ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа №420/8150/21
адміністративне провадження № К/990/30668/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року (головуюча суддя Тарасишина О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя: Шеметенко Л.П., судді - Стас Л.В., Турецька І.О.) у справі за адміністративним позовом Підприємства "Вторметекспорт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
у с т а н о в и в:
У травні 2021 року Підприємство "Вторметекспорт" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Вторметекспорт", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 01 лютого 2021 року № 1215/15-32-07-02.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував, що під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не було враховано надані Товариством пояснення та документи на їх підтвердження, внаслідок чого зроблено хибні висновки стосовно господарської діяльності позивача та безпідставно донараховано податкові зобов`язання спірним податковим повідомленням-рішенням.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року позов Товариства задоволено в повному обсязі, стягнуто на користь позивача судовий збір за подання позову та понесені витрати на правничу допомогу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2022 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено частково: рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року змінено в мотивувальній частині шляхом уточнення встановлених судом обставин та зміни мотивів задоволення позову; в іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями як суду першої, так і апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить означені рішення скасувати й прийняти нове, яким Товариству відмовити в задоволенні позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У світлі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у справах за подібних правовідносин, у постановах: від 10 квітня 2020 року (справа №823/1389/16), від 24 березня 2020 року (справа №260/410/19), від 03 березня 2020 року (справа №140/2715/18), від 31 березня 2020 року (справа №804/16516/15), від 10 квітня 2020 року (справа №816/4409/15), від 31 березня 2020 року (справа №826/17443/15), від 06 жовтня 2020 року (справа №140/1611/19). В наведених рішеннях касаційний суд досліджував наслідки господарських правовідносин платників податків з суб`єктами господарювання, які не мали ознак реального характеру, а також надавав оцінку факту відсутності у контрагентів достатніх трудових та інших ресурсів, необхідних для здійснення задекларованих господарських операцій, обриву ланцюга постачання, недотримання платниками податків належної обачності при виборі контрагента. Цитуючи висновки з постанов Верховного Суду відповідач вказує, що суди надали неправильну оцінку встановленим податковою перевіркою обставинам, зокрема, щодо наявності суттєвих недоліків у складених позивачем документах, їх невідповідності умовам укладених з контрагентами правочинів, а подекуди й відсутність документів, наявність яких була обумовлена договорами.
Наполягаючи на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач вказує, що суди не встановили усіх фактичних обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, та входять до предмета доказування.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили обидва суди при ухваленні рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами обох інстанцій з`ясовано, що у період з 22 по 29 грудня 2020 року посадовими особами ГУ ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Вторметекспорт" з питань законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року. За результатами перевірки 06 січня 2021 року відповідачем складено акт.
Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21), в сумі 984ʼ 292 грн за жовтень 2020 року.
На підставі встановлених перевіркою порушень 01 лютого 2021 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №1215/15-32-07-02, яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 984ʼ 292 грн за податковою декларацією за жовтень 2020 року.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та вважаючи його неправомірним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що складені позивачем документи за результатами господарських операцій з контрагентами ТОВ "Мелісса-Агро", ТОВ АПК "Магнат" містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити, які дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій, встановити факт поставки товарів, а висновки контролюючого органу, на підставі яких прийнято оскаржувані рішення, на думку суду, базуються виключно на припущеннях.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, обґрунтовано вирішив спір на користь платника податку, однак, допустив порушення норм процесуального права в частині повноти встановлення обставин справи (щодо змісту податкових правопорушень, які слугували прийняттю податкового повідомлення-рішення). Як наслідок, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та необхідність зміни (доповнення) при цьому мотивувальної частини рішення суду першої інстанції в частині дійсних фактичних обставин справи й підстав до задоволення позову.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За приписами пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а").
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України обумовлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як зазначив суд першої інстанції підставою для висновку контролюючого органу про порушення підприємством вимог податкового законодавства та, як наслідок, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, слугувало отримання податкової інформації (в тому числі, з інформаційно-аналітичних баз даних органу ДПС) стосовно контрагентів позивача ТОВ АК "Магнат" та ТОВ "Мелісса-Агро", та ненадання на запит контролюючого органу документів та пояснень, які б підтверджували реальність господарських операцій. Саме ці фактичні обставини й досліджувались судом першої інстанції.