ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2023 року
м. Київ
справа № 688/2138/19
провадження № 51-1066 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
в режимі відеоконференції
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9,
засудженого ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_10, захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_11 та захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019240000000074, за обвинуваченням
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Губча Старокостянтинівського району Хмельницької області, раніше неодноразово судимого, востаннє 05 вересня 2019 року вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 190, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Шепетівка Хмельницької області, в силу ст. 89 КК України не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця м. Шепетівка Хмельницької області, раніше судимого 16 листопада 2018 року вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області за ч. 2 ст. 345, ч. 2 ст. 342 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 2 роки, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 січня 2020 року засуджено до покарання:
ОСОБА_11 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 05 вересня 2019 року,остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років.
ОСОБА_10 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк 11 років.
ОСОБА_6 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на
строк 12 років.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання за цим вироком невідбутого покарання за вироком Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 листопада 2018 року остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на
строк 13 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 ухвалено рахувати з 29 січня 2020 року.
Зараховано ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 23 лютого 2019 року по 28 січня 2020 року включно.
В цивільному позові ОСОБА_12 до ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 про стягнення майнової та моральної шкоди відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
За вироком суду ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 визнано винуватими у тому, що вони ІНФОРМАЦІЯ_4, близько 02 год 40 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, погодившись з ініціативою ОСОБА_11 помститися ОСОБА_13 за образу матері, будучи об`єднані спільним злочинним умислом, прийшли до квартири
АДРЕСА_4, в якій проживав ОСОБА_13, де ОСОБА_11 постукав у двері вказаної квартири. Коли ОСОБА_13 відкрив двері, ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 почали з ним словесну суперечку, в ході якої внаслідок образ та погроз фізичною розправою з боку потерпілого вирішили його вбити. Заштовхавши ОСОБА_13 у квартиру, з метою вбивства за попередньою домовленістю між собою, по черзі у квартиру ввійшли ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 . У квартирі ОСОБА_10 відштовхнув ОСОБА_13, від чого останній впав на диван, після чого умисно, з метою вбивства, першим наніс потерпілому три удари кулаком в голову, ОСОБА_10 став кричати "Ще раз образиш матір - будеш мертвий" і наніс два удари кулаком по голові, після чого ОСОБА_6 наніс два удари кулаком по голові потерпілому. Далі ОСОБА_11 біля телевізора взяв дерев`яний брусок і, тримаючи обома руками, наніс ним зі значною силою 4-5 ударів потерпілому по голові зверху, в результаті чого з голови пішла кров і він впав. Від ударів брусок переломився. Захищаючи ОСОБА_13, присутня у квартирі ОСОБА_14, намагаючись припинити дії ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6, стала кричати не бити, після чого останній схопив потерпілого під руки ззаду, витяг з квартири на сходову площадку та за допомогою ОСОБА_11 і ОСОБА_10 витяг його на вулицю, де поклав біля входу у під`їзд вказаного будинку. Після цього ОСОБА_11 та ОСОБА_10, з метою вбивства, умисно ногами стали наносити удари лежачому на землі ОСОБА_13, який не міг чинити опору, по голові та тулубу, а ОСОБА_6, з метою забезпечення нанесення ОСОБА_11 та ОСОБА_10 ударів потерпілому, повернувся до під`їзду, де шляхом утримування фізично перешкоджав вийти на вулицю ОСОБА_14, яка намагалась припинити побиття потерпілого. Вищевказаними спільними та узгодженими діями ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 заподіяли ОСОБА_13 тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент заподіяння, від яких потерпілий помер на місці події, а також легкі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 13 січня 2022 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_11 на ч. 2 ст. 121 КК України з призначенням покарання у виді позбавлення волі
на строк 7 років.
Зокрема зазначає, що між засудженими не було попередньої домовленості щодо наміру вчинення умисного вбивства ОСОБА_13, а ініціатором конфлікту був потерпілий. Вважає, що визнане судом доведеним обвинувачення є неповним, оскільки не містить вказівки щодо конкретного та точного часу настання смерті потерпілого, дійсного мотиву вчинення кримінального правопорушення і причин виникнення конфлікту.
Крім цього, локалізація ударів потерпілому, які були завдані в різні частини тіла хаотично, без цільового спрямування в життєво важливі органи, вказує на відсутність прямого умислу на вчинення умисного вбивства. При залишенні місця вчинення кримінального правопорушення обвинуваченні бачили та розуміли, що
ОСОБА_13 був живий, та маючи можливість довести умисел на вбивство до кінця,
ОСОБА_11 цього не зробив.
Вважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки при її постановленні залишились не перевіреними належним чином доводи сторони захисту, необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання щодо повторного дослідження доказів, що ставить під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення. Крім того, потерпіла не була присутньою під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, а її позицію фактично було підмінено позицією сторони обвинувачення, що є недопустимим.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 стверджує про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та просить оскаржувані судові рішення скасувати, кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості його в суді і вичерпанні можливості їх отримання.
На обґрунтування своїх доводів зазначає, що в судах першої та апеляційної інстанцій ОСОБА_10 заперечував вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, оскільки жодних ударів ОСОБА_13 не завдавав, а також неодноразово намагався припинити дії свого брата ОСОБА_11, який наносив потерпілому тілесні ушкодження, на місце події повернувся з власної ініціативи з метою надати останньому необхідну допомогу.
Недоведеною поза розумним сумнівом вважає версію сторони обвинувачення щодо часу смерті потерпілого - відразу після завершення нанесення йому тілесних ушкоджень на місці події, наявність умислу, на що вказують характер та локалізація тілесних ушкоджень, а також попередньої змови обвинувачених на вчинення умисного вбивства ОСОБА_13 .
Також звертає увагу, що в матеріалах кримінального провадження відсутній протокол огляду речових доказів. При цьому після направлення обвинувального акту до суду, речові докази, які попередньо були направлені на експертизу та повернуті органу досудового розслідування, не відкриті стороні захисту. Також, на момент проведення підготовчого судового засідання ОСОБА_10 не був ознайомлений з усіма висновками експертиз, що позбавило останнього можливості оскарження постанов слідчого про призначення експертиз.
Не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону і врахування судом першої інстанції на підтвердження винуватості пояснень обвинувачених під час проведення судово-психіатричних експертиз, оскільки експертизами вирішувалось питання про осудність ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 .
Освідування обвинувачених проведено слідчим без участі захисників та роз`яснення прав відмовитися від участі у слідчій дії та надання біологічних зразків (змивів з рук).
При цьому затримання ОСОБА_10 здійснено ІНФОРМАЦІЯ_4 о 04 год 25 хв., тоді як відповідний протокол про його затримання складено лише об 11 год 30 хв.
Під час досудового розслідування ОСОБА_10 не була надана можливість вільно обрати собі захисника, що вказує на порушення права на захист.
Вважає безпідставною відмову суду першої інстанції в задоволенні клопотання про витребування актового запису про народження ОСОБА_13, оскільки із самого початку кримінальне провадження розслідувалося щодо смерті іншої особи - ОСОБА_15 .
Вказує також про безпідставну відмову у задоволенні клопотань щодо повторного дослідження апеляційним судом доказів, в тому числі щодо виклику свідка ОСОБА_16, експерта ОСОБА_17, а також про призначення комісійної судово-медичної та судово-криміналістичної експертиз.
Крім цього, вважає необґрунтованим рішення апеляційного суду, оскільки не надано мотивованих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони захисту про порушення права на захист, недопустимість доказів, недотримання вимог ч. 2 ст. 390 КПК України щодо усуненнямісцевим судом основних присяжних ОСОБА_18 та ОСОБА_19 та заміни їх запасними присяжними ОСОБА_20 та ОСОБА_21, без постановлення мотивованої ухвали в цій частині.
Крім того потерпіла не була присутньою під час розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, а її позицію фактично було підмінено позицією сторони обвинувачення, що є недопустимим.
Не усунуті розбіжності у показаннях ОСОБА_22 та ОСОБА_23, які у судовому засіданні не зазначили, що бачили всі обставини події конфлікту між потерпілим та ОСОБА_11 .
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_9, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а кримінальне провадження закрити за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Зазначає, що між засудженими не було попередньої домовленості щодо наміру вчинення умисного вбивства, будь-яких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 потерпілому не наносив та не сприяв вчиненню кримінального правопорушення. Вважає, що показання свідка ОСОБА_22 є суперечливими, а тому судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно визнано їх такими, що підтверджують винуватість його підзахисного за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні захисники ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а також засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_10 підтримали доводи касаційних скарг.
Прокурор просив відмовити у задоволенні касаційних скарг, а оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, виходячи з наведених положень процесуального закону суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставами для перегляду судових рішень у касаційному порядку. Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
За результатами перевірки судових рішень не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків судів першої та апеляційної інстанцій про винуватість ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вказані висновки ґрунтуються на об`єктивно з`ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Незважаючи на часткове визнання вини обвинуваченим ОСОБА_11, заперечення вини обвинуваченими ОСОБА_10 та ОСОБА_6, висновок про доведеність їх винуватості суд першої інстанції зробив на підставі ретельного аналізу й оцінки досліджених доказів, а саме: показань свідків ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_14, ОСОБА_25, ОСОБА_26 та ОСОБА_27, даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 23 лютого 2019 року, висновках експертів, протоколах проведення слідчих експериментів зі свідками ОСОБА_14 та ОСОБА_23 від 23 лютого 2019 року, висновках комплексних судово-психіатричних експертиз № 281 та № 282 від 15 травня 2019 року, а також № 290 від 22 травня
2019 року.
Висновок місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, був предметом перевірки апеляційного суду і мотивовано визнаний таким, що відповідає доказам, зібраним у встановленому законом порядку, дослідженим у судовому засіданні, належно оцінених судом, і є обґрунтованим, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.
Апеляційний суд, за результатами розгляду апеляційних скарг, доводи яких є аналогічними доводам касаційних скарг, дійшов висновку про те, що сторона захисту, порушуючи питання щодо недопустимості доказів з підстав порушення вимог КПК України, не навела даних щодо порушення прав обвинувачених при проведенні процесуальних дій направлених на збирання доказів по кримінальному провадженню.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
В рішеннях судів першої і апеляційної інстанцій наведено переконливі аргументи, чому вони визнали обвинувачення доведеним поза розумним сумнівом, та чому не взяли до уваги те пояснення події, що надала сторона захисту.
З урахуванням наведеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів та вважає, що поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України доведена допустимими й достатніми доказами.
Виконуючи законодавчі приписи, суд апеляційної інстанції допитав засуджених ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6, при цьому з`ясував їхню позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої обвинувачені не заперечували наявності конфлікту з ОСОБА_13, а також факту проникнення вночі ІНФОРМАЦІЯ_4 до місця проживання останнього, заподіяння йому тілесних ушкоджень, у тому числі палицею згідно з показаннями ОСОБА_11 та ОСОБА_10, виклавши свою версію подій. Зокрема, ОСОБА_11 не заперечував, що проник до житла і умисно завдавав потерпілому ударів, проте вказував на відсутність кваліфікуючої ознаки "за попередньою змовою групою осіб" та умислу на вбивство. Засуджені ОСОБА_10 та ОСОБА_6 стверджували, що зайшли слідом за ОСОБА_11, заперечивши заподіяння ОСОБА_13 будь-яких тілесних ушкоджень. При цьому ОСОБА_10 запевняв про намагання перешкодити ОСОБА_11 завдавати ударів потерпілому.
Наведену версію сторони захисту апеляційний суд ретельно перевірив і переконливо спростував, навівши відповідні аргументи. Так, обґрунтовано вказав на узгодженість дій ОСОБА_11, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 під час вчинення кримінального правопорушення, тобто що вони заздалегідь, до початку злочину (до моменту виконання його об`єктивної сторони), домовилися про спільне його вчинення. При цьому ця домовленість могла відбутися у будь-якій формі.
У судах першої та апеляційної інстанцій обвинувачені наполягали, що вони не обговорювали вчинення злочину щодо ОСОБА_13, проте їх конклюдентні дії (мовчазні дії, з яких можна зробити висновок про дійсне волевиявлення особи: це жести, міміка, певні рухи, внаслідок яких співучасники досягають узгодженості дій), вказують на наявність у них попередньої змови на спільне вчинення кримінального правопорушення.
За змістом п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, умисне вбивство визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо у позбавленні життя потерпілого брали участь за попередньою домовленістю як співвиконавці дві і більше особи. При цьому співвиконавцями є також особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо було заподіяно смерть потерпілого, але, будучи об`єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, здійснили частину того обсягу дій, які група вважала за необхідне виконати з метою реалізації цього умислу.
Зокрема, у судахпершої та апеляційної інстанцій свідок ОСОБА_14, як очевидець злочину, чітко вказала, що в квартирі потерпілому удари кулаками в голову наносили всі троє обвинувачених, а ОСОБА_11 також наносив потерпілому зі значною силою удари по голові ще й дерев`яним бруском. При цьому ОСОБА_10 висловився на адресу потерпілого: "Ще раз образиш матір - будеш мертвий". На її прохання припинити побиття потерпілого не реагували, витягли його з квартири на двір, де ОСОБА_11 та ОСОБА_10 продовжили наносити вже побитому, лежачому на землі ОСОБА_13, який не міг чинити опору, удари ногами по голові та інших частинах тіла, а ОСОБА_6 з метою забезпечення його побиття, перешкоджав їй вийти на двір та втрутитись в конфлікт для припинення такого та надання допомоги потерпілому. Вказані обставини свідок ОСОБА_14 підтвердила в ході проведеного з нею на місці події слідчого експерименту.