ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 340/10802/21
адміністративне провадження № К/990/28826/22, №К/990/29661/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 березня 2022 року (суддя Жук Р.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року (судді: Семененко Я.В., Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.) у справі №340/10802/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа - Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Міністерства юстиції України (далі - відповідач, МЮ України) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 08 квітня 2021 року по 08 листопада 2021 року включно в розмірі 397 206,14 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України "Про звільнення" №4169/к від 23 грудня 2019 року, позивача поновлено на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26 грудня 2019 року та стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2019 року по 02 вересня 2020 року в сумі 169071,58 грн. Рішення суду про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 27 грудня 2019 року по 02 вересня 2020 року включно виконано, однак, обов`язок щодо поновлення позивача на вищевказаній посаді відповідачем дотепер не виконано, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення у справі №340/221/20 в частині поновлення на посаді за період з 08 квітня 2021 року по 28 жовтня 2021 року включно, в розмірі 349 434,40 грн з подальшим вирахуванням обов`язкових податків та зборів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій, в частині задоволених позовних вимог, мотивовано встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що рішення суду, яке набрало законної сили та яким поновлено позивача на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, відповідачем фактично не виконано, у зв`язку з невиконанням відповідачем судового рішення у позивача наявне право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в силу приписів статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати частині визначення періоду стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення і визначення загального розміру останнього. Ухвалити в цій частині у справі №340/10802/21 нове судове рішення, яким стягнути з Міністерства юстиції України користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі №340/221/20, починаючи з 08 квітня 2021 року по 08 листопада 2021 року у розмірі 397 206,14 грн з подальшим вирахуванням обов`язкових податків та зборів.
ОСОБА_1 рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження скаржники наголошують на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 236 КЗпП України в частині можливості стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду і після винесення роботодавцем формального наказу про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді, якщо відповідно до такого наказу працівника поновлено в органі (юридичній особі), що ліквідований (фактично не існує), і якщо роботодавець формально виніс наказ про поновлення, але не допустив до роботи.
Також наразі відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, в редакції від 30 травня 2020 року, зокрема, щодо можливості коригування середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду на коефіцієнт підвищення посадових окладів, якщо такий коефіцієнт застосований судом у первісній справі про поновлення позивача під час розрахунку сум за вимушений прогул.
У касаційній скарзі МЮ України указує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
МЮ України рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються відповідно до вимог пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій не застосовано абзаци 3,4 пункту 2, абзацу 18 (останній абзац із змінами від 30 липня 1999 року) пункту 4 Порядку №100 в поєднанні зі статтею 236 КЗпП України.
На думку відповідача необхідність такого висновку вищевказаних норм полягає з огляду на таке.
Так; відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Згідно з абзацом 3 пункту 2 Порядку №100 у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і забезпечення допомогою у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або по вагітності та пологах середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.
Абзацом 4 пункту 2 Порядку №100 (в редакції від 30 травня 2020 року) передбачено, якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Абзацом 18 (останній абзац із змінами від 30 липня 1999 року) пункту 4 Порядку №100 передбачено, що в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
На думку МЮ України, суди повинні були застосувати абзаци 3,4 пункту 2, абзац 18 (останній абзац із змінами від 30 липня 1999 року) пункту 4 Порядку №100 у поєднанні зі статтею 236 КЗпП України і врахувати те, що при стягненні середнього заробітку за час затримки рішення суду необхідно враховувати два попередні місяці, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, у цій справі це липень - серпень 2020 року. Подією з якою пов`язана виплата слід вважати - прийняття рішення про поновлення на роботі 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20.
Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що у разі застосування статті 236 КЗпП України, яка застосовується як спеціальна норма при затримці виконання рішення суду, визначення розрахункового періоду, а отже і обрахунок середньоденної заробітної плати позивача за час затримки виконання рішення суду має певні особливості, обумовлені спеціальною нормою Порядку № 100, а саме: розрахунковим періодом в цьому випадку є два попередні місяці роботи перед рішенням суду про поновлення на роботі (а не два місяці перед звільненням), оскільки саме з цією подією (з рішенням суду про поновлення на роботі) пов`язана виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Позивач не працював через вимушений прогул останні чотири місяця перед прийняттям судового, рішення про поновлення на роботі (02 вересня 2020 року), тобто не з вини працівника, отже, заробітна плата йому не нараховувалась, а тому не могла бути розрахована судом виходячи з останніх двох місяців роботи перед звільненням.
За цей розрахунковий період тим же рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 на користь позивача стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу відповідно до статті 235 КЗпП України.
Водночас, відповідно до пункту 4 Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов`язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю.
Отже, як було зазначено вище, згідно з останнього пункту 4 Порядку № 100 в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.
Таким чином, суди попередніх інстанцій безпідставно при проведенні розрахунку за період затримки виконання рішення суду (період з 08 квітня 2021 року (наступний день після ухваленого рішення у справі №340/1747/21) по 28 жовтня 2021 року) врахували середньоденну заробітну плату за два попередні місяці роботи перед звільненням. Тоді як, при проведенні розрахунку необхідно враховувати посадовий оклад ОСОБА_1 на момент ухвалення рішення про поновлення позивача на посаді.
Також МЮ України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 25 Закону України "Про запобігання корупції", що стосується сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності державних службовців.
На переконання відповідача, потреба висновку у подібних правовідносинах (усунення прогалини права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми тлумачення Верховним Судом норми, передбаченої у статті 25 Закону України "Про запобігання корупції" у поєднанні зі статтями 235 та 236 КЗпП України саме у справі №340/10802/21, забезпечить сталу судову практику у спірних правовідносинах при вирішенні питання стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, оскільки виникає питання обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності державного службовця.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Від відповідача та третьої особи до суду надійшли відзиви на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач та третя особа просять касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, з урахуванням вимог касаційної скарги МЮ України, скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог повністю.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою МЮ України на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 березня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 березня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 червня 2022 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 30 січня 2023 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до МЮ України, ГТУЮ в Кіровоградській області та Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) задоволено частково, визнано протиправним та скасовано наказ МЮ України "Про звільнення" №4169/к від 23 грудня 2019 року та поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області з 26 грудня 2019 року, а також, стягнуто з ГТУЮ у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2019 року по 02 вересня 2020 року в сумі 169071,58 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено та допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у розмірі 20186 гривень за час вимушеного прогулу за один місяць (а.с.16).
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року постановлено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 - змінити виклавши абзац четвертий резолютивної частини цього рішення в наступній редакції:
Стягнути із ГТУЮ у Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 грудня 2019 року по 02 вересня 2020 року в сумі 169071,58 грн, що визначений без утримання податків й інших обов`язкових платежів. В інший частині рішення суду залишено без змін.
Кіровоградським окружним адміністративним судом у справі №340/221/20 видано виконавчий лист від 02 вересня 2020 року (в порядку негайного виконання), за яким боржника МЮ України зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Кіровоградській області з 26 грудня 2019 року.
Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року №340/221/20 відмовлено у задоволенні касаційної скарги МЮ України, а касаційну скаргу ГТУЮ в Кіровоградській області задоволено частково: змінено рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 у резолютивній частині, виклавши пункт третій у такій редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Кіровоградській області з 27 грудня 2019 року".
Відповідно до рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року у справі №340/347/20, залишеного в силі постановою Верховного Суду від 27 травня 2021 року, ГТУЮ у Кіровоградській області зобов`язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 надбавку за інтенсивність праці у розмірі 300 відсотків до посадового окладу за листопад, грудень 2019 року (а.с.18-20).
Також встановлені обставини справи свідчать про те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2021 року у справі №340/1747/21 ухвалено стягнути з Міністерства юстиції України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, починаючи з 03 вересня 2020 року по 07 квітня 2021 року включно.
Відповідно до наказу МЮ України №2607/к від 29 жовтня 2021 року наказ МЮ України від 23 грудня 2019 року №4169/к "Про звільнення" скасовано та поновлено ОСОБА_1 з 27 грудня 2019 року на посаді начальника ГТУЮ у Кіровоградській області.
Уважаючи, що рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року у справі №340/221/20 в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Кіровоградській області не виконано невчасно, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частин першої та сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України)у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.
Приписами частини другої статті 372 КАС України обумовлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 236 КЗпП України встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.