ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 805/1616/17-а
касаційне провадження № К/9901/32935/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2017 (суддя - Смагар С.В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017 (головуючий суддя - Геращенко І.В., судді: Арабей Т.Г., Миронова Г.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод обважнювачів" до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
УСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Завод обважнювачів" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Костянтинівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.12.2016 №0016751200, частково скасувати акт перевірки від 24.11.2016 № 66/05-14-12-11-4-00136751 в частині завищення суми податкового кредиту за серпень 2016 року на 11166,80 грн та порушення пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за договором від 17.03.2016 №31/3-16 з ТОВ "ДНЕКО".
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про безпідставність висновків, викладених в акті перевірки, оскільки суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам з ТОВ "ДНЕКО", що пов`язані із його господарською діяльністю, підтверджені належними первинними документами. Посилається на неправильне викладення в акті перевірки фактів та даних, виявлених під час перевірки, а відтак прийняте на його основі оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.08.2017, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 13.12.2016 № 0016751200, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 167, 00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформований податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями із ТОВ "ДНЕКО", оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, позивач не повинен відповідати за порушення податкового законодавства його контрагентом, висновки податкового органу ґрунтуються лише на припущеннях, а відтак зазначене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.10 статті 200 ПК України, помилкове застосування положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи) та порушення норм процесуального права, зокрема, статей 86, 159 КАС України, без урахування обставин, що мають значення для справи. Стверджує, що судами не враховано непідтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентом з підстав відсутності документів в підтвердження походження товару, технічного паспорту, сертифікатів якості, наявності недоліків у первинних документах, не встановлення факту придбання товару постачальниками продукції та наявності негативної інформації відносно контрагента позивача - ТОВ "ДНЕКО".
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27.09.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 31.01.2023..
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено позапланову невиїзну документальну перевірку правомірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування та визначення від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2016 року, на підставі якої було складено акт від 24.11.2016 № 66/05-14-1-11-4-00136751 (далі у тексті - акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем вимог пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в наслідок чого завищено суму податкового кредиту за серпень 2016 року на 11 166, 80 грн, що спричинило завищення суми від`ємного значення у розмірі 11 167, 00 грн.
За висновками акту перевірки та згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.2 статті 78, статті 79 ПК України контролюючим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 13.12.2016 № 0016751200, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 11 167, 00 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про завищення суми податкового кредиту за серпень 2016 року на 11166,80 грн, відсутності реального характеру господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "ДНЕКО" слугували, зокрема, запит Інспекції до ДПІ в Амур-Нижньодніпропетровському районі м. Дніпропетровська від 24.10.2016 № 1165/7/05-14-12-13-3 на проведення зустрічної перевірки ТОВ "ДНЕКО", відповідь на який не отримана податковим органом, а також інформаційна картка платника податків - ТОВ "ДНЕКО", аналіз придбаного товару по ТОВ "ДНЕКО" за серпень 2016 року. Контролюючим органом не перевірялися первинні документи контрагента позивача, висновки відповідача здійснені на підставі аналізу даних з інформаційних баз за лише один податковий період.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1 статті 198 ПК України).
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.