ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2023 року
м. Київ
справа № 676/2111/20
провадження № 51-635км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Хмельницького апеляційного суду від 22 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020240070000211, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Коцюбинчики Чортківського району Тернопільської області, мешканця АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 289 Кримінального кодексу України
(далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 10 листопада 2020 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 289 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень (в редакції закону № 2617-VIII
від 22 листопада 2018 року).
Цим же вироком скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 19 березня 2020 року.
Вирішено питання щодо речових доказів, зокрема, автомобіль марки ВАЗ моделі 2107, сірого кольору, 1986 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_8 повернуто власнику.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 8 лютого 2020 року, близько 17 години, перебуваючи на території Комунального некомерційного підприємства "Лікувальний діагностично-консультативний центр" Кам`янець-Подільської міської ради Хмельницької області, який розташований по вул. Матросова, 17
в м. Кам`янець-Подільському Хмельницької області разом із ОСОБА_8, якому ОСОБА_7 повідомив неправдиві відомості про придбання автомобіля марки ВАЗ моделі 2107, 1987 року випуску, номерний знак НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, номер двигуна НОМЕР_5, та попросив його допомогти відбуксирувати вказаний автомобіль, на що той погодився. ОСОБА_7 причепив за допомогою буксирувального тросу до свого автомобіля вищевказаний автомобіль потерпілого ОСОБА_9, за кермо якого сів ОСОБА_8, та, перебуваючи за кермом власного транспортного засобу, таємно, протиправно, шляхом буксирування, незаконно заволодів автомобілем потерпілого, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 26 710 гривень.
Хмельницький апеляційний суд скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 в частині вирішення питання про долю речового доказу і спеціальну конфіскацію та ухвалив у цій частині новий вирок, яким на підставі ч. 1 ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК застосував спеціальну конфіскацію майна, яке було знаряддям вчиненого злочину, а саме відносно автомобіля марки ВАЗ, моделі 2107, бежевого кольору, 1986 року випуску, із державним номерним знаком НОМЕР_1 та номером кузова НОМЕР_4, який зареєстрований на ОСОБА_7 та конфіскував його у власність держави.
В решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 в частині прийняття рішення про спеціальну конфіскацію майна. Як зазначає захисник, із досліджених судом доказів, встановлено, що автомобіль "ВАЗ 2107", номерний знак НОМЕР_1, був придбаний у 2014 році під час зареєстрованого у 1987 році шлюбі обвинуваченого ОСОБА_7 та ОСОБА_10, а тому вказаний є неподільною річчю і виділити з нього частку ОСОБА_7 для спеціальної конфіскації неможливо. Крім того, як вказує захисник, в судовому засіданні з допиту свідка ОСОБА_10 було встановлено, що спірний автомобіль був також у користуванні останньої і на придбання вказаного автомобіля були використані грошові кошти подружжя, а також грошові кошти батьків ОСОБА_10 . При цьому захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_10 не знала і не могла знати щодо використання вказаного автомобіля ОСОБА_7 під час інкримінованого злочину і прокурором в судовому засіданні не було доведено вказаний факт. На думку захисника, позбавлення права ОСОБА_10 на користування належним їй автомобілем суттєво вплине на її права, оскільки за станом здоров`я вона потребує користування автомобілем, оскільки іншим транспортом вона пересуватись не може.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора ОСОБА_5, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК, та кваліфікація його дій у касаційній скарзі захисником не оспорюються і не заперечуються.
Доводи захисника про істотне порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, на думку колегії суддів касаційної інстанції, є обґрунтованими.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У резолютивній частині вироку, у разі визнання особи винуватою, крім іншого, суд має зазначити рішення щодо речових доказів і документів та спеціальної конфіскації (ст. 374 КПК).
Згідно з ч. 1 ст. 96-1 КК спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисногозлочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які, зокрема, передбачено основне покарання у виді позбавлення волі, а згідно з п. 1 ч. 2 цієї норми закону спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду. Спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення злочину, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання (п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК).