити працівнику догану.
21. Позивач своїм правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
24. Принципи, правові та організаційні засади державної служби визначено у Законі України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).
25. Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 2 Закону №889-VІІІ посада державної служби є визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону; керівник державної служби в державному органі (надалі по тексту також - керівник державної служби) - це посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов`язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі.
26. Згідно з пунктами 6, 7, 8 частини першої статті 8 Закону №889-VІІІ державний службовець зобов`язаний забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.
27. Відповідно до частини першої статті 63 Закону №889-VІІІ керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності.
28. Частиною другою статті 63 Закону №889-VІІІ передбачено, що з метою забезпечення належного рівня службової дисципліни керівник державної служби зобов`язаний, серед іншого, здійснювати контроль за виконанням державними службовцями посадових обов`язків.