Постанова суду № 320/4318/20 від 01.02.2023 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 320/4318/20

адміністративне провадження № К/990/28390/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

за участі

секретаря судових засідань Жураковської Б.М.,

представника Позивача: Шевченко А.О.,

представника Відповідача: Ткачук Н.І.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну Головного управління ДПС у Хмельницькій області

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2021 року (суддя Щавінський В.Р.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року (судді: Аліменко В.О., Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.)

у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЕКО XXI ПЛЮС"

до Головного управління ДПС у Хмельницькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Еко XXI Плюс" (надалі також - Позивач, ТОВ "Агро-Еко XXI Плюс", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (надалі також - Відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2020 року:

- №0002060511, яким донараховано податку на прибуток в сумі 4734068,00 грн, застосовано штраф в розмірі 2367034,00 грн.;

- №0002070511, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 1353110,00 грн;

- № 0002090511, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1652750,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувані індивідуальні акти не відповідають вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України), оскільки викладені в акті перевірки висновки щодо порушення Позивачем вимог Податкового кодексу України (надалі також - ПК України) є необґрунтованими, адже ним з дотриманням вимог чинного законодавства відображено в податковому обліку наслідки господарських операцій з контрагентами.

Щодо висновків контролюючого органу про безпідставність включення Позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними, які складені та зареєстровані постачальником товару-сої ТОВ "Зелена нива", то Позивач зауважував, що виписка податкових накладних останнім здійснювалась впродовж одного місяця, що не призвело до будь-якого заниження сум податку на додану вартість. Обставини здійснення господарської операції не призвели до порушення норм ПК України та не призвели до нанесення збитків бюджету України, сума ПДВ в розмірі 294299,64 грн віднесена Товариством до складу податкового кредиту правомірно.

Позивач вважав, що списання дебіторської заборгованості не є підставою для коригування податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі положень статті 192 ПК України.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 26 лютого 2020 року №0002060511, №0002070511, №0002080511, №0002090511.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виснував:

- виписка податкових накладних, на підставі яких Позивач формував податковий кредит, здійснювалась впродовж одного місяця, що не призвело до будь-якого заниження сум податку на додану вартість. Підтвердженням події на яку виписувались податкові накладні є виписані постачальником ТОВ "Зелена нива" видаткові накладні на поставлений товар. Податкові накладні, які були виписані постачальником ТОВ "Зелена нива, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- коригування податкового кредиту з ПДВ в результаті списання безнадійної заборгованості в зв`язку з не поставкою товару пункт 192.1 статті 192 ПК України не передбачає;

- ТОВ "Агро-Еко ХХІ плюс" правомірно сформовано дані бухгалтерського та податкового обліку і звітності за 4 квартал 2017 року;

- додані до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися Позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження дотримання ТОВ "Агро-Еко XXI плюс" приписів податкового законодавства щодо підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ "Врожай-Агро" та ТОВ "Агро-Зевс"; операції з постачання товарів на користь ТОВ "Агро-Еко XXI плюс" є реальними і підтверджені відповідними видатковими накладними; усі податкові накладні, що складені, зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені нормами ПК України терміни; наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ознайомившись із касаційною скаргою, ТОВ "Агро-Еко XXI плюс" вважає викладені у ній доводи законодавчо необґрунтованими та такими, що не спростовують правової позиції, викладеної у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій. З урахуванням цього просить залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу Відповідача - без задоволення.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що за результатами проведеної перевірки складено акт від 20 січня 2020 року № 0075/22-01-05-11/37000430 (надалі також - Акт перевірки).

За змістом Акта Позивачем порушено вимоги:

занижено податок на прибуток в загальній сумі 4734068 грн, у т.ч.: за IV квартал 2017 року в сумі 33556 грн., за І півріччя 2018 року в сумі 1206967 грн, за 3 квартали 2018 року в сумі 2998256 грн, за 2018 року в сумі 4450047 грн, за І квартал 2019 року в сумі 465323 грн, за півріччя 2019 року в сумі 474 523 грн, за три квартали 2019 року в сумі 250465 грн;

завищено суму від`ємне значення об`єкта оподаткування податку на прибуток у сумі 135 110 грн, у тому числі за три квартали 2019 року в сумі 1353110 грн;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1, 192.3 статті 192, пунктів 198.1, 198.3 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пункту 6 розділу III Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289, пункту 19 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за №137/28267, в результаті чого:

занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до державного бюджету, всього у сумі 4182305 грн, в т.ч. в розрізі звітних податкових періодів: за травень 2018 року в сумі 254551 грн, за червень 2018 року в сумі 170368 грн, за липень 2018 року в сумі 602677 грн, за жовтень 2018 року в сумі 346999 грн, за листопад 2018 року в сумі 1739113 грн, за січень 2019 року в сумі 1068597 грн;

завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 Декларацій з ПДВ) на загальну суму 1652750грн, в тому числі за вересень 2019 року в сумі 1652750 грн.

На підставі висновків, викладених в Акті перевірки, Відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 лютого 2020 року:

- №0002060511 щодо донарахування Позивачу податку на прибуток в сумі 4734068,00 грн, застосовано штраф в розмірі 2367034,00 грн;

- №0002080511 щодо донарахування податку на додану вартість в сумі 4182305,00 грн, застосовано штраф в розмірі 1045576,25 грн;

- №0002070511 щодо зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податку на прибуток в розмірі 1353110,00 грн;

- №0002090511 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 1652750,00 грн.

Фактичною підставою прийняття вказаних індивідуальних актів стали зафіксовані у акті перевірки висновки про те, що:

- Позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, які було складено та зареєстровано постачальником товару-сої ТОВ "Зелена нива" з порушенням вимог ПК України;

- Позивачем завищено податковий кредит по операціях з попередньої оплати ТОВ "Скутельник" 282358,14 грн за товари, які не були поставлені в межах терміну позовної давності. Відповідач вважав, що Позивач повинен був зменшити податковий кредит внаслідок списання дебіторської заборгованості на підставі положень статті 192 ПК України;

- не вірно заповнено Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 4 квартал 2017 року, що призвело як до заниження показників в одному рядку, так і до завищення показників в іншому;

- Товариство не відобразило у фінансовій звітності суму безоплатно отриманого активу - сої. Такі дії Товариства, на думку контролюючого органу, призвели до несплати податку на прибуток та завищення від`ємного об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємств. В акті перевірки зазначено, що: контрагенти Товариства неправомірно склали товарно-транспортні накладні, відповідно до яких контрагенти поставляли товар та здійснювали його доставку до складських приміщень Товариства; відсутні первинні документи щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ "Врожай-Агро" та ТОВ "Агро-Зевс", що свідчить про нереальність таких господарських операцій, і як наслідок, відсутність у Товариства права на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені постачальникам за поставлені товари.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції по суті позовних вимог Відповідач визначив порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судами:

- не було враховано правових висновків, сформованих у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №821/232/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 804/4180/17, від 3 серпня 2020 року у справі №826/13307/18, щодо застосування норм права, а саме: пункту 44.2 статті 44, пункту 201.1, 201.10 статті 201, а також пункту 192.1 статті 192 ПК України;

- встановлено обставини, що мають значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів.

На обгрунтування підстав касаційного оскарження Відповідач вказує, що суди, вважаючи, що:

- виписка податкових накладних здійснювалась впродовж одного місяця не призвела до будь-якого заниження податку на додану вартість, залишили поза оцінкою те, що положення чинного законодавства визначають, що у випадку порушення постачальником порядку заповнення та/ або порядку реєстрації податкової накладної, платник податку має право на включення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту лише у разі подання заяви зі скаргою на постачальника з одночасним представленням первинних документів на підтвердження реальності виконання господарської операції;

- коригування податкового кредиту з ПДВ у результаті списання безнадійної заборгованості в результаті непоставки товару не передбачене положеннями пункту 192.1 статті 192 ПК України, не здійснили аналізу такої норми, адже вона містить положення про необхідність коригування суми податкових зобов`язань з посилання на "будь-яку зміну суми компенсації вартості", а тому у випадку списання безнадійної заборгованості у зв`язку із непостачанням товару Позивач повинен був відкоригувати суму податкового кредиту;

- Відповідач в акті перевірки не вказав, які безпосередньо операції призвели до порушення з зазначенням первинних документів, не звернули уваги на те, що в акті перевірки неможливо зробити конкретні посилання на конкретні первинні документи бухгалтерського обліку через їх відсутність, адже порушення, яке виявлено, полягає саме в розбіжностях між даними фінансової звітності та первинними документами, ресурсами бухгалтерського обліку.

Крім того, як вважає Відповідач, при вирішенні спору суди не надали належної оцінки доводам, які доводять відсутність у контрагентів Позивача земельних ресурсів, достатньої площі, сільськогосподарської техніки, матеріально-технічних та трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності по вирощуванню сільськогосподарської продукції та зробили передчасні висновки, що наявні у матеріалах справи первинні документи у своїй сукупності дозволяють встановити зміст та обсяг господарських операцій.

Відповідач вважає, що суди безпідставно врахували висновки судово-економічної експертизи, які побудовані без аналізу доказів, зібраних під час контрольного заходу, та з урахуванням документів, що не подавались у ході контрольного заходу. Крім того, Відповідач вважає безпідставним врахування судами показань завідуючої складом та головного бухгалтера Позивача, директорів ТОВ "Врожай-агро" та ТОВ "Агро-зевс", адже такі не змогли надати відповіді точно на поставлені запитання щодо того де вирощена соя, де вона зберігалася та яка саме її кількість постачалась Позивачу, а також яким чином транспортувалась та чому не подавалась відповідна звітність.

3.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними і обґрунтованими, Позивач у відзиві на касаційну скаргу покликається на те, що при вирішенні спору надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання ним вимог ПК України при формуванні даних податкового обліку.

Так, Позивач стверджує, що фактично в акті перевірки жодне із порушень не описане, отже Відповідачем порушення не підтверджено описовою частиною акта перевірки.

На противагу зазначеним Відповідачем у касаційній скарзі твердженням щодо неможливості формування податкового кредиту на підставі накладних, складених ТОВ "Зелена Нива", Позивач вказує, що відповідні податкові накладні були складені та зареєстровані впродовж місяця, тобто в межах одного податкового періоду. На думку Позивача така поведінка не призвела до отримання необґрунтованої податкової вигоди чи до збитків Державного бюджету.

Вважаючи необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо необхідності коригування податкового кредиту з податку на додану вартість у зв`язку із списанням дебіторської заборгованості Позивач стверджує, що відповідне коригування могло бути здійснено лише за участі постачальника. В обґрунтування своєї позиції покликається на численну судову практику Верховного Суду.

Узагальнюючи наведені твердження Позивач вважає, що наведені контролюючим органом у касаційній скарзі правові висновки Верховним Судом сформовано за іншого правового регулювання та за інших фактичних обставин у справі.

Щодо доводів Відповідача про те, що суд встановив обставини, які мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, то Позивач також вважає їх безпідставними.

В обґрунтування цього вказує, що суди при вирішенні спору дотримались положень процесуального законодавства та сформували висновки щодо правомірного формування даних податкового обліку за результатами господарських взаємовідносин із такими контрагентами як ТОВ "Врожай-агро" та ТОВ "Агро-зевс".

При цьому, Позивач також вважає такими, що не спростовують висновків судів, доводи щодо допущення порушень при складенні експертом висновку, та звертає увагу на те, що експерт підтвердив відповідні висновки в судовому засіданні. Позивач наполягає на тому, що деякі із врахованих експертом документів, про ненадання яких до перевірки стверджував контролюючий орган, отримані від третіх осіб вже після ознайомлення його з актом перевірки для спростування відповідних висновків контролюючого органу.

Також вважає Позивач надуманими твердження про те, що свідки, допитані у судовому засіданні, не змогли детально пояснити суті господарсько-фінансових зв`язків, та наголошує, що такі все ж надали пояснення, які підтверджують правомірність формування даних податкового обліку.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, заслухавши представників Відповідача, Позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи правильність наданої судами попередніх інстанцій правової оцінки оскаржуваним Позивачем індивідуальним актам в контексті недотримання Відповідачем частини другої статті 2 КАС України при їх прийнятті, Суд звертає увагу на наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору з`ясовано, що з 1 по 22 березня 2019 року Позивач придбав у ТОВ "Зелена нива" товари відповідно до договору постачання. При цьому оплата здійснювалась авансом і товар отримувався у той же день.

Видаткові накладні виписувалися у той же день, що і здійснювалась попередня оплата.

Постачальник ТОВ "Зелена нива" складав податкові накладні як за отриманим авансом, так і за фактом постачання товару.

Податкові накладні від 6, 19, 20, 21 березня 2019 року №2, 6, 7, 8, 9 складені та зареєстровані за фактом постачання товару на відповідну суму.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як передбачено пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Як встановлено судами та не спростовується Відповідачем, складення податкових накладних здійснювалась впродовж одного місяця, тобто в межах одного податкового періоду. Підтвердженням події, на яку виписувались податкові накладні, є виписані постачальником ТОВ "Зелена нива" видаткові накладні на поставлений товар. Податкові накладні, які були виписані постачальником ТОВ "Зелена нива", зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних. Постачальник за звітний період в повній мірі нарахував та сплатив свої податкових зобов`язання за здійсненими господарськими операціями.

Вищевказані обставини, як вважали суди, не призвели до порушення Позивачем норм ПК України та не призвели до нанесення збитків бюджету України, сума ПДВ в розмірі 294299,64 грн віднесена до складу податкового кредиту правомірно, відтак є необґрунтованим прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

В аспекті наведених обставин та норм, що зазначені вище, Відповідач обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, і таке обґрунтування полягає у неврахуванні судом апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц).

При цьому колегія суддів враховує позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), відповідно до якої у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Водночас посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Відповідач у касаційній скарзі на спростування висновків судів, посилається на правову позицію, вказану у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №821/232/17, та вважає, що Позивач в силу виявлених помилок в податкових накладних міг відображати податковий кредит на їх підставі лише після подання скарги на постачальника.

Як свідчить зміст рішення суду касаційної інстанції, його висновки про обов`язок подавати скаргу на постачальника, як передумови формування податкового кредиту з податку на додану вартість, обумовлені допущенням останнім помилок у податкових накладних, які заважають ідентифікувати суть господарської операції, а саме: незазначення в електронних податкових накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД товару, що постачався.

Однак, у межах цієї справи, розгляд якої здійснюється в касаційному порядку, як вказує зміст рішень судів, касаційної скарги та відзиву на касаційну скаргу, на думку Відповідача, відповідна помилка у податкових накладних, на підставі яких Позивач формував податковий кредит, полягала саме у невідповідності фактичним обсягам постачання (здійсненої попередньої оплати) на дату визначених зобов`язань у березні 2019 року.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному скаржником рішенні суду касаційної інстанції свідчить про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не застосували норми пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 ПК України інакше. При цьому, наведене скаржником судове рішення суду касаційної інстанції ухвалене за інших фактичних обставин справи, установлених судами, адже у межах того спору не лежало в основі дослідження правомірності відображення податкового кредиту на підставі складених постачальником податкових накладних, якщо в одному податковому періоді здійснювались як оплата так поставка товару.

Наведене свідчить про те, що за змістовим та об`єктним критеріями правовідносини в цій справі, яка розглядається, та в зазначеній Відповідачем справі не є подібними з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, що зумовлює різний зміст спірних правовідносин, і виключає застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього спору.

А відтак, суд позбавлений правових підстав, визначених положеннями КАС України, для того аби врахувати відповідну практику та задовольнити касаційну скаргу контролюючого органу у цій частині.

................

Перейти до повного тексту