Постанова
Іменем України
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 351/2084/20
провадження № 61-10700св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., ОлійникА. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2021 року у складі судді Сегіна І. Р. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Томин О. О., Максюти І. О., Горейко М. Д.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном.
Позов обґрунтованийтим, що позивачціна праві власності належить 2/3 частини будинковолодіння на АДРЕСА_1, де вона фактично проживає. Інша частина будинковолодіння належить її матері- ОСОБА_7 . Вказане будинковолодіння розташоване на земельній ділянці для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2445 га, кадастровий номер 2625280301:01:001:0137.
Суміжним до будинковолодіння ОСОБА_1 єбудинковолодіння на АДРЕСА_2, власниками якого є відповідачі.
У травні 2020 року відповідачі та їхні родичі, які спільно з ними проживають, самовільно, без відповідного дозволу, побудували на межі між будинковолодіннями, в безпосередній близькості від будівель позивачки, металеві навіси довжиною близько 11,00 м, які встановлені на бетонованих стовпцях і накриті металочерепицею. Навіси використовуються як гаражі для автомобілів.
Відстань від вказаних гаражів до будівель ОСОБА_1 становить менше 1,00м, не враховуючи ринв, до яких відстань ще менша.
Побудовані навіси грубо порушують протипожежні та санітарні норми, затінюють з південної сторони вікно літньої кухні позивачки, заважають проводити ремонтні роботи і опорядження фасаду, створюють незручності у користуванні будівлями та земельною ділянкою, перешкоджають насадженню декоративних, плодових дерев та інших культур, влаштуванню технічних споруд.
Відповідачі порушують правила використання належної їм земельної ділянки, норми добросусідства, санітарні та протипожежні норми.
Просила усунути перешкоди в користуванні будинковолодінням та земельною ділянкою на АДРЕСА_1 , зобов`язати відповідачів знести за їхнійрахунок навіси, які позначені на план-схемі експертного звіту 03.10/2020-С під № 15 і № 16 на АДРЕСА_2, стягнути понесені судові витрати урівних частинах.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Снятинського районного суду від 20 січня 2021 року, яке залишене без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, позов задоволено. Усунено перешкоди у користуванні ОСОБА_1 житловим будинком та земельною ділянкою на АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 знести за їхній рахунок навіси, які позначені на план-схемі експертного звіту 03.10/2020-С під № 15 та № 16 на АДРЕСА_1 . Стягнено з відповідачів в рівних частинах на користь ОСОБА_1 841,00 грн судового збору, 3 000,00 грн витрат на проведення експертизи та 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачка довела обставини вчинення відповідачами перешкод у користуванні належними їй на праві власності будинковолодінням та земельною ділянкою.
Оскільки споруди, які розташовані на земельній ділянці відповідачів, знаходяться у недопустимій близькості відбудинку позивачки, що створює їйперешкоди у користуванні належними їй будинком та земельною ділянкою, то її порушене право, як користувача цієї ділянки,підлягає захисту в обраний неюспосіб, а саме шляхом зобов`язання відповідачів знести навіси, що знаходиться на відстані менше 1,00м від стіни будинку позивачки.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що експертний звіт про проведення обстеження забудови суміжних земельних ділянок на АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з довідкоюексперта Маринича М.М. від 21 квітня 2021 року № 01.04/2021-С при підготовці звіту йому було відомо про намір замовника звернутисядо суду за захистом своїх порушених прав, а також, що він розумів та усвідомлював,передбачену частиною першою статті384 КК України,кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 20 січня 2021 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_4 мотивована тим, що суди не врахували, що будівництво металевих навісів, які встановлені на бетонованих стовпцях і накриті металочерепицею, не є самочинним будівництвом, оскільки це будівництво проводилось на земельній ділянці, яка відведена для такої мети.
Знесення самочинного будівництва можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проєкту, допускається лише у випадку, коли неможлива перебудова нерухомості відповідно до проєкту або якщо особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від такої перебудови. До відповідачів не заявлено вимоги про перебудову спірного навісу.
У матеріалах справи відсутні приписи Державної архітектурно-будівельної інспекції України, які б свідчили про те, що будівництво спірних навісів відбувалося з порушенням державних будівельних норм.
Позивачка, Державна архітектурно-будівельна інспекція України, Заболотівська селищна рада не зверталися до суду з позовом про зобов`язання відповідачів провести перебудову бетонованих стовпців, накритих металочерепицею.
Експертний звіт про проведення обстеження забудови суміжних земельних ділянок на АДРЕСА_2 і АДРЕСА_1 не може бути визнано належним та допустимим доказом, оскільки в ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, висновок підготовлено для подання до суду.
Суд апеляційної інстанції без обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції прийняв довідку експерта Маринича М. М. від 21 квітня 2021 року№ 01.04/2021-С, згідно з якою при підготовці вищевказаного звіту йому було відомо про намір замовника звернутисядо суду за захистом своїх порушених прав, він розумів та усвідомлював,передбачену частиною першою статті384 КК України,кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта.
Суд стягнув з відповідачів на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу в рівних частинах, проте не звернув уваги на відсутність у матеріалах справи документів про оплату витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Суд апеляційної інстанцій не застосував правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 458/1173/14-ц, провадження № 61-13282св18, від 01 квітня 2019 року у справі № 404/8750/15, провадження № 61-19614св18, від 03 липня 2019 року у справі № 493/1156/15-ц, провадження № 61-28461св18, від 31 травня 2021 року у справі № 320/1889/17-ц, провадження № 61-8737св20, від 12 квітня 2021 року у справі № 653/104/19, провадження № 61-18648св20, від 22 травня 2019 року у справі № 638/12578/17, провадження № 61-36923св18, від 19 квітня 2021 року у справі № 748/41/20, провадження № 61-18420св20,Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-137цс14, від 06 вересня 2017 року у справі № 6-1721цс16, від 19 квітня 2017 року у справі № 6-129цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, провадження № 14-270цс19.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивачка зазначає, що при вирішенні спору суди правомірно керувалися статтею 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідачі не надали суду будь-яких дозвільних чи проєктних документів щодо будівництва спірних навісів.
Споруди, які розташовані на земельній ділянці відповідачів, знаходяться у недопустимій близькості від її будинку, що створює їй перешкоди у користуванні ним та земельною ділянкою.
Позивачка була позбавлена можливості звернутися до органів державного архітектурно-будівельного контролю у зв`язку з реорганізацією структури цих органів.
Посилання ОСОБА_4 на постанови Верховного Суду є безпідставними, оскільки ці постанови стосуються відмінних від цієї справи обставин.
Суду апеляційної інстанції надано довідку експерта Маринича М. М від 21 квітня 2021 року № 01.04/2021-С, що при підготовці експертного звіту йому було відомо про намір замовника звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, він розумів та усвідомлював, передбачену частиною першою статті 384 КК України, кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта.
Вказана довідка не подавалася до суду першої інстанції у зв`язку з відсутністю зауважень відповідачів щодо змісту експертного висновку.
Розмір витрат на правничу допомогу підтверджується актом приймання-передання наданих послуг та отриманих коштів.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2022 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389, пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником 2/3 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудамина АДРЕСА_1 . Інша 1/3 частини цьогодомоволодіння належить на праві спільної часткової власності матері позивачки - ОСОБА_7
ОСОБА_7 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,2445 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 .
Відповідачам ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на праві приватної спільної часткової власності належить будинок на АДРЕСА_1, що є суміжним домоволодінням до будинку позивача.
Відповідно до висновку експертного звіту № 03.10/2020-С про проведення обстеження забудови суміжних земельних ділянок на АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 на відповідність протипожежному та санітарному законодавству, складеного на замовлення ОСОБА_1 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9, встановлено: порушення протипожежного законодавства при забудові суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_2 щодо земельної ділянки на АДРЕСА_1 ; будівлі (поз.15, 16 - навіс) домоволодіння на АДРЕСА_2 збудовані по межі, яка точно не встановлена через відсутність межових знаків; порушення санітарного законодавства, а саме: відстань від сараю для утримання худоби і птиці будинковолодіння на АДРЕСА_2 до літніх кухонь будинковолодіння на АДРЕСА_1 повинна становити не менше 12,00 м, а фактично становить: між літньою кухнею (літера Б, поз. 2) та сараєм (поз. 13) - 6,50 м; між літньою кухнею (літера М, поз. 10) та сараєм (поз. 13) - 9,00 м; порушено вимоги абзацу 2 пункту 3.25 ДБН 360-92 ** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" в частині розміщення навісів (поз. 15 та 16) будинковолодіння на АДРЕСА_2, а саме: для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту, відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. Надано такі рекомендації: власникам будинковолодіння на АДРЕСА_2 необхідно провести забудову свого домоволодіння відповідно до вимог протипожежного та санітарного законодавства з врахуванням існуючих будівель і споруд суміжного будинковолодіння на АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип непорушності права приватної власності, зокрема, право особи на безперешкодне користування своїм майном, право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право власності на землю - це право володіти, користуватися та розпоряджатися земельними ділянками.
Згідно зі статтею 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
Відповідно до частин четвертої, сьомої статті 376 ЦК України, якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Отже, юридичними фактами, які становлять правову підставу знесення самочинного будівництва, є: істотне відхилення від проєкту та/або істотне порушення будівельних норм і правил, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб; неможливість проведення перебудови або відмова особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, від її проведення.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність та загрожує життю й здоров`ю людини, тощо.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 725/5630/15-ц, провадження № 14-341цс18, Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 361/765/16-ц, провадження № 61-33103св18, від 02 лютого 2022 року у справі № 521/16974/17, провадження № 61-9290св21, від 17 січня 2022 року у справі № 442/4338/17, провадження № 61-1460св21.
Верховний Суд зауважує, що у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
У пункті 3 Висновку № 11 (2008) КРЄС зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.