ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа №140/11242/21
адміністративне провадження № К/990/25745/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2022 року (судді: Ільчишин Н. В., Гудим Л.Я., Гуляк В.В.) у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "АВГ КАРС" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року задоволено адміністративний позов Приватного підприємства "АВГ КАРС" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.
22 березня 2022 року Головне управління ДПС у Волинській області вперше звернулось до суду із апеляційною скаргою на означене вище рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Ухвалою від 16 червня 2022 року апеляційну скаргу скаржника повернуто, у зв`язку із неусуненням недоліків апеляційної скарги.
11 липня 2022 року відповідач повторно звернувся із апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2022 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з порушеннями строків, встановлених ч.1 ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2022 року наведені скаржником підстав пропуску строку було визнано неповажними, а у відкритті апеляційного провадження - відмовлено, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно не було враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження. Наголошує на тому, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах строку на апеляційне оскарження, а також зазначає, що не зловживав своїми процесуальними правами та не допустив необ`єктивного зволікання із поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду у максимально короткий термін.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а ухвалу суду апеляційної інстанції - такою, що постановлена з додержанням норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем у встановлений судом строк не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не наведено обґрунтованих доводів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку звернення із апеляційною скаргою на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року.
Аналізуючи правомірність висновків суду апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частин першої та другої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Частиною третьою статті 298 КАС України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі якщо, зокрема, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження прийняття апеляційної скарги можливе лише у випадку наявності поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. У заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було об`єктивної можливості. Відповідно, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.