ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 500/2310/21
адміністративне провадження № К/990/15303/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Білоуса О.В.,
суддів: Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
секретар судового засідання - Носенко Л.О.,
за участю: представника відповідача - Кошіля Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Баворовського" на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року у справі за позовом Фермерського господарства "Баворовського" до Державної податкової служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
24 квітня 2021 року ФГ "Баворовського" звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ДПС України, в якому просило визнати протиправною бездіяльність ДПС України щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 11 вересня 2017 року №3 та зобов`язати відповідача зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 11 вересня 2017 року №3, подану позивачем 26 вересня 2017 року.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, клопотання ДПС України про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву залишено без розгляду через пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, ФГ "Баворовського" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У судове засідання представники ФГ "Баворовського" та ГУ ДПС у Тернопільській області не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Враховуючи, що представник відповідача наполягав на розгляді справи за відсутності інших учасників, а суд касаційної інстанції не визнавав явку учасників справи обов`язковою, з огляду на приписи частини четвертої статті 344 КАС України, Верховний Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які не прибули у судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення задоволення касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.05.2018 року ФГ "Баворовського" надіслало до ДФС України скаргу на рішення ГУ ДФС у Тернопільській області від 08.05.2018 року №688605/25346403 про відмову у реєстрації податкової накладної №3 від 11.09.2017 року в ЄРПН.
За результатами розгляду даної скарги 29.05.2018 року Комісією з питань розгляду скарги прийнято рішення №7569/25346403/2, відповідно до якого скаргу залишено без задоволення та рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН без змін.
Про вказане рішення ФГ "Баворовського" повідомлено квитанцією від 17.09.2018 року, разом із якою платнику і було надіслано рішення від 29.05.2018 року, що не заперечується відповідачем.
ФГ "Баворовського" 01.03. 2021 року звернулося до ДПС України з скаргою на бездіяльність та з вимогою терміново зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 11.09.2017 року №3. Проте, контролюючий орган листом від 19.03.2021 року №6289/6/99-00-18-02-08-06 відмовив у проведенні реєстрації податкової накладної.
Залишивши позов без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з наступного дня після закінчення 10-денного строку розгляду скарги платника податків, а саме з 30.05.2018 року виникла бездіяльність контролюючого органу щодо не вирішення питання реєстрації податкової накладної в ЄРПН через несвоєчасне надіслання рішення за результатами розгляду скарги ФГ "Баворовського". Саме з цього часу були порушенні права платника податків бездіяльністю контролюючого органу щодо не розгляду питання реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Колегія суддів Верховного Суду вважає такі висновки судів передчасними з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. Водночас такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.