ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа №813/1814/17
адміністративне провадження № К/990/11965/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Бруновської Н.В., Матковської З.М., Шавеля Р.М. у справі №813/1814/17 за позовом Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Державне територіально-галузеве об`єднання "Львівська залізниця" (далі - позивач, ДТГО "Львівська залізниця") звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник - Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків; далі - відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0001951400/13199, від 03.05.2017 №0003552200 та №0003532200.
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.
Так, постановою Верховного Суду від 19.03.2019 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 і постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2018 та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин справи.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 позовні вимоги ДТГО "Львівська залізниця" задоволені повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС від 17.10.2016 № 0001951400/13199.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 03.05.2017 № 0003532200.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 03.05.2017 № 0003552200.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь ДТГО "Львівська залізниця" сплачений судовий збір у розмірі 565 448,42 грн відповідно до платіжного доручення № 274437 від 16.05.2017, у розмірі 93 442,77 грн відповідно до платіжного доручення № 274366 від 16.05.2017, у розмірі 331 165,08 грн відповідно до платіжного доручення № 274316 від 16.05.2017.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що надані позивачем до матеріалів справи документи в сукупності з іншими первинними документами, які надавалися позивачем при проведенні перевірки, є належними доказами на підтвердження ДТГО "Львівська залізниця" дотримання приписів податкового законодавства при формуванні витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за операціями з контрагентами.
Щодо інших висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме завищення собівартості виконаних робіт (наданих послуг) при списанні на виробництво акумуляторних батарей, палива; завищення суми нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовувались у виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації за 2013 рік; завищення витрат операційної діяльності на суму амортизаційних відрахувань; невключення до складу доходів вартості безоплатно наданих послуг в частині проведення передрейсових медичних оглядів; завищення фінансових витрат на суму коефіцієнта коригування по лізинговим платежам, суд першої інстанції визнав їх безпідставними, такими, що не доведені відповідачем належним чином.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.05.2017 № 0003532200 в частині грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток за основним платежем - 1 921 583 грн та за штрафними санкціями - 763 580 грн, а всього - 2 685 163 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 17.10.2016 № 0001951400/13199 в частині грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку, зокрема за основним платежем - 657 371 грн та за штрафними санкціями - 164 314 грн, а всього - 821 685 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.05.2017 № 0003552200 з податку на додану вартість за основним платежем - 4 153 012 грн та за штрафними санкціями - 2 076 506 грн, а всього - 6 229 518 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС провела документальну планову виїзну перевірку ДТГО "Львівська залізниця" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов`язкових платежів), дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 29.09.2016 № 309/28-06-14-00/01059900.
Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:
- абз. б) пп. 14.1.13, пп. 14.1.36, пп. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14; п. 44.1, п. 44.2 ст. 44; пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135; п. 137.1, п. 137.4 ст. 137; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.10.6 п. 138.10 ст. 138; пп. 139.1.5, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 01.01.2015; далі - ПК України); п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137; п. 138.2, пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПК України (в редакції, яка діяла з 01.01.2015); п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181; п. 5, п. 6, п. 7, п. 9, п. 11, п. 12, п. 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, а саме занижено податок на прибуток;
- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6, ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість;
- п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.12.1999 № 290; п. 5, п. 6, п. 7, п. 9, п. 11, п. 12, п. 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318; п. 7, п. 8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 "Вплив змін валютних курсів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10.08.2000 №193; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92;
- п.п. 1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 № 138, а саме: занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за 2015 рік на загальну суму 30 157 249 грн.
17 жовтня 2016 року на підставі висновків акта перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення: № 0001951400/13199, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних, унітарних підприємств та їх об`єднань), що підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 37 696 561,25 грн, у т.ч. за основним платежем - 30 157 249 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 7 539 312,25 грн; а також № 0001841400/13202 та № 0001831400/13201 про збільшення податкових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість.
Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги ДТГО "Львівська залізниця" від 16.03.2017 № 5230/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення скасовані в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість, податку на прибуток та частини чистого прибутку внаслідок невизнання за результатами перевірки господарських операцій з контрагентами: ТОВ "Вірамакс Україна", ТОВ "Торговий дім Енергетичне машинобудування", ТОВ "Еко-Хім", ПП "Сонячне об`єднання", ТОВ "ТЕХНО ЮГ" (ТОВ "СЕТАМ ТЕХНОСЕРВІС"), Підприємство об`єднання громадян Гільдія інженерів технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури - УКРБУДІНЖИНІРИНГ, ТОВ "Промдорсервіс", ТОВ НВП "Інструментальний центр", ТОВ "ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ПУШАН", ПП "ЕКСІМ АВТО", ТОВ "Роста Україна", ТОВ "Електротехнічна компанія ЗЕНІТ", ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ ЄВРОСВІТЛО".
Ураховуючи результати адміністративного оскарження, 03.05.2017 контролюючий орган прийняв нові податкові повідомлення-рішення:
- № 0003552200, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6 229 518 грн, у тому числі за основним платежем - 4 153 012 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 076 506 грн;
- № 0003532200, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток у розмірі 22 077 672,50 грн, у тому числі за основним платежем - 20 777 108 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 300 564,50 грн.
Крім вищезазначених предмет спору включає також податкове повідомлення-рішення від 17.10.2016 № 0001951400/13199, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "частина чистого прибутку (доход) господарських організацій, що підлягає сплаті до бюджету" в розмірі 37 696 561,25 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ДТГО "Львівська залізниця" звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2022 у частині відмови в задоволенні позову, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2020 залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції є:
- пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суд апеляційної інстанції у своїх висновках, наведених у п. 1.7 рішення, застосував норми права: пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137; п. 138.2, пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПК України (в редакції, яка діяла з 01.01.2015); п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда"; п. 5, п. 6, п. 7, п. 9, п. 11, п. 12, п. 27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 640/1470/19. Зокрема, у наведеному рішенні Верховний Суд зробив висновок про правомірність коригування платником податку лізингових платежів за договором фінансового лізингу для відшкодування витрат лізингодавця, пов`язаних із придбанням предмету лізингу (основних засобів) та обумовлених зміною курсу гривні по відношенню до курсу іноземної валюти;
- пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме суд апеляційної інстанції у своїх висновках, наведених у п. 1.6 рішення, застосував норми права: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2 ст. 146 ПК України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 821/1496/16;
- пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138, пп. 145.1.2 п. 145.1 ст. 145, п. 146.2 ст. 146 ПК України, висновки щодо яких зроблено судом апеляційної інстанції в п. 1.4, п. 1.5 рішення;
- пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14; п. 44.1, п. 44.3 ст. 44; п. 138.2 ст. 138 ПК України, щодо формування собівартості виконаних робіт (наданих послуг) у контексті положень "Норм расхода материалов, запасных частей, приборов и изделий на техническое обслуживание и текущий ремонт тепловозов серии ЧМЕЗ В/И 105.43000.21704", розроблених та затверджених Полтавським проектно-конструкторсько-технологічним бюро по ремонту локомотивів від 2004 та "Правил технічного обслуговування і поточних ремонтів тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕЗЕ 105.86700.94209", затверджених наказом Укрзалізниці від 24.06.2009 № 367-Ц, п. 1.13 Інструкції з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації ЦТ - 0056, висновки щодо яких зроблено судом апеляційної інстанції у п. 1.2 рішення;
- пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема: пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14; п. 44.1, п. 44.3 ст. 44; п. 138.2 ст. 138 ПК України, щодо формування собівартості виконаних робіт (наданих послуг) у контексті положень "Порядку забезпечення збереження нафтопродуктів у господарствах локомотивному та приміських пасажирських перевезень", затверджених наказом Укрзалізниці від 12.12.2011 № 279-ЦЗ, висновки щодо яких зроблено судом апеляційної інстанції у п. 1.3 рішення.
Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Щодо завищення фінансових витрат на суму коефіцієнта коригування по лізинговим платежам у розмірі 98 260 842 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, позивач посилався на те, що правомірно відобразив на бухгалтерському рахунку 95 "Фінансові витрати" суму витрат по коефіцієнту коригування при сплаті лізингових платежів, а також у декларації з податку на прибуток за 2015 рік. Оскільки фінансові витрати в сумі, скорегованій на коефіцієнт коригування, який розраховується як співвідношення курсу долара, встановленого Національним банком України, на дату укладання договору та на дату здійснення сплати лізингового платежу, за правилами бухгалтерського обліку беруть участь у визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток у повному розмірі.
Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не вправі був відносити до витрат зміну лізингових платежів із застосуванням коефіцієнта коригування без зміни вартості предмета лізингу, що призвело до порушення підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України.
Колегія суддів уважає такий висновок помилковим з огляду на наступне.
Як установлено судами попередніх інстанцій, ДТГО "Львівська залізниця" укладено ряд договорів фінансового лізингу, за умовами яких лізингодавець зобов`язався на підставі договорів купівлі-продажу придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу майно, визначене ДТГО "Львівська залізниця", технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації яких задовольняють потреби ДТГО "Львівська залізниця" на умовах, передбачених цими договорами, а ДТГО "Львівська залізниця" прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цих договорів. Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначеного в графіку платежів та не може бути меншим одного року.
За умовами вказаних договорів розрахунок розміру лізингових платежів визначається у доларах США. Відповідно до розділу 3 договорів фінансового лізингу оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється лізингоодержувачем у національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця. Також умовами вказаних договорів передбачено проведення коригування лізингових платежів з урахуванням курсових різниць на час здійснення відповідних розрахунків.
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16.12.1997 № 723/97-ВР за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) .
Статтею 16 цього Закону встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.
Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу (частина друга цієї статті).
Для цілей оподаткування фінансовий лізинг (оренда) визначено як господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов`язаних з правом користування та володіння об`єктом лізингу (підпункт "б" підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
За змістом підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Бухгалтерський облік операцій фінансового лізингу врегульовано Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - П(С)БО 14; затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 № 181 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10.08.2000 за № 487/4708), згідно з нормою пункту 4 якого фінансова оренда - оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків та вигод, пов`язаних із правом користування та володіння активом за наявності хоча б однієї з ознак, наведених у пункті 4 цього Положення.
Відповідно до пункту 5 П(С)БО 14 орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об`єкт одночасно як актив і зобов`язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів.
Різниця між сумою мінімальних орендних платежів та вартістю об`єкта фінансової оренди, за якою він був відображений у бухгалтерському обліку орендаря на початку строку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря і відображається у бухгалтерському обліку і звітності лише в сумі, що відноситься до звітного періоду. Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку оренди здійснюється із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов`язань на початок звітного періоду.
Затрати орендаря на поліпшення об`єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об`єкта фінансової оренди (пункт 6 П(С)БО 14).
Пункт 6 П(С)БО 14 "Оренда" кореспондується з положенням пункту 14 П(С)БО 7 "Основні засоби" (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за № 288/4509), згідно з якими первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов`язаних із поліпшенням об`єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання.
Системний аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що ні нормами П(С)БО 14 "Оренда" та П(С)БО 7 "Основні засоби", ні іншими нормами, чинними у спірний період, не передбачено збільшення первинної вартості об`єкта фінансової оренди (основного засобу) з інших підстав, окрім як в разі понесення витрат, що призводять до майбутніх економічних вигод під час його використання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.12.2019 у справі № 640/1470/19.
Таким чином, податкова поведінка позивача відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню норм матеріального права, що відповідачем не спростовано. Тому контролюючий орган неправомірно виключив зі складу витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік, витрати у розмірі 98 260 842 грн.
Щодо завищення собівартості виконаних робіт (наданих послуг) щодо списаних на виробництво акумуляторних батарей.
Перевіркою правильності списання матеріалів та агрегатів при виконанні технічних оглядів ТО-2, ТО-3, ТО-4 та поточних ремонтів з об`ємом 1, 2 та 3 тепловозів встановлено, що на порушення вимог "Норм расхода материалов, запасних частей, приборов и изделий на техническое обслуживание и текучий ремонт тепловозов серии ЧМЕЗ В/И 105.43000.21704", розроблених та затверджених Полтавським проектно-конструкторсько- технологічним бюро по ремонту локомотивів від 2004 року та Правил технічного обслуговування і поточних ремонтів тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕ3Е 105.86700.94209, затверджених наказом Укрзалізниці від 24.06.2009 № 367-Ц, які регламентують питання організації та планування технічних оглядів і поточних ремонтів, обов`язкових робіт, способи ремонту, бракувальні ознаки, допустимі і граничні розміри, порядок і режими випробовування деталей, складальних одиниць (вузлів і агрегатів) і тепловозу в цілому, за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 при виконанні технічних оглядів ТО-3, ТО-4 та поточних ремонтів з об`ємом ПР-1 понаднормово списано 7 акумуляторних батарей типу АБ КРН - 150 на загальну суму 1 087 421,67 грн.