ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року
м. Київ
cправа № 914/3203/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Денисевича А.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Філлер" на рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2022 (Б.І. Яворський) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 (О.В. Зварич, В.М. Гриців, І.Б. Малех) у справі № 914/3203/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Босс Технолоджи" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Філлер" про стягнення 2 998 174,47 грн заборгованості
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Босс Технолоджи" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Філлер" (далі - Відповідач) про стягнення 2 998 174,47 грн заборгованості, з яких: 2 790 665,20 грн основного боргу, 155 525,00 грн пені, 29 855,00 грн 3% річних, 22 129,27 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язання за договором купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021 щодо оплати вартості товару, отриманого в період з 02.04.2021 по 03.08.2021.
3. У грудні 2021 року Позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив про сплату Відповідачем суми основного боргу та просив стягнути з Відповідача пеню в сумі 233 200,01 грн, 3% річних в сумі 43 565,00 грн, інфляційні втрати в сумі 95 744,52 грн, а також повернути Позивачу надмірно сплачений судовий збір у сумі 39 384,99 грн за подання позовної заяви.
4. Відповідач у лютому 2022 року подав заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% з тих підстав, що стягнення такої великої суми штрафних санкцій спричинить заборгованість по заробітній платі, невчасну сплату податків та зборів, що призведе до виникнення нових штрафних санкцій та судових процесів. Несвоєчасна оплата вартості отриманого від Позивача товару обумовлена заборгованістю контрагентів перед Відповідачем та сезонною діяльністю товариства. Крім того, Позивачем не доведено завдання йому збитків. Відповідач просив врахувати повне погашення ним суми основного боргу.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.04.2022 закрито провадження у справі в частині стягнення 2 290 665,20 грн основного боргу. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача 229 286,12 грн пені, 42 789,66 грн 3% річних, 91 089,35 грн інфляційних втрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
6. Рішення суду мотивовано тим, що Відповідач сплатив заборгованість у сумі 500 000,00 грн до відкриття провадження у справі, а заборгованість у сумі 2 290 665,20 грн - після відкриття, тому в задоволенні позову про стягнення 500 000,00 грн слід відмовити у зв`язку з відсутністю порушеного права Позивача на момент відкриття провадження у справі, а в частині стягнення 2 290 665,20 грн основного боргу слід закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України за відсутністю предмета спору. В частині збільшення вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначив, що Позивач має право на таке збільшення та, здійснивши перерахунок, дійшов висновку про стягнення з Відповідача 229 286,12 грн пені, 42 789,66 грн 3% річних, 91 089,35 грн інфляційних втрат. В задоволенні заяви Відповідача про зменшення штрафних санкцій судом відмовлено з підстав відсутності обставин, які б мали істотне значення для зменшення розміру штрафних санкцій та перешкоджали Відповідачу вчасно виконати свої зобов`язання.
7. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2022 скасовано в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 229 286,12 грн пені, 42 789,66 грн 3% річних, 91 089,35 грн інфляційних втрат. У цій частині прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача 204 455,37 грн пені, 38 657,42 грн 3% річних, 75 628,00 грн інфляційних втрат. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 24 830,75 грн пені, 4 132,24 грн 3% річних, 15 461,35 грн інфляційних втрат. В іншій частині рішення Господарського суду Львівської області від 27.04.2022 залишено без змін.
8. Постанова суду мотивована тим, що суд першої інстанції обґрунтовано визначився про наявність у Позивача права на збільшення вимог щодо стягнення штрафних санкцій, оскільки Відповідач прострочив оплату товару і виконав своє зобов`язання за договором лише в ході судового розгляду справи. Проте, здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 24 830,75 грн пені, 4 132,24 грн 3% річних, 15 461,35 грн інфляційних втрат. Також, обґрунтованою є відмова суду першої інстанції в частині задоволення заяви Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного становища та обставин, які б перешкоджали вчасно виконати договірні зобов`язання. При цьому, рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові про стягнення 500 000,00 грн та закриття провадження у справі в частині стягнення 2 290 665,20 грн Відповідач не оскаржив в апеляційному порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача
9. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій, в якій просить їх скасувати в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 204 455,37 грн пені, 38 657,42 грн 3% річних, 75 628,00 грн інфляційних втрат та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
10. Судами першої та апеляційної інстанцій застосовано частину третю статті 551 ЦК України та частину першу статті 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права, викладеного у постановах Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/10334/21, від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 24.02.2022 у справі №924/633/20, від 24.02.2021 у справі №902/538/18, від 14.09.2021 у справі №910/7256/20, від 19.08.2021 у справі №910/11889/20, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 16.03.2021 у справі №922/266/20. Зокрема, судами не взято до уваги, що заборгованість за отриманий від Позивача товар мала місце не більше чотирьох місяців та була добровільно повністю сплачена Відповідачем, а також не враховано майновий стан Відповідача (виписку з рахунку банку) і фактичний стан в країні (дія форс-мажорних обставин, які є загальновідомими та підтверджуються Сертифікатом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022), тоді, як Позивачем не надано доказів про спричинення йому шкоди та понесення додаткових збитків/витрат.
11. Судами попередніх інстанцій порушено частину другу статті 237 ГПК України, і висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норм права у подібних правовідносинах відсутній. Зокрема, судами залишено поза увагою, що в поданій Позивачем заяві про зменшення позовних вимог в частині основного боргу, неправомірно збільшено до стягнення розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому під виглядом заяви про зменшення позовних вимог Позивачем фактично подано заяву й про збільшення вимог.
Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу
12. Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, Позивач звернувся з позовом про стягнення з Відповідача 2 790 665,20 грн основного боргу за договором купівлі-продажу №010421П від 01.04.2021, пені у сумі 155 525,00 грн, 3% річних у сумі 29 855,00 грн та інфляційних втрат у сумі 22 129,27 грн. Проте, надавши оцінку матеріалам справи, беручи до уваги заяву Позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення 500 000,00 грн у зв`язку з відсутністю порушеного права Позивача на момент відкриття провадження у справі (Відповідачем здійснено оплату до звернення Позивача з позовом), а в частині стягнення 2 290 665,20 грн основного боргу судом закрито провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України за відсутністю предмета спору (Відповідачем здійснено оплату після відкриття провадження у справі).
13.1. Судом апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду в цій частині не переглядалося з підстав не оскарження, а тому, відповідно до статті 300 ГПК України, розгляд справи судом касаційної інстанції у вказаній вище частині також не здійснюється.
14. В поданій Позивачем під час здійснення підготовчого провадження заяві про зменшення розміру позовних вимог (в частині основного боргу), Позивач також просив вважати позовні вимоги у даній справі вірними в наступній редакції: стягнути з Відповідача заборгованість в сумі 372 509,53 грн (пеню у сумі 233 200,01 грн, 3% річних у сумі 43 565,00 грн, інфляційні втрати у сумі 95 744,52 грн).
15. Здійснюючи розгляд заяви Позивача, суди виходили з того, що Позивач має право на збільшення позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, оскільки Відповідач прострочив оплату товару і виконав своє зобов`язання за договором лише в ході судового розгляду справи.
16. У касаційній скарзі скаржник обґрунтував наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 ГПК України, і таке обґрунтування полягає у відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 237 ГПК України.
16.1. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовані неправильно).
17. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що у поданій Позивачем заяві про зменшення позовних вимог в частині основного боргу, одночасно неправомірно збільшено розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, а тому під виглядом заяви про зменшення позовних вимог Позивачем фактично подано заяву й про збільшення вимог. Відповідач вважає, що при розгляді заяви Позивача в частині збільшення позовних вимог, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог (пункт 11 постанови).
18. Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України однією із засад (принципів) господарського судочинства є диспозитивність.
Згідно зі статтею 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частинами першою, третьою статті 236 ГПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
18.1. Викладене свідчить, що принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять учасники спірних правовідносин. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача та позов має чітко виражену ціль, яка втілюється у формі позовних вимог, що їх викладає позивач у позовній заяві.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Відповідно, право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог.
19. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
20. У поданій Позивачем до закінчення підготовчого засідання у справі заяві, яка має назву "заява про зменшення розміру позовних вимог", Позивач одночасно зазначає в тексті заяви про часткове виконання Відповідачем частини основного боргу за договором (зменшення позовних вимог) і таким обставинам під час розгляду справи судами попередніх інстанцій дано оцінку, а також заявляє про збільшення розміру позовних вимог в частині штрафних санкцій.
Тобто, дане збільшення розміру позовних вимог (штрафних санкцій) є зміною (збільшенням) матеріально-правової вимоги Позивача до Відповідача, що не суперечить чинному процесуальному законодавству.
20.1. При цьому, з огляду на те, що, хоча заява Позивача має назву "заява про зменшення розміру позовних вимог", але за змістом, зокрема, її прохальної частини розмір позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій збільшено. Оскільки судами не встановлено її подання поза межами строків, передбачених пунктом 2 частини другої статті 46 ГПК України, або наявність обставин, визначених частиною п`ятою статті 46 ГПК України, тому були відсутні підстави для відмови в її прийнятті та, відповідно, в розгляді. Крім того, слід зазначити, що незалежно від надання (присвоєння) учасником справи назви його заяві, вимоги заяви мають оцінюватися судом виходячи з її змісту, зокрема, її прохальної частини.
20.2. Не можна вважати розгляд судом заяви, в якій Позивачем одночасно зменшено розмір однієї частини майнової вимоги, а розмір іншої збільшено, виходом суду за межі позовних вимог в розумінні частини другої статті 237 ГПК України, оскільки процесуальне законодавство не обмежує Позивача в праві, відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 ГПК України, заявити про збільшення або зменшення розміру позовних вимог шляхом подання однієї заяви, тобто, не встановлено правил та/чи обмежень щодо кількісного показника таких заяв, або, що зміст заяви не може містити в собі вимогу про зменшення розміру однієї частини майнової вимоги та збільшення розміру іншої частини майнової вимоги одночасно.
20.3. З огляду на наведене, відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій порушено частину другу статті 237 ГПК України та при ухваленні рішення суди вийшли за межі позовних вимог.
21. Також, судами попередніх інстанцій здійснено розгляд заяви Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% і, здійснюючи розгляд цієї заяви, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Відповідача та наявність істотних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки Відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного фінансового становища та обставин, які б перешкоджали Відповідачу вчасно виконати зобов`язання за договором.