ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/7032/17
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"
на додаткову ухвалу господарського суду міста Києва від 04.07.2022 (головуючий суддя Сівакова В.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022 (головуючий Скрипка І.М., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.), ухвалені за наслідками розгляду скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на дії Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
у справі № 910/7032/17
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - Компанія)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Олександріна Консалт" (далі - Товариство)
про стягнення 17 611,78 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженого відповідальністю ?Українська дистрибуційна компанія? звернулось до суду з позовом до Товариства про стягнення 17 611,78 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2017 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства на користь товариства з обмеженою відповідальністю ?Українська дистрибуційна компанія? 16 944,78 грн основного боргу, 601,11 грн пені, 65,89 грн процентів річних, 1 600,00 грн судового збору.
10.07.2017 на примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 07.06.2017 у справі №910/7032/17 видано відповідний наказ.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2021 заяву Компанії про заміну сторони (позивача/стягувача) у справі № 910/7032/17 задоволено, замінено позивача - товариство з обмеженого відповідальністю ?Українська дистрибуційна компанія? (змінено назву на товариство з обмеженою відповідальністю ?Сайнеко?) на його правонаступника - Компанію.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2022 задоволено заяву Компанії про видачу дубліката судового наказу у справі № 910/7032/17. Видано дублікат наказу господарського суду міста Києва № 910/7032/17 від 10.07.2017.
Компанія звернулась до суду із скаргою на бездіяльність Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ; далі - ДВС), в якій скаржник просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність ДВС під час примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій під час відкриття виконавчого провадження примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 з врахуванням статей 13, 26, 28 Закону України ?Про виконавче провадження?;
- зобов`язати ДВС усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом направлення на адресу Компанії постанови (або іншого виконавчо-процесуального документа) ДВС, винесеної за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 та додатково обґрунтованими документами (доказами) з врахуванням положень Закону України ?Про виконавче провадження?.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.05.2022 (повний текст складено 30.05.2022) закрито провадження у справі № 910/7032/17 в частині зобов`язання ДВС усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом направлення на адресу Компанії постанови (або іншого виконавчо-процесуального документа) ДВС, винесеної за результатами розгляду заяви про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 та додатково обґрунтованими документами (доказами) з врахуванням положень Закону України ?Про виконавче провадження (з урахуванням усних уточнень); скаргу Компанії в частині визнання неправомірною бездіяльність ДВС під час примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність ДВС під час примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17, яка виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій.
Компанія звернулась до суду із заявою про покладення на ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 900,00 грн.
Додатковою ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2022, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2022, заяву Компанії про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ДВС на користь Компанії 3 150,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні іншої частини заяви Компанії відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 900,00 грн є завищеними, неспіврозмірні зі складністю справи, наданим обсягом послуг адвоката та витраченим часом на їх надання.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні заяви Компанії про покладення на ДВС судових витрат на професійну правничу допомогу, Компанія звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, зокрема, статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, статей 19, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині та ухвалити нове рішення, яким заяву Компанії про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити у повному обсязі.
Від Товариства та ДВС відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом із тим у частині п`ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 та постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 912/1616/21.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.
У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визнає критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Згідно з частиною першою статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Такі ж критерії, як зазначено вище, застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 23.01.2014 у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір -обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" ("Lavents v. Latvia") вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 колегія суддів
Судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено, що на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу Компанією надано договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 21.02.2022 № 21-02-2022/1 (далі - договір), укладений Компанією (замовником) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавцем), акт прийому-передачі документів від 09.12.2020, акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 26.05.2022.
Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику правову допомогу щодо аналізу правовідносин між замовником, Товариством та ДВС, які виникли під час примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17, надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів ДВС, направлених на примусове виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 та стягнення з боржника (Товариства) безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання від імені замовника до ДВС різного роду клопотань та заяв з врахуванням Закону України ?Про виконавче провадження?, підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на бездіяльність ДВС під час примусового виконання наказу господарського суду міста Києва від 10.07.2017 у справі № 910/7032/17 при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків виконавця за даним договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акта здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.
Умовами пункту 3.1 договору сторони погодили, що вартість виконання передбаченого цим договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи із того, що вартість однієї години роботи виконавця складає 800,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1 договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт, котрі пропонуються Радами адвокатів відповідного регіону.
Окремо, сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить: ознайомлення з матеріалами справи, отриманими у суді відповідної судової інстанції - 900,00 грн; судові засідання - 1 500,00 грн за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 1 800,00 грн; побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складання процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду; інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - з розрахунку 800,00 грн/год.; витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.