ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2023 року
м. Київ
справа № 803/63/16
адміністративне провадження № К/990/32430/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції справу № 803/63/16
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Волинської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та компенсації за моральної шкоди
за касаційною скаргою Волинської обласної прокуратури
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2022 року, постановлену колегією суддів у складі головуючого судді: Кузьмича С.М., суддів: Довгої О.І., Матковської З.М.,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду до Прокуратури Волинської області (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Волинської області від 04.01.2016 № 1к про звільнення;
1.2. поновити на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області з 04.01.2016;
1.3. зобов`язати запропонувати та надати посаду в одному з відділів апарату прокуратури Волинської області;
1.4. зобов`язати нарахувати та виплатити грошові кошти за час вимушеного прогулу з 04.01.2016 до дня поновлення на роботі в розмірі середньомісячного заробітку, з урахуванням надбавок та виплачених премій на посаді прокурора відділу прокуратури області, а також з урахуванням збільшення посадових окладів, виплат за класний чин, вислугу років та інших передбачених чинним законодавством виплат, які збільшувалися в період з 04.01.2016 до дня поновлення на роботі;
1.5. зобов`язати нарахувати та виплатити грошові кошти за невикористані відпустки, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за період з 04.01.2016 до дня поновлення на роботі;
1.6. зобов`язати зарахувати до стажу роботи в органах прокуратури період вимушеного прогулу починаючи з 04.01.2016 до дня поновлення на роботі;
1.7. стягнути 50 000 грн завданої моральної шкоди.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що після ліквідації відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури області було утворено нові підрозділи з аналогічними функціями, проте посади для переведення йому не були запропоновані, не враховано переважне право на залишення на роботі, а також звільнення відбулося без погодження з профспілковим комітетом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016, у задоволені позову відмовлено повністю.
4. Верховний Суд постановою від 11.09.2019 скасував постанову Волинського окружного адміністративного суду від 17.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2016, а справу направив на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.
5. За результатами нового розгляду рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 803/63/16 скасовано та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Волинської області № 1к від 04.01.2016 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області з 04.01.2016, стягнуто з прокуратури Волинської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.01.2016 по 02.03.2020 в сумі 448728,80 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
7. Постановою Верховного Суду від 28.01.2021 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі № 803/63/16 у частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті рішення апеляційного суду залишено без змін.
7.1. Приймаючи вищевказану постанову суд касаційної інстанції встановив, що при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом апеляційної інстанції не було підтверджено або спростовано факт підвищення посадового окладу позивача та складових його заробітної плати з метою здійснення належного розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, не було з`ясовано чи передбачає зміна структури заробітної плати з одночасним збільшенням посадових окладів, інші зміни чи вимоги до розрахунку середнього заробітку, а також відповідно не встановлено розмір підвищення посадового окладу, не розраховано коефіцієнт такого підвищення. Визначаючи суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд не застосував положення пункту 10 Порядку № 100, а також не посилався на підстави його неврахування.
7.2. З огляду на зазначене вище, Верховний Суд дійшов висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції в цій частині.
7.3. За результатами нового розгляду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у справі № 803/63/16 скасовано та прийнято нове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Зобов`язано Прокуратуру Волинської області нарахувати та виплатити грошові кошти за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 04.01.2016 до 01.03.2020 в розмірі середньомісячного заробітку, з урахуванням надбавок та виплачених премій на посаді прокурора відділу прокуратури області, а також з урахуванням збільшення посадових окладів, виплат за класний чин, вислугу років та інших передбачених чинним законодавством виплат, які збільшувалися в період з 04.01.2016 до 01.03.2020 із врахуванням довідок № 18-216 від 18.05.2016, № 21-240 від 02.04.2021, № 21-239 від 02.04.2021.
7.4. Вирішуючи питання стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові 28.01.2021, а також дослідивши наявні в матеріалах справи надані прокуратурою Волинської області та Волинською обласною прокуратурою довідки від 18.05.2016 № 18-216 для пред`явлення в органи Пенсійного фонду України, від 02.04.2021 № 21-239, від 02.04.2021 № 21-240, від 02.04.2021 № 21-241 про заробітну плату прокурора відділу прокуратури Волинської області за період з 01.01.2016, дійшов висновку, що ефективним способом захисту прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити грошові кошти за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 04.01.2016 до 01.03.2020 в розмірі середньомісячного заробітку, з урахуванням надбавок та виплачених премій на посаді прокурора відділу прокуратури області, а також з урахуванням збільшення посадових окладів, виплат за класний чин, вислугу років та інших передбачених чинним законодавством виплат, які збільшувалися в період з 04.01.2016 до 01.03.2020 із врахуванням довідок № 18-216 від 18.05.2016, № 21-240 від 02.04.2021, № 21-239 від 02.04.2021, оскільки для розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу необхідно врахувати факт підвищення посадового окладу позивача та складових його заробітної плати.
8. Ухвалами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного Суду від 17.06.2021 відмовлено у відкритті касаційних проваджень за касаційними скаргами Волинської обласної прокуратури та ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі № 803/63/16.
9. Волинською обласною прокуратурою до суду апеляційної інстанції 05.09.2022 подано клопотання про ухвалення додаткового рішення, у якому відповідач просив визначити конкретну суму коштів, які підлягають стягненню з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 04.01.2016 по 01.03.2020.
10. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 відмовлено у задоволенні заяви Волинської обласної прокуратури про ухвалення додаткового рішення у справі № 803/63/16.
11. Вказана ухвала мотивована тим, що вимога відповідача в ухваленні додаткового рішення шляхом зміни із зобов`язання нарахувати та виплатити на стягнення визначеної конкретної суми буде мати наслідком зміни способу виконання рішення, що суперечитиме вимогам щодо ухвалення додаткового рішення у справі.
11.1. Судом зазначено, що у позові ОСОБА_1, зокрема, просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити грошові кошти за час вимушеного прогулу в спірний період в розмірі середньомісячного заробітку, з урахуванням надбавок та виплачених премій на посаді прокурора відділу прокуратури області, а також з урахуванням збільшення посадових окладів, виплат за класний чин, вислугу років та інших передбачених чинним законодавством виплат, які збільшувалися в період з 04.01.2016 до 01.03.2020 із врахуванням довідок № 18-216 від 18.05.2016, № 21-240 від 02.04.2021, № 21-239 від 02.04.2021. І ця позовна вимога постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 задоволена.
11.2. Суд апеляційної інстанції зауважив, що не погоджуючись із відсутністю у постанові апеляційного суду розрахунку суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідач може звернутися із касаційною скаргою на зазначену постанову до суду касаційної інстанції. Водночас, перелік підстав для ухвалення додаткового судового рішення, визначений статті 252 КАС України, є вичерпним, а доводи заявника, на думку цього суду, не свідчать про існування жодної з них для можливості ухвалення судом додаткового судового рішення.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
12. Не погодившись із ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022, Волинська обласна прокуратура звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, де просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
12.1. Ця касаційна скарга подана на підставі частин третьої, четвертої статті 328 КАС України із посиланням скаржника у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
12.2. В обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник зазначає, що резолютивна частини постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі № 803/63/16 в частині зобов`язання Прокуратури Волинської області нарахувати та виплатити грошові кошти за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 є нечіткою, а тому існує необхідність в ухваленні додаткового рішення та визначення конкретної суми стягнення з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 .
12.3. Касатор зазначає, що задовольняючи вимогу ОСОБА_1 про стягнення з обласної прокуратури коштів за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції у постанові від 27.04.2021 у справі № 803/63/16 не визначив розмір такої виплати, незважаючи на те, що вимога про стягнення коштів заявлялася позивачем, а питання обрахунку складових, які підлягали включенню до складу заробітної плати, були предметом розгляду суду, що ухвалив рішення про поновлення на роботі ОСОБА_1 .
12.4. Скаржник звертає увагу на пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", де визначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. А відтак, на переконання скаржника вимога ОСОБА_1 у цій частині залишилася не вирішеною.
12.5. Скаржник зауважує, що при винесення оскаржуваної ухвали від 18.10.2022 судом апеляційної інстанції не було враховано, що відповідачу не зрозуміло як виконувати рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 коштів за час вимушеного прогулу із врахуванням довідки від 18.05.2016 № 18-216, яка була видана для пред`явлення в Управління Пенсійного фонду України для перерахунку пенсії, та у якій враховувалася заробітна плата позивача за грудень 2015 року. Натомість Порядок № 100 вимагає здійснювати таке обчислення виходячи із заробітку за два останні календарні місяці роботи. З цих же підстав не мають братися для обчислення та відповідної виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу не мають братися до уваги і довідки від 02.04.2021 № 21-240, № 21-239, оскільки не містять відомостей про заробітну плату позивача за два останні календарні місяці роботи.
12.6. На думку касатора суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права та неправильно застосував норм матеріального права, оскільки відмовляючи відповідачу в ухваленні додаткового рішення, не застосував пункт 1 частини першої статті 252 КАС України, положення частини другої статті 235 КЗпП України, пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці". При цьому, як зазначає скаржник, висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 252 КАС України за обставин цієї справи наразі відсутній.