1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2023 року

м. Київ

справа № 140/8709/21

касаційне провадження № К/990/11168/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 (суддя - Ксензюк А.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021 (головуючий суддя - Пліш М.А., судді - Ніколін В.В., Гінда О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грандтермінал" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Грандтермінал" (далі у тексті - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (далі у тексті - відповідач, Управління, податковий орган), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило визнати протиправним та скасувати розпорядження від 06.08.2021 №341-р про анулювання Товариству ліцензії на право зберігання пального.

18.08.2021 позивачем було подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Управління від 06.08.2021 №341-р про анулювання Товариству ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 0625041420200858 терміном дії з 23.09.2020 до 23.09.2025 за адресою зберігання пального: Житомирська область, м. Житомир, Корольовський район, вул. Корольова, 173.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 20.08.2021, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.11.2021, заяву задоволено, вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Управління від 06.08.2021 №341-р про анулювання Товариству ліцензії на право зберігання пального реєстраційний номер 0625041420200858 терміном дії з 23.09.2020 до 23.09.2025 за адресою зберігання пального: Житомирська область, м. Житомир, Корольовський район, вул. Корольова, 173.

Задовольняючи вказану заяву суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявником доведено існування реальної загрози завдання шкоди його правам, в тому числі й матеріальним, внаслідок невжиття заходів забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у даній справі. Суди врахували, що можливість здійснення господарської діяльності беззаперечно на пряму залежить від наявності та чинності відповідної ліцензії, а її анулювання призводить до неможливості здійснення господарської діяльності Товариством і може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з відповідними труднощами заявника. Суди дійшли висновку, що забезпечення позову у даній справі не є вирішенням справи по-суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища позивача до розгляду такої справи по суті.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, податковий орган подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Скаржник зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення оскаржуваних розпоряджень Управління може свідчити про передчасний висновок суду про незаконність спірного рішення. Відповідач наголошує, що позивачем не надано доказів, а тому не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову. Податковий орган стверджує, що ніякі протиправні дії по відношенню до позивача не вчинялися, права та обов`язки Товариства не було порушено.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.05.2022 поновив Управлінню строк на подання касаційної скарги, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач процесуальним правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 30.01.2023 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 31.01.2023.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частинами першою та другою статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Частинами першою та другою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.


................
Перейти до повного тексту