ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2023 року
м. Київ
справа №243/9755/20
провадження 51-2073км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Донецького апеляційного суду від 18 травня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12020050510001563, щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. ІІ-Іванівка Барвінківського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого
в АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засудженого за ст. 118 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 29 вересня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк попереднього ув?язнення з 19 серпня 2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 за таких обставин.
18 серпня 2020 року приблизно о 17:00 на подвір`ї будинку
АДРЕСА_3 під час спільного вживання спиртних напоїв між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків стався конфлікт, у ході якого ОСОБА_7 наніс удар ОСОБА_6 в ліву тім`яну ділянку голови скляним стаканом. Після цього
ОСОБА_6, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою умисного вбивства ОСОБА_7 взяв цеглину, яка була біля нього, та наніс один удар у ліву скронево-виличну ділянку голови ОСОБА_7, від чого останній втратив рівновагу і впав на землю, а далі, присівши біля потерпілого, який лежав на лівому боці, наніс йому ще два удари по тім`яній та один удар по правій лобно-скроневій частинах голови, унаслідок чого потерпілий помер на місці події.
Донецький апеляційний суд ухвалою від 18 травня 2022 року зазначений вирок місцевого суду змінив. Перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 118 цього Кодексу, визнав його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 118 КК, та призначив покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 роки. У решті вирок залишено без змін. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_6 вчинив умисне вбивство ОСОБА_7 при перевищенні меж необхідної оборони.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати постановлену щодо ОСОБА_6 ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим призначене судом покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
Суть доводів прокурора у скарзі зводиться до тверджень про те, що апеляційний суд необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 118 цього Кодексу.
Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що цей суд не дотримався положень кримінального процесуального закону, оскільки безпосередньо не дослідив доказів у справі, не надав їм оцінки в їх сукупності та взаємозв`язку, однобічно оцінив і не навів у своєму рішенні мотивів, з яких не взяв до уваги доказів обвинувачення. Зокрема, вказує, що суд, не дослідив протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_8, висновок судово-медичної експертизи від 29 жовтня 2020 року № 52, не допитав свідків ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . Крім того, суд надав іншу оцінку показанням цих свідків.
Зазначає, що у справі є достатньо доказів, які підтверджують, що ОСОБА_6 діяв з умислом на вбивство потерпілого, а не з метою відвернення протиправного посягання з боку останнього, що обґрунтовано врахував місцевий суд.
Зауважує, що суд апеляційної інстанції, перекваліфіковуючи дії ОСОБА_6 з ч. 1
ст. 115 КК на ст. 118 цього Кодексу, не мотивував свого рішення належним чином, не встановив фактичних обставин, зокрема, у чому полягало суспільно небезпечне посягання з боку ОСОБА_7, не взяв до уваги кількості нанесених йому ударів, механізму їх спричинення та тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень.
Крім того, звертає увагу на те, що апеляційний суд формально розглянув скаргу прокурора з доповненнями і, не зазначивши жодних мотивів, з яких її відхилив, залишив без задоволення.
Вважає, що ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Позиції учасників судового провадження
Учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце розгляду касаційної скарги прокурора.
У судовому засіданні прокурор підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд апеляційної інстанції, безпосередньо дослідивши докази, належно їх оцінивши, дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві ОСОБА_7 при перевищенні меж необхідної оборони. Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду, адже вони ґрунтуються на всебічному, повному й неупередженому дослідженні доказів із точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку.
Тому доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, про те, що апеляційний суд необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_6 з ч. 1 ст. 115 КК на ст. 118 цього Кодексу, не мотивував свого рішення належним чином, не встановив фактичних обставин, зокрема, у чому полягало суспільно небезпечне посягання з боку ОСОБА_7, не взяв до уваги кількості нанесених йому ударів, механізму їх спричинення та тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, є безпідставними.
За нормативним визначенням, умисне вбивство (ст. 115 КК) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаними діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (ст. 118 КК). Проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена ст. 115 КК, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого
ст. 118 цього Кодексу, є мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.
Закріплене у ст. 36 КК право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч. 3 ст. 27 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 36 КК необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (ч. 3 ст. 36 КК).