ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 804/511/16
касаційне провадження № К/9901/27729/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016 (суддя - Гончарова І.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016 (головуючий суддя - Головко О.В.; судді - Ясенова Т.І., Суховаров А.В.) у справі №804/511/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХайдельбергБетон Україна" до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХайдельбергБетон Україна" (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення від 08.09.2015 №0001562201.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що висновки, викладені контролюючим органом в акті перевірки щодо заниження Товариством податку на додану вартість в сумі 686 882, 00 грн не мають підтверджуючих доказів, висновуються на припущеннях, є необґрунтованими. Суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам з ТОВ "Граніттрансстрой", ТОВ "Спецтехнології ЛТД", які пов`язані із його господарською діяльністю, з огляду на що вважає прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.04.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2016, адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 08.09.2015 №0001562201.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "Граніттрансстрой", ТОВ "Спецтехнології ЛТД", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, окремі недоліки в оформленні первинних документів самі по собі не свідчать про нереальність господарських операцій і не можуть слугувати перешкодою для реалізації платником законного права на формування податкового кредиту, бути самостійною підставою для нарахування грошового зобов`язання та штрафних санкцій, відповідач не довів фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки товарів, вчинення позивачем дій, спрямованих на отримання необґрунтованої податкової вигоди, а відтак зазначене податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам у справі. Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав наявності недоліків у товарно-транспортних накладних, відсутності сертифікатів якості на товар, не подання контрагентами позивача податкової звітності, відсутності основних засобів.
У запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13.02.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі у тексті - Закон №1402-VІІІ), який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в попередньому судовому засіданні на 31.01.2023.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Ханова Р.Ф., Хохуляк В.В.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 14.08.2015 №898/04-81-22-01/32311380 (далі у тексті - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення платником податків вимог, зокрема, пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 1, пункту 2 статті 3, статті 4, пункту 6 статті 8, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV), пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, у наслідок чого, зокрема, занижено податок на додану вартість в сумі 686 882, 00 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2015 № 0001562201, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 686 882, 00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 343 441, 00 грн.
Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугували висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені Товариством з ТОВ "Граніттрансстрой", ТОВ "Спецтехнології ЛТД", не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, у результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість та безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 686 882, 00 грн.
В обґрунтування висновку про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ "Граніттрансстрой" та ТОВ "Спецтехнології ЛТД" податковий орган посилається на дефектність оформлення товарно-транспортних накладних, відсутність фізичної можливості транспортувати щебінь та пісок річковий одним автомобілем вагою понад 38 тон, відсутність основних засобів. Також контролюючий орган зазначає, що за даними АІС "Податковий блок" ТОВ "Спецтехнології ЛТД" баланс (звіт про фінансовий стан) та декларація про прибуток за 2014 рік до податкового органу за місцем реєстрації не надано. Контрагенти позивача не були платниками плати за надра, тому не є виробниками піску щебню, по ланцюгу постачання товарів не встановлено фактичного виробника піску річкового та щебню.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.