ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2023 року
м. Київ
справа №320/4700/20
адміністративне провадження № К/990/19052/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року (колегія суддів: Глущенко Я.Б., Горяйнов А.М., Пилипенко О.Є.) у справі №320/4700/20 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування пункту протоколу та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, заявник, ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач, Міноборони) про:
- визнання протиправним і скасування пункта 4 протоколу засідання Комісії Міноборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 07 лютого 2020 року №16, яким відмовлено позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов`язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому встановлено другу групу інвалідності, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позову відмовлено.
19 квітня 2022 року позивач звернувся до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови від 06 липня 2021 року за виключними обставинами.
У заяві ОСОБА_1 посилається як на виключну обставину на рішення Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022. Просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким залишити без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року.
Як зазначає позивач, Конституційний Суд України у наведеному рішенні дійшов висновку, що пункт 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є неконституційним, а тому прийнята на підставі вказаної норми постанова апеляційного суду підлягає перегляду за виключними обставинами.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та заяву задовольнити.
Касаційна скарга обгрунтована мотивами, які наведені в заяві про перегляд судового рішення за виключними обставинами.
Ухвалою Верховного Суду від 27.07.2022 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункта 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною 6 наведеної правової норми передбачено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Статтею 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), який набрав чинності з 01 січня 2014 року, передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.
У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року №1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: "У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється".
Рішенням Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року №1-р(ІІ)/2022 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII зі змінами.
Право на перегляд рішення у зв`язку з виключними обставинами за пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України забезпечує поновлення порушеного права особи внаслідок застосування у її справі положень закону, які не відповідали Конституції України. Попри те, що втрата чинності Закону в разі визнання його неконституційним відповідно до частини другої статті 152 Конституції України та статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" визначається днем ухвалення відповідного рішення Конституційним Судом (якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення), таке рішення є підставою для перегляду за виключними обставинами судових рішень, прийнятих раніше ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України.
Верховним Судом вже розглядалися заяви про перегляд справи за виключними обставинами за подібних правовідносин, зокрема № 808/1628/18, № 4819/49/19 та № 140/2217/19, де зазначено наступні висновки.
З погляду колегії суддів, положення пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України треба тлумачити передовсім через призму положень статті 3 Конституції України, відповідно до яких, зокрема, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. У такому контексті відмова у перегляді судового рішення, яким у задоволенні позову відмовлено, за виключними обставинами з підстав встановлення Конституційним Судом України неконституційності (конституційності) закону, (пункт 1 частини п`ятої статті 361 КАС України), є неефективним захистом прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень.