ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа №420/5624/18
адміністративне провадження № К/9901/12233/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/5624/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Промзв`язок" до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Промзв`язок" на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 (головуючий суддя Вербицька Н.В., судді: Джабурія О.В., Кравченко К.В.),
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Промзв`язок" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.08.2018 №0034521404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 680грн. та №0034511404 про донарахування грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1ʼ 165ʼ 769,25грн. за основним зобов`язанням та 291442,32грн. - штрафні санкції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.03.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова група "Промзв`язок" звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13.06.2019 відкрито касаційне провадження у справі №420/5624/18 за касаційною скаргою Товариства.
Ухвалою суду від 31.01.2023 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 01.02.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, З 09.07.2018 по 13.07.2018 ГУ ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фінансова група Промзв`язок" код ЄДРПОУ 33720519 з питань повноти обчислення та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні періоди 2015-2018 роки.
За результатами перевірки складено акт 20.07.2018 №000575/15-32-14-04/33720519, відповідно до висновків якого, ТОВ "ФГ "Промзв`язок" порушено п.п.266.1.1 п.266.1, п.п.266.2.1 п.266.2, п.п.266.3.1, п.п.266.3.3. п.266.3 ст.255 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на загальну суму 1ʼ405ʼ 941,84грн, у т.ч. по періодам:
2015 рік - заниження на 157 147,58 грн.,
2016 рік - заниження на 355 581,88 грн.,
2017 рік - заниження на 412 867,20 грн.,
2018 рік - заниження на 480 345,18 грн.
Об`єктом оподаткування є 704/1000 частин нежитлових будівель та споруд, розташованих за адресою 65043, м.Одеса, вул.Комарова,10, загальною площею 12902,1 кв.м., на підставі договору купівлі продажу майна від 03.02.2009.
Податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за період 2018 року, за яким минув термін сплати у відповідності до абз. "б" п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 Податкового кодексу України, визначено у податковому повідомленні-рішенні у відповідності до п.54.3. ст.54 цього Кодексу.
Крім того, податковим органом зазначено, що позивачем порушено пп.266.7.5 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України, а саме, не надано до контролюючих органів податкову звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні періоди 2015-2018 роки.
У зв`язку з виявленими порушеннями, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 09.08.2018 №0034521404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 680грн. та №0034511404 про донарахування грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 1ʼ 457ʼ 211,57грн. (1165769,25грн. - за основним зобов`язанням, 291442,32грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Не погоджуючись з винесеними контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Фінансова група Промзв`язок" звернувся до суду з позовом про їх скасування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Товариство є власником нерухомого майна, яке належить до будівель промисловості, а отже в розумінні підпункту "є" пункту 266.2.2. статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки. За вказаних умов, позивач не повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, отже у ТОВ "Фінансова група Промзв`язок" відсутній і обов`язок з подання податкової звітності.
Відповідач заперечував проти позову, вказав, що наявність виробничих приміщень у позивача, які останнім здаються в оренду, не дає підстав для віднесення такої будівлі до категорії "будівель промисловості", оскільки дане підприємство не є промисловим підприємством. Відтак, норми пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не застосовуються до об`єктів нерухомості позивача.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що ТОВ "Фінансова група "Промзв`язок"" не є промисловим підприємством, а наявність у позивача тільки виробничих приміщень не є підставою для застосування до спірних відносин пункту "є" підпункту 266.2.2. пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України, оскільки належне позивачу нерухоме майно, в розумінні вказаної норми, не є будівлями промисловості. Крім того, оскільки платником податків податкову декларацію за 2015 рік не подано, податковим органом, відповідно до підпункту 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 цього Кодексу, обґрунтовано не застосовано до позивача строку давності при нарахуванні податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції скасував, ухвалено нове рішення про задоволення позову частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.08.2018 №0034521404 на суму 170грн., №0034511404 на суму 157147,58грн. за податковим зобов`язанням та на суму 39286,90грн. за штрафними санкціями.
Суд апеляційної інстанції частково погодився з висновками суду першої інстанції, вказав про помилковість доводів Товариства, що віднесення будівлі промисловості до об`єкту, що не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не залежить від видів діяльності підприємства. Разом з тим, колегія суду вважала обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що у відповідача відсутні правові підстави для визначення податкового зобов`язання зі сплати місцевого податку за 2015 рік, оскільки запроваджені Законом України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" зобов`язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у платників податків лише після 01 січня 2016 року. При цьому, у позивача був відсутній обов`язок сплачувати податок у 2015 році та як наслідок подавати податкову звітність та враховуючи, що позивачем не надано до контролюючих органів податкову звітність з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за звітні періоди 2016, 2017 та 2018 року, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню за один завітний рік - 170грн.
Позивач не погодився з рішеннями судів в частині відмови у задоволенні позову. Як вказує Товариство у касаційній скарзі, судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України. Товариство зазначає, що будівлі промисловості підприємств (до яких належить позивач) відповідно до правовстановлюючих документів, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки Податковий кодекс України не містить обмежень щодо використання чи невикористання таких об`єктів. Крім того, позивач не погоджується з висновками судів про наявність обов`язку у Товариства сплачувати податок за 2017, 2018 роки, з огляду на недослідження судами за якою ставкою необхідно позивачу сплачувати податок, встановленою на 2015 або 2016 рік, з урахуванням порушення, на думку позивача, положення підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України. Постійні законодавчі зміни, та як наслідок зміни внесені до рішення міської ради, є неякісним законом, оскільки у 2015 та 2016 роках при дії принципу податкової стабільності не застосовувались положення щодо оприлюднення рішень відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування встановлюваних місцевих податків і зборів або змін (плановий період); у 2017 році законодавець знехтував загальними принципами, закріпленими у Податковому Кодексі України, - вказує у касаційній скарзі позивач. З урахуванням викладеного, Товариство просить скасувати рішення суду першої інстанції та скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким статтю 266 Податкового кодексу України щодо податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, викладено в новій редакції.
Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 Податкового кодексу України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Згідно з підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 Податкового кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5. статті 12 Податкового кодексу України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Згідно з пунктом 7 Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24.12.2015 №909-VІІІ (далі - Закон №909-VІІІ), який набув чинності з 01.01.2016, рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2016 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2016 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Пунктом 4 Прикінцевих положень вказаного Закону передбачено установити, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Слід звернути увагу на те, що предметом оскарження у цій справі є виключно податкове повідомлення-рішення відповідача, прийняте ним на виконання своїх функцій шляхом реалізації повноважень, передбачених підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 та підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України щодо визначення податкового зобов`язання.
Правомірність рішення органу місцевого самоврядування не є предметом оскарження в цій справі, повноваження міських (селищних, сільських) рад в частині встановлення місцевих податків і зборів хоча і визначені в тому числі Податковим кодексом України, є виключною "правовстановлюючою" компетенцією цих органів, правомірність реалізації якої не має перевірятися в межах цієї справи.
Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
В межах спірних правовідносин прийняте органом місцевого самоврядування рішення, є нормативно-правовим актом, приписи якого зокрема змінюють для позивача права та обов`язки, є способом реалізації владних управлінських функцій радою як суб`єктом владних повноважень у відповідності до комплексного правового регулювання в межах розсуду цього органу, з урахуванням інтересів членів територіальної громади та кожного члена цієї громади. Дане рішення не скасовано в судовому або іншому порядку, внаслідок чого є обов`язковим як для позивача, так і для відповідача у справі.
Податкове законодавство України ґрунтується зокрема на принципі стабільності, який треба розуміти так, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року (підпункт 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).
Згідно з загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, який вносить зміни всупереч пункту 4.1.9 Податкового кодексу України вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування.
Суд враховує, що встановлення місцевих податків і зборів входить до компетенції органів місцевого самоврядування, податковий же орган, яким є відповідач у справі, наділений повноваженнями по застосуванню в межах своєї компетенції вже прийнятих нормативно-правових актів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, норми яких є чинними на час їх застосування та обов`язковими.
В межах даних правовідносин не було свавілля з боку відповідача, яким би було завдано позивачу індивідуального та надмірного тягара, оскільки дії податкового органу щодо прийняття податкового повідомлення-рішення відповідають прийнятому органом місцевого самоврядування рішенню по встановленню певних правил, а також дотримано баланс публічних та приватних інтересів, з врахуванням майнового стану та рівня доходів фізичної особи.
Касаційний суд звертає увагу, що Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 у справі №825/1496/17 викладена правова позиція щодо застосування принципу стабільності, співвідношення приватних і публічних інтересів, висновки стосовно порядку оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків чи зборів або внесення змін до них.