ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2023 року
м. Київ
справа № 2340/3419/18
адміністративне провадження № К/9901/8970/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №2340/3419/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 (головуючий суддя Паламар П.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.),
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.04.2018 №0016583/1308-2304 на суму 88924,80грн.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Верхового Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 відкрито касаційне провадження у справі №2340/3419/18 за касаційною скаргою позивача.
Ухвалою суду від 31.01.2023 розгляд справи призначено до розгляду у порядку письмового провадження на 01.02.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16.12.2007 серія НОМЕР_1 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 17420556 від 18.01.2008, має на праві власності нежитлову будівлю, цех по виготовленню посуду, площею 2778,9 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 .
Головним управлінням ДФС у Черкаській області проведено нарахування позивачеві податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 рік у сумі 88924,80грн., сформовано та направлено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2018 №0016583/1308-2304.
Вважаючи рішення податкового органу протиправним, позивач звернулась з адміністративним позовом до суду про скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля "цех по виготовленню посуду" площею 2778,9 кв.м. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування. При цьому, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу будівель та споруд проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000. Частина вказаної будівлі цеху використовувалася для переробки деревини, що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення, укладеного між позивачем та ТОВ "Маестро Плюс". Враховуючи викладене, належний позивачу на праві приватної власності цех по виготовленню посуду за своїм функціональним призначенням відповідає класу промислових будівель, визначених кодом 1251 Державним класифікатором будівель та споруд, а тому він не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу вимог підпункту "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Таким чином, при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками є саме ознаки нерухомості, а не суб`єкт, як власник такої нерухомості, а тому податкове повідомлення-рішення підлягає до скасуванню. З урахуванням викладеного, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанову апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач проти задоволення адміністративного позову заперечив, зазначив, що відповідно ІС "Податковий Блок" ОСОБА_1 має тип об`єкта нерухомого майна - нежитлову будівлю загальною площею 2778,9 кв.м. З метою застосування норм підпункту 266.2.2 ПК України при визначенні промислових підприємств, необхідно дотримуватись вимог Національного класифікатора України ДК 009:2010 та Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000. Застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Відтак, у разі якщо промислова будівля належить не промисловому підприємству, то в такому випадку будівля є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що застосування пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе лише у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. При цьому, суди відзначили, що ОСОБА_1 у відповідності до КВЕД не здійснює жодної господарської діяльності по виготовленню продукції. Суди встановили, що у межах спірних відносин у позивача наявна лише одна з обов`язкових умов - виробничі приміщення, а тому об`єкт нерухомості (цех), який на праві власності належить позивачу, навіть за наявності у нього статусу фізичної особи-підприємця, не підпадає під дію пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Позивач з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася, звернулась з касаційною скаргою, в обґрунтування якої зазначає, що як слідує з аналізу норм ДК 018-2000, належний позивачу цех відноситься до будівель промисловості, а тому він не може бути об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно. Положення підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не підлягають розширеному тлумаченню і пов`язують факт звільнення від оподаткування із цільовим призначенням нежитлової будівлі та можливістю її використання в промислових цілях. Поряд з цим, позивач посилається на висновки Верховного Суду за наслідками розгляду справ у спорах з аналогічними правовідносинами. Як вважає позивач, неоднозначність судової практики про те, чи підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки будівлі промисловості, ставить позивача у невизначене становище та не забезпечує гарантій адміністративного судочинства. Враховуючи викладене, позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Відповідач заперечив проти доводів касаційної скарги. У відзиві податковий орган зазначає про безпідставність посилань позивача на висновки Верховного Суду, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо використання об`єкту нерухомості у власній господарській діяльності. Крім того, КВЕД діяльності позивача не включає здійснення господарської діяльності по виготовленню продукції. На думку відповідача, об`єкт нерухомості (цех по виготовленню посуду), який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. З урахуванням викладеного, відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Позивач у цій справі, посилаючись на приписи підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, вказує, що на майно, яке перебуває у власності позивача, розповсюджується дія вказаного положення.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом "є" 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 Податкового кодексу України).
Підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.