Постанова
Іменем України
30 січня 2023 року
м. Київ
справа № 463/9696/20
провадження № 61-7014св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідачка - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3, ОСОБА_4, Четверта Львівська державна нотаріальна контора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова у складі судді Жовніра Г. Б.
від 02 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Копняк С. М., Бойко С. М., Ніткевича А. В., від 16 червня
2022 року, і виходив з наступного.
Зміст заявлених позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1, ОСОБА_4, Четверта Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона, відповідачка та треті особи є дітьми ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент смерті батькові належало 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 . Інші 3/5 частини будинку залишилися у власності матері ОСОБА_6 на підставі рішення суду
від 28 вересня 1976 року про реальний поділ будинку між ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Брати ОСОБА_1, ОСОБА_4 спадщину після смерті батька не прийняли, подали заяви про відмову від прийняття спадщини. Натомість вона прийняла спадщину, вступивши фактично в управління та володіння спадковим майном, ураховуючи, що все життя проживала у зазначеному будинку, у тому числі на час смерті батька, здійснювала утримання та покращення спадкового майна. Разом із спадкодавцем проживали також її донька та малолітня онучка.
Однак, звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, вона отримала відмову, у зв`язку із чим ОСОБА_7 просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном - будинком АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на 1/5 частину зазначеного будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_5 .
Стислий виклад позиції відповідача
ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позову. Зазначала, що ще у 1993 році позивачка переїхала проживати до свого чоловіка ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2, де і проживала на час смерті батька. На час смерті батька не була зареєстрована за місцем реєстрації та проживання батька, із заявою про прийняття спадщини у встановлений строк до нотаріуса не зверталася.
Крім того, посилалася на пропуск позивачкою позовної давності, оскільки про відсутність підстав для видачі свідоцтва про право на спадщину (у зв`язку з відсутністю доказів вступу в управління спадковим майном) ОСОБА_1 дізналася ще у 2015 році.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном (2/5 будинку
АДРЕСА_1 ).
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частину будинку АДРЕСА_1 (без врахування самовільних добудов), в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_5 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка належними та допустимими доказами довела факт вступу в управління та володіння спадковим майном після смерті її батька ОСОБА_5, з огляду на те, що на час смерті батька постійно проживала разом з ним у спадковому майні та несла витрати на його утримання. З урахуванням того, що позивачка є спадкоємицею першої черги за законом після смерті ОСОБА_5, якому належало 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1, іншою спадкоємицею першої черги, яка не відмовилася від прийняття спадщини є відповідачка, суд вважав доведеними та обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 . Відхиляючи доводи відповідачки про пропуск позовної давності при зверненні до суду з цим позовом, суд першої інстанції зазначив, що законодавчими актами не обмежується певним строком право спадкоємця на оформлення спадкових прав після прийняття спадщини. Фактичну відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачка отримала лише 29 вересня 2020 року.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 02 грудня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що на час смерті батька та після його смерті позивачка проживала в спірному житловому будинку, що перебував у частковій власності спадкодавця і входить до складу спадкового майна, користувалася ним як житлом, несла витрати по його утриманню. Виходячи із встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про встановлення факту прийняття спадщини позивачкою ОСОБА_1 після смерті її батька ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, і наявність підстав для визнання за нею права власності в порядку спадкування за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті її батька.
Узагальнені доводи касаційної скарги
25 липня 2022 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у які просить суд скасувати рішення Личаківського районного суду
м. Львова від 02 грудня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від01 березня 2021 року у справі № 463/5150/15-ц, від 18 жовтня 2021 року у справі № 640/14856/19,
від 22 липня 2020 року у справі № 682/1051/17 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України). Також вказує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанції не звернули уваги на те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт відсутності реєстрації місця проживання позивачки у спадковому майні на час смерті ОСОБА_5 . Зокрема залишено поза увагою, що у 1993 році ОСОБА_1 знялася з місця реєстрації у спірному будинку та зареєструвалася у квартирі
АДРЕСА_3, яку приватизувала 15 серпня 2002 року та продала 30 жовтня
2002 року. Отже позивачка не довела, що вступила в управління чи володіння спадковим майном.
Зазначає про пропуск позивачкою позовної давності, встановленої статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: направлення на адресу суду заяви про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, а також роз`яснено наслідки невиконання ухвали суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Личаківського районного суду
м. Львова від 02 грудня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 16 червня 2022 року, відкрито касаційне провадження у справі
№ 463/9696/20, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.
У жовтні 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
19 січня 2023 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 463/9696/20 розподілено судді-доповідачеві.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
05 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 через підсистему "Електронний суд" подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просив поновити строк для подання відзиву, касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін або закрити касаційне провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України.
На обґрунтування поважності причин пропуску процесуального строку для подання відзиву представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 зазначає, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження та копію касаційної скарги позивачка отримала 14 листопада 2022 року, однак з урахуванням масованих обстрілів території України 15 та 23 листопада 2022 року, відсутністю електропостачання та інтернет-зв`язку протягом тривалого часу, подати відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 у встановлений судом строк позивачка не змогла.
Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.
З огляду на наведені представником ОСОБА_1 - ОСОБА_9 обставини отримання копії касаційної скарги, з урахуванням наслідків, спричинених діями держави-окупанта, з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя, колегія суддів вважає, що вказаний процесуальний строк підлягає продовженню до дати подання відзиву- 05 грудня 2022 року.
У відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 посилається на безпідставність доводів ОСОБА_2, яким суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку. Зосереджує увагу на тому, що факт прописки (реєстрації) за іншим місцем проживання не спростовує факту прийняття спадщини, а касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судами правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з рішенням виконкому Червоноармійської районної ради від 13 травня 1975 року, свідоцтвом про право особистої власності на будівлю від 26 травня 1975 року, виданим виконавчим комітетом Червоноармійської районної ради м. Львова, подружжю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належав на праві власності, в рівних частках по 1/2, житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішенням Червоноармійського районного суду м. Львова від 28 вересня
1976 року задоволено позов ОСОБА_6, здійснено реальний поділ між подружжям будинковолодіння АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_5 в особисте виключне користування частину житлових приміщень будинку, що в загальному складало 2/5 ідеальні частини будинку, ОСОБА_6 - 3/5 ідеальні частини будинку.
Згідно з реєстраційним посвідченням від 02 лютого 1977 року, на підставі рішення народного суду Червоноармійського району м. Львову від 28 вересня 1976 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на 2/5 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .
Також реєстрація саме права особистої власності на 2/5 частини будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 підтверджується висновком від 02 лютого 1997 року та довідкою від 16 листопада 2015 року, виданими відповідним бюро технічної інвентаризації.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер у м. Львові.
ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_5 .
Відповідно до записів будинкової книги на житловий будинок
АДРЕСА_1, ОСОБА_10 була зареєстрована за місцем проживання у спірному будинку з 1978 року по 12 квітня 1993 року. Після цього була знята з реєстрації у зв`язку із реєстрацією за адресою:
АДРЕСА_2 . Повторно позивачка зареєстрована за адресою місця знаходження будинку з 05 квітня 2017 року.
Із спадкової справи № 473/2015, заведеної Четвертою Львівською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, вбачається, що у визначений законом шестимісячний строк, жоден спадкоємець за законом чи заповітом із заявами про прийняття спадщини не звертався.
27 липня 2015 року донька померлого ОСОБА_5 - ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5, як така, що прийняла спадщину.