Постанова
Іменем України
26 січня 2023 року
м. Київ
справа № 147/405/18
провадження № 51-1626 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на вирок Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2022 року у кримінальному провадженні № 12018020010000508 за обвинуваченням
ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тульчинського районного суду Вінницької області від 26 жовтня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на нього обовʼязки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
Вироком Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2022 року вирок районного суду в частині призначеного покарання скасовано, ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
В решті вирок районного суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_6 визнаний винним у тому, що він 04 лютого 2018 року, приблизно о 22:00 год., у приміщенні кафе-бару в с. Цибулівка Вінницької області, під час раптово виниклого конфлікту з ОСОБА_9, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, не маючи на меті умисного заподіяння смерті потерпілого, наніс ОСОБА_9 із значною силою удар в обличчя, від якого останній впав на бетонну підлогу, вдарившись потиличною ділянкою голови об керамічну плитку. Внаслідок цих дій потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, які є небезпечними для життя в момент виникнення, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у прямому причинному звʼязку із настанням смерті ОСОБА_9, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 . Вказує на те, що судом було неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, оскільки в діях його підзахисного наявна необхідна оборона. Зазначає, що суд невірно встановив фактичні обставини справи, оскільки потерплий впав не одразу після удару, який не був зі значною силою, у засудженого не було часу на усвідомлення своїх дій та їх наслідків, стверджує, що потерпілий протягом усього вечора сам провокував конфлікт, що не було взято судом до уваги, а тому кваліфікація дій засудженого не відповідає фактичним обставинам справи.
Захисник ОСОБА_8 у своїй касаційній скарзі не погоджується із призначеним засудженому покаранням, вказує на його суворість та просить змінити вирок апеляційного суду, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного йому покарання з іспитовим строком. Зазначає, що апеляційний суд дійшов невірного висновку про відсутність щирого каяття та про часткове визнання вини, не врахував при призначенні покарання позитивні характеристики, висновки органу пробації, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, а також призов на військову службу.
Прокурор у касаційній скарзі просить скасувати вирок апеляційного суду через мʼякість призначеного покарання. Зазначає, що апеляційний суд недостатньо врахував усі обставини та наслідки скоєного те, що позбавлено життя особу молодого віку, часткове визнання вини, відсутність каяття, не враховано думку потерпілих, які просили призначити максимальне покарання.
Позиції інших учасників судового провадження
На касаційні скарги захисників надійшли заперечення від потерпілого ОСОБА_10, представника потерпілого ОСОБА_11, законного представника потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_13, які просили залишити скарги без задоволення.
Також законний представник потерпілого ОСОБА_12 - ОСОБА_13 підтримала скаргу прокурора та просила її задовольнити.
Засуджений ОСОБА_6 письмово підтримав доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_8 та просив її задовольнити.
Засуджений у судовому засіданні підтримав скаргу захисника ОСОБА_8, просив пом`якшити призначене покарання, щодо скарги захисника ОСОБА_7 поклався на розсуд суду, заперечував проте задоволення скарги прокурора.
Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав скаргу прокурора частково, а проти задоволення скарг захисників заперечував.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 цього Кодексу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також наявність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Перевіряючи доводи, наведені у скаргах, касаційний суд виходить із фактичних обставин, встановлених судами. З огляду на наведені положення процесуального закону неповнота судового розгляду та невірне встановлення фактичних обставин не може бути предметом перевірки Суду.
Вимога захисника про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_6 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка вимагає дослідження доказів для надання їм певної оцінки, встановлення інших обставин справи, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, відповідно до вищенаведених вимог закону не є компетенцією суду касаційної інстанції.
Мотиви суду
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно із ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, досліджує всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
Суд першої інстанції, виконуючи приписи ст. 94 КПК України, ретельно перевірив зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_6 було пред`явлено обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у діях засудженого складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України, тобто вбивство, вчинене через необережність. З позицією місцевого суду погодилася і апеляційна інстанція.
Суди навели переконливі аргументи на обґрунтування такого висновку, тому Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про недоведеність винуватості ОСОБА_6 та того, що він діяв у стані необхідної оборони, такими що не ґрунтуються на матеріалах справи і вимогах закону, виходячи з наступного.
Так, постановляючи вирок, суд послався на показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які були безпосередніми очевидцями події та пояснили, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_6 виник конфлікт, під час якого ОСОБА_9 завдав ОСОБА_6 удару кулаком у голову. Після чого ОСОБА_6 у відповідь також наніс потерпілому удар у голову, від якого останній втратив свідомість і впав на підлогу. Під час нанесення ударів обидва були повернуті обличчям один до одного.