ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа №380/477/21
адміністративне провадження № К/990/29272/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року (суддя-доповідач Большакова О. О., судді: Затолочний В. С., Качмар В. Я.)
І. Суть спору
У грудні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (далі - відповідач, Спеціалізована прокуратура), у якому просив:
- визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 264 дні відпустки із розрахунку тобто 442,35 грн за один день відпустки, а всього у сумі 116 780,40 грн;
- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані 264 дні відпустки із заробітної плати станом на день звільнення - 08 жовтня 2020 року за посадою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (прирівняною до заступника військового прокурора Західного регіону України), тобто із розрахунку 4 409,50 грн за один день невикористаної відпустки, тобто всього у розмірі 1 164 108 грн, без будь-яких відрахувань, з урахуванням раніше отриманої ним компенсації за невикористані відпустки;
- визнати протиправними дії Спеціалізованої прокуратури щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 11 січня 2020 року по 08 жовтня 2020 року із розрахунку середньомісячної заробітної плати у сумі 16 020,69 грн, та середньоденної зарплати у сумі 762,89 грн;
- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру здійснити перерахунок та виплату заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу за період з 11 січня 2020 року по 08 жовтня 2020 року відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України "Про оплату праці", статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, тобто з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів у розмірі 727 918, 80 грн та з урахуванням раніше отриманої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 11 січня 2020 року по 08 жовтня 2020 року;
- зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток з урахуванням проведеного перерахунку заробітної плати, компенсації за невикористані дні відпустки, за весь час затримки з 09 жовтня 2020 року по день фактичного розрахунку із розрахунку 4 409,50 грн за один день.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що компенсацію за невикористані 264 дні відпустки йому проведено із порушенням, а саме не із заробітної плати станом на день звільнення - 08 жовтня 2020 року за посадою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону. Середній заробіток за час вимушеного прогулу за період невиконання рішення суду щодо поновлення на роботі проведений невірно, із порушенням вимог Закону України "Про прокуратуру" та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, тобто без урахування коефіцієнту підвищення посадових окладів. Ураховуючи те, що його розрахували несвоєчасно, вважає, що є усі підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденного заробітку за посадою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону із розрахунку 4 409, 50 грн за один день.
ІІ. Установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судове рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
ОСОБА_1 з 14 серпня 2014 року працював на посаді заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління.
Наказом Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 1502к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління у зв`язку з припиненням трудового договору за пунктом 7-2 статті 36 КЗпП України.
Відповідно до пункту 3 наказу Генерального прокурора від 05 лютого 2020 року № 66 "Про окремі питання забезпечення початку роботи спеціалізованих прокуратур у військовій та оборонній сфері (на правах обласних)" військову прокуратуру Західного регіону України перейменовано на Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону.
08 вересня 2020 року відповідно до пункту 1 наказу Генерального прокурора № 414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року, а пунктом 2 цього ж наказу передбачено, що він набирає чинності з моменту опублікування. Даний наказ було опубліковано у випуску № 164 (7421) газети "Голос України", яка є загальнодоступною, як й інформація про те, що саме з 11 вересня 2020 року розпочали роботу обласні прокуратури.
08 жовтня 2020 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 січня 2020 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2020 року у справі № 813/7713/14 наказом Генерального прокурора № 401к ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління з 24 жовтня 2014 року.
08 жовтня 2020 року наказом Генерального прокурора № 402к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника військового прокурора Західного регіону України - начальника слідчого управління. Під час роботи позивач перебував на фінансовому забезпеченні у військовій прокуратурі Західного регіону України, де проходив військову службу (працював) незважаючи на те, що призначався та звільнявся з посади Генеральним прокурором.
У день звільнення (08 жовтня 2020 року) позивач подав заяву відповідачу про проведення розрахунку при звільненні, а саме просив: виплатити заробітну плату за весь час вимушеного прогулу за період з 11 січня 2020 року по день фактичного звільнення з посади - 07 жовтня 2020 року із врахуванням коефіцієнтів підвищення посадових окладів відповідно до положень статті 116 КЗпП України, статті 27 Закону України "Про оплату праці", пунктів 2, 5, 8, 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100; нарахувати та виплатити йому відповідно до положень статтей 82, 85 Закону України "Про прокуратуру", статтей 82, 83, 116, 117 КЗпП України, статті 24 Закону України "Про відпустки", статті 27 Закону України "Про оплату праці", грошову компенсацію за невикористані щорічні оплачувані відпустки тривалістю 30 календарних днів та щорічні додаткові оплачувані відпустки тривалістю 15 календарних днів за період з 24 жовтня 2014 року по дату звільнення - 08 жовтня 2020 року.
30 жовтня 2020 року Спеціалізована прокуратура нарахувала та виплатила позивачу компенсацію за невикористані 264 дні відпустки у загальній сумі 116 780,40 грн, тобто виходячи з 442,35 грн за один день. Із відрахуваннями на картку ОСОБА_1 виплачено 94 940,31 грн.
09 листопада 2020 року Спеціалізована прокуратура виплатила позивачу 142 660,43 грн заробітної плати за час вимушеного прогулу з 11 січня 2020 року по 08 жовтня 2020 року, тобто із розрахунку 753, 83 грн. Із відрахуваннями на картку ОСОБА_1 виплачено 114 841, 68 грн.
Ураховуючи ту обставину, що розрахунок відповідачем проведено невірно, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 264 дні відпустки із розрахунку 442,35 грн за один день відпустки. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 компенсації за невикористані 264 дні відпустки, виходячи із заробітної плати станом на день звільнення - 08 жовтня 2020 року - за посадою заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (прирівняною до заступника військового прокурора Західного регіону України), тобто із розрахунку 4409 (чотири тисячі чотириста дев`ять) гривень 50 коп. за один день невикористаної відпустки, без будь - яких відрахувань та з урахуванням раніше виплаченої суми. Визнано протиправними дії Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 11 січня 2020 року по 07 жовтня 2020 року, виходячи із розрахунку середньомісячної заробітної плати у сумі 16020 (шістнадцять тисяч двадцять) гривень 69 коп. та середньоденної заробітної плати у сумі 762 (сімсот шістдесят дві) гривні 89 коп. Зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі за період з 11 січня 2020 року по 07 жовтня 2020 року включно відповідно до вимог частини другої статті 235 КЗпП України, статті 27 Закону України "Про оплату праці", статті 81 Закону України "Про прокуратуру" та пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, тобто з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів та з урахуванням раніше виплаченої суми. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. При цьому, положенням пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на 08 жовтня 2020 року) установлено, що обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах, як у розрахунковому період, так і у періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт підвищення. Тобто, законодавством не передбачено на час виникнення спірних правовідносин будь-яких підстав для незастосування коефіцієнту підвищення посадових окладів.
При цьому, ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі № 380/477/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Верховний Суд зазначив, що у касаційній скарзі не наведено фактів наявності значного суспільного інтересу, а також не вбачається виняткового випадку й того, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають самобутню своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу. Скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.
У подальшому, 16 серпня 2022 року засобами поштового зв`язку Офісом Генерального прокурора подано апеляційну скаргу, у якій останній просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове рішення у цій частині про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи Офісу Генерального прокурора про порушення його прав та інтересів у зв`язку із прийняттям рішення у цій справі є безпідставними, оскільки предметом спору є законність дій Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону щодо нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки, щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 11 січня 2020 року по 07 жовтня 2020 року. Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Західного регіону є окремим суб`єктом публічного права і самостійно відповідає за власними зобов`язаннями. При цьому, не є предметом спору у цій справі обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо фінансового забезпечення діяльності органу прокуратури, у тому числі з приводу покриття витрат на виплату належної позивачу заробітної плати (грошового забезпечення).
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив, що Офісом Генерального прокурора порушено вимоги частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
24 жовтня 2022 року Офіс Генерального прокурора звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі частини третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).