ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 380/7979/21
адміністративне провадження № К/9901/41244/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Данилевич Н.А., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу №380/7979/21
за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону про визнання протиправними рішень і зобов`язання до вчинення дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року, ухвалену у складі: головуючого судді Заверухи О. Б., суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону (далі - відповідач) з вимогами:
1.1. визнати протиправними дії і рішення Військової прокуратури Західного регіону України щодо несвоєчасного і неповного нарахування і виплати ОСОБА_1 витрат, понесених у відрядженні у листопаді-грудні 2018 року (на проїзд до місця відрядження поїздом Львів-Київ, користування постільними речами в поїзді, оплату вартості проживання в готелі з 05 по 07 листопада 2018 року, добових витрат з 04 листопада по 20 грудня 2018 року);
1.2. зобов`язати Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати і виплатити ОСОБА_1 витрати, понесені ним у відрядженні у листопаді-грудні 2018 року (на проїзд до місця відрядження поїздом Львів-Київ, користування постільними речами в поїзді, оплату вартості проживання в готелі з 05 по 07 листопада 2018 року, суми добових витрат з 04 листопада по 20 грудня 2018 року) з урахуванням раніше наданого авансу.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 04 листопада по 20 грудня 2018 року він перебував у відрядженні, після завершення якого надав відповідачеві необхідні документи, які підтверджують понесені у такому відрядженні витрати. Проте відшкодувати документально підтверджені витрати відповідач відмовився.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 01 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до військового прокурора Західного регіону України з клопотанням про направлення на лікування до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону (м. Львів).
4. Наказом військового прокурора Західного регіону України від 01.11.2018 №922к ОСОБА_1 направлено до Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" (м. Київ) для проходження медичного огляду військово-лікарською комісією строком на 5 календарних днів з 02 по 06 листопада 2018 року.
5. На підставі зазначеного наказу ОСОБА_1 видано аванс на відрядження у розмірі 1500,00 грн.
6. 04 листопада 2018 року ОСОБА_1 вибув у відрядження до м. Києва, а 05 листопада 2018 року позивач поселився в готелі "Салют" в м. Києві.
7. Згідно з листом Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий медичний госпіталь" від 08 листопада 2018 року №4/6409 05 листопада 2018 року позивача госпіталізовано до неврологічного відділення.
8. 09 листопада 2018 року позивача переведено на стаціонарне лікування до неврологічного відділення Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь".
9. 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 направлений до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування "Трускавецький" (у м. Трускавець, Львівської області), де він лікувався до 20 грудня 2018 року.
10. Листом від 13 грудня 2018 року №4/7157 Національний військово-медичний клінічний центр" Головний військовий клінічний госпіталь" підтвердив, що в період з 05 по 29 листопада 2018 року позивач лікувався стаціонарно і був направлений для реабілітації до Центру медичної реабілітації та санаторного лікування " Трускавецький".
11. 03 січня 2019 року позивач здав звіт про використання коштів, виданих на відрядження, до якого додав: проїзний документ АВ № 779685 Львів - Київ від 04 листопада 2018 року у м`якому вагоні вартістю 1 040,51 грн, у тому числі на користування постільними речами - 40,00 грн; рахунок готелю "Салют" (м. Київ) за проживання з 05 по 07 листопада 2018 року вартістю 4 392,00 грн; довідку Національного військово-медичного клінічного центру "Головний військовий клінічний госпіталь" про перебування на лікуванні з 05 по 29 листопада 2018 року; довідку Центру медичної реабілітації та санаторного лікування " Трускавецький" про перебування на лікуванні з 30 листопада 2018 року по 20 грудня 2018 року.
12. Позивач звертався до відповідача, Офісу Генерального прокурора України зі скаргами у зв`язку з відмовою відшкодувати йому витрати у зв`язку з відрядженням.
13. Листом від 29 грудня 2020 року № 21-421вих-20 Військова прокуратура Західного регіону України повідомила позивача про неможливість відшкодування витрат у відрядженні через відсутність зв`язку відрядження із завданнями і функціями прокуратури.
14. Листом від 18 лютого 2021 року Військова прокуратура Західного регіону України повідомила позивача, що 03 січня 2019 року був затверджений авансовий звіт ОСОБА_1 щодо витрат, понесених ним у відрядженні у листопаді - грудні 2018 року, у межах суми авансу - 1500,00 грн і про відсутність підстав для відшкодування витрат на проживання в готелі "Салют" вартістю 4 392,00 грн і проїзду в м`якому вагоні поїзду Львів - Київ вартістю 1 040,51 грн.
15. Не погоджуючись з відмовою відповідача відшкодувати вартість проживання та переїзду під час відрядження, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
16. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 позов задоволено:
- визнано протиправними дії та рішення Військової прокуратури Західного регіону України щодо несвоєчасного і неповного нарахування і виплати ОСОБА_1 відшкодування витрат, понесених у відрядженні у листопаді-грудні 2018 року (на проїзд до місця відрядження поїздом Львів - Київ, користування постільними речами в поїзді, оплату вартості проживання в готелі з 05 по 07 листопада 2018 року, суми добових витрат з 04 листопада 2018 року по 20 грудня 2018 року);
- зобов`язано Спеціалізовану прокуратуру у військовій та оборонній сфері Західного регіону нарахувати і виплатити ОСОБА_1 відшкодування витрат, понесених ним у відрядженні у листопаді-грудні 2018 року (на проїзд до місця відрядження поїздом Львів - Київ, користування постільними речами в поїзді, оплату вартості проживання в готелі з 05 по 07 листопада 2018 року, суми добових витрат з 04 листопада 2018 року по 20 грудня 2018 року), з урахуванням раніше наданого авансу.
17. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за умови документального підтвердження понесених під час відрядження витрат підстави для відмови у їхньому відшкодуванні відсутні.
18. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року скасоване та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
19. Приймаючи протилежне рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що чинним законодавством визначено граничні суми витрат на оплату проїзду та найм житлового приміщення. Відшкодування витрат на відрядження понад граничні розміри здійснюються з дозволу керівника, якого у спірних правовідносинах не було.
20. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що позивач у період з 05 по 07 листопада 2018 року перебував на стаціонарному лікуванні, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування вартості проживання в готелі у цей період.
21. Щодо добових за період з 04 листопада 2018 року по 20 грудня 2018 року суд апеляційної інстанції зазначив, що накази про відрядження відповідачем видавалися на періоди з 05 по 07 листопада 2018 року та з 07 по 19 листопада 2018 року, у зв`язку з чим немає підстав компенсації добових поза зазначеного періоду.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
22. 15 листопада 2021 року до Суду від позивача надійшла касаційна скарга на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року, у якій скаржник просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
23. Як на підставу для перегляду оскаржуваного судового рішення, позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування в подібних правовідносинах частини 6 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 9 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, щодо права військовослужбовця на компенсацію витрат на проїзд та проживання понад граничні розміри без дозволу керівника; щодо права на компенсацію за проживання у випадку госпіталізації/стаціонарного лікування.
24. Скаржник доводить, що понесені з поважних причин понад встановлені норми витрати у відрядженні підлягають відшкодуванню незалежно від наявного на це дозволу керівника. Скаржник також уважає, що перебування на стаціонарному лікуванні не звільняє роботодавця від відшкодування витрат на проживання, понесення яких підтверджується документально.
25. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування його рішень немає.
26. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Данилевич Н.А., Уханенка С.А.
27. Ухвалою Суду від 10.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
28. Частиною шостою статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) при виконанні службових обов`язків, пов`язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
29. Пунктом 15 Розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року №59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 року за №218/2658 (далі - Інструкція №59), передбачено, що окремим видом витрат, що не потребують спеціального документального підтвердження, є добові витрати (витрати на харчування та фінансування інших власних потреб фізичної особи, понесені у зв`язку з таким відрядженням). Суми добових витрат для працівників підприємств затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98.
30. Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Інструкції №59 підприємство за наявності підтвердних документів (в оригіналі) відшкодовує в межах граничних сум витрат на найм житлового приміщення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98, витрати відрядженим працівникам на найм житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готелі (мотелі), іншому житловому приміщенні за кожну добу такого проживання з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат на користування телефоном (крім витрат на службові телефонні розмови), холодильником, телевізором та інших витрат.
31. Витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з оригіналами підтвердних документів. Зазначені витрати не є надміру витраченими коштами.
32. Згідно з пунктом 6 Розділу ІІ Інструкції №59 витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.