ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 640/23385/20
адміністративне провадження № К/990/26072/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 640/23385/20
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в м.Києві, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державної судової адміністрації України про визнання протиправними дій
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві
на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року, ухвалену суддею Літвіновою А.В.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьменка В.В.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у м. Києві (далі - відповідач, ТУ ДСА України у м. Києві), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Державна судова адміністрація України (далі - третя особа), в якому просила:
1.1. визнати протиправними дії та бездіяльність ТУ ДСА України в м. Києві щодо виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в зменшеному розмірі та невжиття заходів до компенсації недоотриманої суддівської винагороди з 18.04.2020 до 28.08.2020;
1.2. стягнути з ТУ ДСА України в м. Києві на користь ОСОБА_1 205 341,05 грн в рахунок компенсації суддівської винагороди з 18.04.2020 до 28.08.2020.
2. На обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що вона з 25.04.2002 перебуває на посаді судді Солом`янського районного суду міста Києва та отримує суддівську винагороду, яка складається з посадового окладу, доплати за вислугу років, доплату за перебування на адміністративній посаді та регіональний коефіцієнт 1,25 (для міста Києва). Проте, з 18.04.2020 належна до виплати позивачу суддівська винагорода була обмежена 10 мінімальними розмірами заробітної плати, що становило 47230,00 грн до відрахування з неї податків та зборів. На переконання позивача, відповідачем безпідставно та в порушення вимог статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 не нараховано та не виплачено їй суддівську винагороду на загальну суму 205341,13 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивачка послалася на те, що частина третя статті 29 Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13.04.2020, прямо суперечить нормам Конституції України та нормам Закону № 1402-VIII.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 адміністративний позов у цій справі задоволено: визнано протиправними дії ТУ ДСА України в місті Києві щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування згідно з частиною 3 статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ, в редакції, яка діяла з 18.04.2020 до 28.08.2020. Стягнуто з ТУ ДСА України в місті Києві недоотриману суддівську винагороду судді на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.04.2020 у розмірі 205 341, 05 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з ТУ ДСА України в місті Києві на користь ОСОБА_1 (суми суддівської винагороди у межах суми виплати за один місяць).
3.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що нарахування та виплата суддівської винагороди позивачки із застосуванням обмежень, визначених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" здійснювалася у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (за винятком днів відпустки), тобто нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру, відповідач діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону № 1402-VIII, що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 - змінено, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в місті Києві щодо невжиття заходів компенсації недоотриманої суддівської винагороди з 18.04.2020 до 28.08.2020 ОСОБА_1". В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 залишено без змін.
5.1. При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з того, що з моменту набрання рішення Конституційним Судом України рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 відповідач повинен був вчинити дії щодо виплати позивачу компенсації недоотриманої суддівської винагороди з 18.04.2020 до 28.08.2020, що і не було вчинено відповідачем.
5.2. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності ТУ ДСА України в м. Києві щодо невжиття заходів до компенсації недоотриманої суддівської винагороди з 18.04.2020 до 28.08.2020, а не визнання протиправним дії щодо нарахування та виплати суддівської винагороди.
6. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05.10.2021 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у справі №640/23385/20 скасовано. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 у справі №640/23385/20 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій ТУ ДСА в місті Києві щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням щомісячного обмеження її нарахування згідно з частиною третьою статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 13 квітня 2020 року №553-ІХ, в редакції, яка діяла з 18.04.2020 по 27.08.2020, залишено в силі. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.01.2021 у справі № 640/23385/20 скасовано та направлено справу в цій частині позовних вимог на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
6.1. Направляючи справу на новий судовий розгляд в частині позовних вимог про стягнення з ТУ ДСА України в місті Києві на користь ОСОБА_1 недоотриманої суддівської винагороди судді на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2020 у розмірі 205 341, 05 гривень за період з 18.04.2020 по 27.08.2020, Верховний Суд зазначив, що висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення означеної позовної вимоги є передчасними, а правильне вирішення справи в цій частині вимагає дослідження доказів і з`ясування на цій підставі обставин.
7. Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2021 прийнято адміністративну справу №640/23385/20 в частині до свого провадження, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
8. Позивачкою 20.10.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 240 КАС України.
9. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.10.2021, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2022 року, позовну заяву у справі №640/23385/20 за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА України в місті Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ДСА України в частині стягнення з ТУ ДСА України в м. Києві на користь ОСОБА_1 205 341, 05 грн. в рахунок компенсації суддівської винагороди з 18.04.2020 до 28.08.2020, залишено без розгляду.
9.1. Вирішуючи заяву позивачки від 20.10.2021, суд першої інстанції виходи з того, що, Верховним Судом постановою від 05.10.2021 ця справа в частині стягнення з ТУ ДСА України в місті Києві недоотриману суддівську винагороду судді направлена на новий розгляд, а згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.10.2021 розгляд справи в цій частини позовних вимог розпочато спочатку, тому заява ОСОБА_1 про залишення позовної заяви без розгляду підлягає задоволенню.
9.2. За таких підстав та з урахуванням того, що розгляд справи по суті не розпочато, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 в частині стягнення з ТУ ДСА України в м. Києві на користь ОСОБА_1 205 341, 05 грн в рахунок компенсації суддівської винагороди з 18.04.2020 до 28.08.2020 у справі №640/23385/20 без розгляду.
9.3. Суд апеляційної інстанції погодився із вищевикладеним висновком суду першої інстанції та посилаючись на частину другу статті 240 КАС України, зазначив, що у суду першої інстанції були відсутні підстави для неприйняття заява позивачки про залишення її позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
10. Від ТУ ДСА України в м. Києві до Верховного Суду (далі - Суд) надійшла касаційна скарга на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2022 у справі №640/23385/20, в якій просить скасувати оскаржувані рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
10.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частини другої та четвертої статті 328 КАС України із посиланням скаржника у касаційній скарзі на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.