ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 460/10582/21
адміністративне провадження № К/990/22443/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Смоковича М. І.,
суддів: Радишевської О. Р., Уханенка С. А.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_2 (правонаступник Військової частини НОМЕР_1 ) на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2021 року (суддя Нор У. М.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2022 року (судді: Коваль Р. Й., Гуляк В. В., Ільчишин Н. В.) та
в с т а н о в и в:
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1, у якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати середнього розміру грошового забезпечення за затримку розрахунку при звільненні за період з 6 вересня 2018 року по 2 липня 2021 року;
- зобов`язати Військову частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 6 вересня 2018 року по 2 липня 2021 року у сумі 53763,71 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виплатив ОСОБА_1 при звільненні (позивача) з військової служби індексації грошового забезпечення. Про стягнення заборгованої суми позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 23 листопада 2020 року у справі № 460/3311/20 частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 і зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 донарахувати і виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року, з врахуванням проведеної виплати, з встановленням базового місяця - січень 2008 року. Нараховану суму (на виконання цього рішення суду) відповідач виплатив 2 липня 2021 року, після чого позивач звернувся з цим позовом до суду, доводячи наявність підстав для стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
3. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, стисло можна викласти так.
Відповідно до витягу з наказу Командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 6 вересня 2018 року № 194 старший прапорщик ОСОБА_1, старшина монтажної роти дорожньо - мостового батальйону, звільнений наказом начальника 107 центру дорожнього забезпечення (по особовому складу) від 16 серпня 2018 року № 12-РС з військової служби у запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Вислуга років у Збройних Силах України становить: календарна - 23 роки 6 місяців, пільгова - 3 місяці 6 днів.
Після звільнення з військової служби і виключення зі списків особового складу військової частини ОСОБА_1 звернувся до суду з позовами щодо отримання індексації грошового забезпечення за періоди проходження військової служби. Як можна зрозуміти з обсягу встановлених обставин, позивач звертався до адміністративного суду двічі, адже згадуються два рішення суду.
Рішенням від 27 листопада 2019 року у справі № 460/2235/19 (яке набрало законної сили 28 грудня 2019 року) Рівненський окружний адміністративний суд визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 6 вересня 2018 року та зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2016 року по 6 вересня 2018 року.
У березні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2014 року по 6 вересня 2018 року з врахуванням уже проведеної виплати, але з встановленням базового місяця - січень 2008 року.
Позаяк відповідач відмовився це робити, ОСОБА_1 знову звернувся з адміністративним позовом до суду.
Рішенням від 23 листопада 2020 року у справі № 460/3311/20 (яке набрало законної сили 25 березня 2021 року) Рівненський окружний адміністративний суд частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 ; визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неправильного нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року, з встановленням базового місяця - січень 2008 року; зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 донарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням проведеної виплати, з встановленням базового місяця - січень 2008 року.
На виконання цього судового рішення (у справі № 460/3311/20), відповідач 2 липня 2021 року перерахував на картковий рахунок позивача суму у розмірі 53770,94 грн, що підтверджується випискою по картковому рахунку АТ "Ощадбанк".
Позивач, вважаючи протиправною несвоєчасну виплату при звільненні зі служби індексації грошового забезпечення, звернувся до суду з цим позовом.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
4. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 13 грудня 2021 року (яке Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 липня 2022 року залишив без змін) задовольнив позов частково: визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього розміру грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 6 вересня 2018 року по 2 липня 2021 року; зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній розмір грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 6 вересня 2018 року по 2 липня 2021 року в сумі 53151,76 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
5. Суд першої інстанції, з яким погодився також апеляційний суд, зазначив, що судовим рішенням [у справі № 460/3311/20], яке набрало законної сили, було встановлено, що відповідач не провів повного розрахунку з ОСОБА_1 в день його звільнення (не виплатив у встановлених розмірах індексації грошового забезпечення).
Покликаючись на статті 116, 117 КЗпП України у поєднанні з правовими позиціями Верховного Суду, висловленими у постановах від 30 квітня 2020 року у справі № 805/4458/17-а, від 8 листопада 2018 року у справі № 821/2148/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки відповідач не провів з позивачем при звільненні з військової служби остаточного розрахунку (у повному обсязі, включно з індексацією), останній має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Додали також, що остаточний розрахунок з позивачем проведений лише 2 липня 2021 року (згідно з випискою банку), тому відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за затримку розрахунку при звільненні - середнє грошове забезпечення (середній заробіток) за період затримки, розраховувати який потрібно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
З посиланням на пункти 2, 8 Порядку № 100 у зіставленні з пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 260 від 07 червня 2018 року (далі - Порядок № 260) суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виснував, що при визначенні середньоденного заробітку ОСОБА_1 треба використовувати календарні, а не робочі дні.
За текстом рішення суду першої інстанції, період з 6 вересня 2018 року по 2 липня 2021 року налічує 1031 календарний день. Сума середнього заробітку (грошового забезпечення) за цей період становить 332198,51 грн (1031*322,21 (середньоденний заробіток). Водночас, індексація, яку відповідач нарахував і виплатив ОСОБА_1 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року у справі № 460/3311/21, становить 53770,94 грн.
Суд першої інстанції, спираючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 та від 28 січня 2021 року у справі № 580/2427/19 зазначив про те, що зважаючи на неспівмірність суми індексації грошового забезпечення, яку заборгував відповідач, із сумою середнього заробітку, розраховану за період затримки розрахунку при звільнення (332198,51 грн за 1031 день затримки), необхідно застосувати критерії зменшення розміру цього відшкодування.
З цією метою суд першої інстанції порахував, що частка заборгованості (індексації грошового забезпечення за період з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року), яку виплатив відповідач на виконання рішення суду у справі № 460/3311/20, становить 0,16 (53770,94/332198,51). Зменшивши на цей коефіцієнт суму середньоденного грошового забезпечення (322,21*0,16) і помноживши отриманий результат на кількість днів затримки (1031) цей суд отримав результат - 53151,76 грн, яку і стягнув на користь позивача як суму середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції, зауваживши, що з урахуванням принципу справедливості та співмірності середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу у розмірі 53151,76 грн (16% від суми 332198,51 грн, розрахованої за період затримки з 6 вересня 2018 року по 2 липня 2021 року).
Касаційне оскарження
6. У касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_2 просить скасувати судові рішення судів першої і апеляційної інстанцій.
Касаційну скаргу її автор подав з підстави, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку з чим зазначив, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскарженого судового рішення не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 940/1532/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 825/742/16, від 28 січня 2020 року у справі № 822/2663/15, щодо застосування положень статті 117 КЗпП України.
У цьому зв`язку відповідач наголосив на тому, що при звільненні ОСОБА_1 з військової служби не виникало спору щодо індексації грошового забезпечення, зокрема за період з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року. Цей спір виник вже після того, як позивача виключили зі списків особового складу й вирішувався він у судовому порядку. Відповідач переконує, що за описаних в цій справі обставин нема підстав для застосування приписів статті 117 КЗпП України.
Відзиву на касаційну скаргу суд у визначений строк не отримав. Водночас, копія ухвали про відкриття касаційного провадження від 10 листопада 2022 року вручена ОСОБА_1 - відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення - 19 листопада 2022 року.
На дату розгляду справи в суді касаційної інстанції клопотань процесуального характеру від позивача не надходило.
Релевантні джерела права
8. Відповідно до статті 116 КЗпП України (тут і далі - в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних відносин) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, роботодавець повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
9. Відповідно до статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Висновки Верховного Суду
10. У касаційній скарзі її автор порушив питання про застосовність до спірних правовідносин, чи радше до позовних вимог, приписів частини першої статті 117 КЗпП України щодо виплатити середнього заробітку (у випадку з військовослужбовцем - грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку (яким є день виплати заборгованої суми).
У контексті цієї справи мовиться про те, чи є підстави, передовсім нормативні, для стягнення з військової частини середнього заробітку за період (затримки розрахунку при звільненні), який охоплює проміжок часу від дати звільнення (тут - військовослужбовця) до дати фактичного виконання рішення суду щодо стягнення/нарахування і виплати заборгованості на користь військовослужбовця, спір щодо якої виник після звільнення цього військовослужбовця з військової служби і виключення зі списків особового складу. У цій справі, нагадаємо, такий спір виник стосовно суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 січня 2014 року по 28 лютого 2018 року, з позовом щодо вирішення якого він звернувся до відповідного адміністративного суду після того, як був звільнений з військової служби, відтак і виключений зі списків особового складу згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 6 вересня 2018 року № 194.
Позивач вважав, що Військова частина НОМЕР_1 не проводила належним чином індексації його грошового забезпечення, внаслідок чого заборгувала йому кошти, виплатити які мала б при звільненні з військової служби. З позовом щодо нарахування і виплати "спірної" індексації грошового забезпечення за вказаний вище період позивач звернувся до суду у травні 2020 року (справа № 460/3311/20), а в липні 2021 року, після того як відповідач - на виконання рішення суду у справі № 460/3311/20 - виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення - звернувся з позовом про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за період затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
Відповідач, доводячи свою позицію щодо неправильного застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм статті 117 КЗпП України, навів як приклад правильного застосування приписів цієї статті постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі № 940/1532/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 825/742/16, від 28 січня 2020 року у справі № 822/2663/15.
Зокрема, у постанові від 4 грудня 2019 року у справі № 825/742/16 Верховний Суд - у вимірі подібних правовідносин (щодо застосування статті 117 КЗпП України) - зазначив: " підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення.
Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.