Постанова
Іменем України
31 січня 2023 року
м. Київ
справа № 445/268/21
провадження № 61-10822св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання її такою, що втратила право на користування жилим приміщенням.
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що він є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
У вказаному будинку, крім нього, зареєстровані його син ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_2, однак остання майже десять років не проживає у будинку.
Фактично відповідачка проживає разом із своїми дітьми за адресою: АДРЕСА_2 .
Будь-яких перешкод у проживанні у його будинку відповідачці ніхто не чинив.
Однак, формальна її реєстрація порушує права позивача як власника житлового будинку, створює перешкоди у користуванні та можливості розпорядитись належним йому майном на власний розсуд.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2021 року позов задоволено.
Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка, будучи у зареєстрованою у спірному будинку, більше року у ньому не проживає, будь-яких перешкод зі сторони позивача їй не чинилося, тому її право на користування спірним житлом підлягає припиненню на вимогу власника цього майна.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 13 грудня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Золочівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2021 року у даній цивільній справі залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2021 року, ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Заочне рішення Золочівського районного суду Львівської області від 29 квітня 2021 року скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих та беззаперечних доказів того, що відповідачка без поважних причин більше року не проживає у спірному будинку.
При цьому суд критично оцінив надані позивачем акти про обстеження матеріально-побутових умов, мотивуючи відхилення указаних доказів тим, що вони не підтверджують неповажність причин не проживання відповідачки у спірному будинку, зокрема у них відсутні підписи сусідів, які б могли підтвердити відсутність відповідачки та її сина по місцю проживання, а у склад комісії, якою були складені такі акти, входив один депутат та представник міської ради, які не проживали та не проживають у будинку позивача, тому обставини щодо не проживання відповідачки з її сином за адресою спірного будинку, їм відомі лише зі слів позивача.
Натомість апеляційний суд прийняв до уваги заяви ОСОБА_2 до відділу поліції щодо відповідних життєвих ситуацій, які супроводжувалися конфліктами з позивачем ОСОБА_1, та щодо перешкод зі сторони останнього у проживанні відповідачки у спірному будинку.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
27 жовтня 2022 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 звернувсядо Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року.
У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
12 грудня 2022 року на адресу Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду через засоби поштового зв`язку від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Шніцар А. О. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
01 грудня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на жилий будинок, виданим КП ЛОР "Золочівське МБТІ" 09 листопада 1992 року.
У відповідності до будинкової книги для прописки громадян, проживаючих в будинку АДРЕСА_1, у ньому зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3, відповідачка ОСОБА_2 та її малолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначене підтверджується і довідками Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства, а також Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання від 06 лютого 2017 року.
У матеріалах справи наявні акти обстеження матеріально-побутових умов від 11 травня 2019 року, 30 жовтня 2020 року, 03 грудня 2020 року, з яких вбачається, що у вказаному будинку зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_3, а також ОСОБА_2, 1992 року народження, та ОСОБА_4, 2010 року народження, однак останні у будинку фактично не проживають. Обстеження проведено депутатом Золочівської міської ради.
Відповідно до заяв ОСОБА_2 до Золочівського відділу поліції ГУ НП у Львівській області Бучковський Б. М. не допускав ОСОБА_2 та чинив їй з малолітнім сином перешкоди у проживанні за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою ОСББ "Конвалія" ОСОБА_2 з 01 грудня 2020 року тимчасово проживає зі своїми малолітніми дітьми ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) за адресою: АДРЕСА_2, при цьому причиною такого є неможливість проживати за місцем реєстрації через сімейні конфлікти.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11 січня 2022 року (номер інформаційної довідки 294257668) відомості щодо зареєстрованого речового права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно відсутні.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.