ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа №120/4765/21-а
адміністративне провадження № К/990/33413/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду, постановлену 07 листопада 2022 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Білої Л. М., суддів: Курка О. П., Гонтарука В. М.,
І. Обставини справи
1. У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, в якому просила:
1.1. визнати протиправними дії та бездіяльність Державної Казначейської служби України, допущені нею при розгляді заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2020 року, у якій вона просила здійснити на її користь безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року у справі № 127/3025/20, яким постановлено стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України;
1.2. зобов`язати Державну Казначейську службу України здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року у справі № 127/3025/20, яким постановлено стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
2. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 21 липня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
2.1. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач 05 серпня 2021 року подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
2.2. 13 вересня 2021 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшла заява позивача про відмову від частини позовних вимог внаслідок задоволення їх відповідачем.
2.3. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року прийнято відмову ОСОБА_1 від частини позовних вимог.
Закрито провадження у справі в частині позовних вимог, а саме: щодо зобов`язання Державну Казначейську службу України здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 травня 2020 року у справі № 127/3025/20, яким постановлено стягнути з держави Україна на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 гривень за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року в частині вказаних вимог, визнано нечинним.
3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року залишено без змін.
4. 03 жовтня 2022 року від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат у справі, понесених у зв`язку з розглядом цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
4.1. Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань витрати, понесенні на правову допомогу за складання процесуальних документів у судах двох інстанцій в сумі 3667 гривень.
5. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 листопада 2022 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат.
6. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог заяви ОСОБА_1 що стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
7. Позивач, вважаючи судове рішення таким, що ухвалене з порушенням вимог матеріального та процесуального закону, подала касаційну скаргу.
8. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржуване судове рішення та вирішити питання про розподіл судових витрат у цій справі.
8.1. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 3667 гривень на відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката у судах першої та апеляційної інстанції, а також 1500 гривень за складання касаційної скарги.
8.2. Така позиція ґрунтується на тому, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржуване рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 09 березня 2021 року у справі 3200/10535/19-а, від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 11 серпня 2022 року у справі № 300/2050/19, від 08 листопада 2022 року у справі № 906/433/19, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
9. Верховний Суд ухвалою від 15 грудня 2022 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною третьою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
10. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
11. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
12. Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
13. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 5076-VI), згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 якого представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
14. Відповідно до пунктів 1, 2, 6 частини першої статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
15. Приписами частини третьої статті 134 КАС України обумовлено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
16. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
17. За приписами статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
18. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
19. Частиною дев`ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;