1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 820/7347/15

касаційне провадження № К/9901/28035/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015 (суддя - Горшкова О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015 (головуючий суддя - Мельнікова Л.В., судді - Бартош Н.С., Донець Л.О.) у справі № 820/7347/15 за позовом Приватного підприємства "ВУДАРТ" до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року Приватне підприємство "ВУДАРТ" (далі у тексті - позивач, Підприємство, платник), звернулось до суду з позовом до Основ`янської об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі у тексті - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), у якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Інспекції від 06.07.2015 №0002531501.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що суми податкового кредиту та податкових зобов`язань з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, пов`язаним із його господарською діяльністю, зокрема з придбанням товару у іноземних контрагентів AMJID SPORTS, ZHEJIANH HAOHUA IMPORT AND EXPORT CO LTD, MAHAVIR SPINFAB PVT.LTD, ZHEJIANG YABOLAN ELECTRIC APPLIANCE CO., LTD, та подальшою їх реалізацією іншим контрагентам, а саме: ТОВ "Баріола", ТОВ "Фармафлекс", ТОВ "Дімекс-Про", ТОВ "Олівія Інвест". Також позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про неправомірне не включення підприємством до інвентаризаційної комісії представника контролюючого органу, оскільки, у відповідності до приписів Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, таке включення можливе лише за попередньої згоди посадової особи органу, що ініціював інвентаризацію, яка у даному випадку була відсутня.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2015, адміністративний позов задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.07.2015 №0002531501.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані суми податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей у іноземних контрагентів - AMJID SPORTS, ZHEJIANH HAOHUA IMPORT AND EXPORT CO LTD, MAHAVIR SPINFAB PVT.LTD, ZHEJIANG YABOLAN ELECTRIC APPLIANCE CO., LTD, та податкових зобов`язань з податку на додану вартість за господарськими операціями з продажу придбаних у іноземних контрагентів товарно-матеріальних цінностей, зокрема: ТОВ "Баріола", ТОВ "Фармафлекс", ТОВ "Дімекс-Про", ТОВ "Олівія Інвест", оскільки такі операції фактично відбулись, підтверджені відповідним рухом активів і належними первинними документами, оформленими відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) і Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).

Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права. Стверджує, що судами не надано оцінку доводам відповідача щодо не підтвердження господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами з підстав відсутності товарно-транспортних накладних, подорожніх листів в підтвердження перевезення імпортованого товару з місця розмитнення (Чернігівська митниця) до місця фактичного розвантаження, відсутністю даного товару на складі та документів в підтвердження подальшої реалізації даного товару. Зазначає, що судами не враховано не проведення позивачем інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на вимогу контролюючого органу.

Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 02.02.2017 визнав поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження, відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 02.06.2016 №1401-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VІІІ), який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2023 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 31.01.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємства з питань правомірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень, листопад, грудень 2014 року, за результатами якої складено акт від 16.06.2015 № 2043/20-38-15-01-19/36818153 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, підпункту 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 ПК України, що призвело до: завищення податкового кредиту за серпень 2014 року у розмірі 9 996, 00 грн, грудень 2014 року у розмірі 2 350, 00 грн; збільшення податкових зобов`язань за серпень 2014 року у розмірі 145 865, 00 грн, вересень 2014 року у розмірі 1 340 699, 00 грн, листопад 2014 року у розмірі 2 518 886, 00 грн, грудень 2014 року у розмірі 329 433, 00 грн; завищення податкових зобов`язань з податку на додану вартість в частині реалізації придбаного за межами території України товару, які не підтверджені документами в періоді - грудні 2014 року у розмірі 289 602, 00 грн у розрізі контрагентів ТОВ "Баріола" на суму податку на додану вартість 103 626, 29 грн, ТОВ "Фармафлекс" на суму податку на додану вартість 111 683, 46 грн, ТОВ "Дімекс-Про" на суму податку на додану вартість 25 000, 00 грн, ТОВ "Олівія Інвест" на суму податку на додану вартість 49 292, 13 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку, що вказані порушення слугували підставою для зменшення позивачу від`ємного значення в деклараціях з податку на додану вартість за періоди серпень 2014 року у розмірі 155 861, 00 грн, вересень 2014 року у розмірі 1 340 699, 00 грн, листопад 2014 року у розмірі 2 518 886, 00 грн, грудень 2014 року у розмірі 42 181, 00 грн.

До вказаних висновків контролюючий орган дійшов з огляду на відсутність залишків товарно-матеріальних цінностей на складі Підприємства, відмови позивача здійснити інвентаризацію залишків товарно-матеріальних цінностей в присутності фахівців контролюючого органу, відсутності документів в підтвердження перевезення імпортованого товару від міста одержувача (Одеська митниця м. Одеса), до міста розмитнення (Чернігівська митниця м. Чернігів), подальшого перевезення до м. Харків, вул. Плеханівська, 126 та відсутністю належно оформлених первинних документів в підтвердження подальшої реалізації придбаного позивачем товару.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.11.2015 № 0002531501, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 4 057 627, 00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.

Положеннями пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку або дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами пунктів 201.1, 201.4, 201.10 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.


................
Перейти до повного тексту