ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 січня 2023 року
м. Київ
справа № 815/6486/17
адміністративне провадження № К/9901/54055/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2018 (суддя - Cтефанов С.О.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (судді Яковлєв О.В., Танасогло Т.М., Запорожан Д.В.)
у справі за позовом Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі до Державної судноплавної компанії "Чорноморське морське пароплавство" про стягнення коштів,
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У грудні 2017 року Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі звернулося до суду з позовом, у якому просило:
- стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі 73 734,13 грн. на покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідача виконуються роботи з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
На підставі заяв про призначення/перерахунок пенсії, довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, протоколів, розрахунків стажу колишнім працівникам відповідача. призначено пенсії на пільгових умовах за Списком № 2.
Відповідач має заборгованість перед позивачем по фактичним витратам на виплату та доставку пільгових пенсій по пенсіонерам, які працювали на зазначеному підприємстві, за жовтень - листопад 2017 року, на суму 73 734,13 грн.
Відповідачем добровільно не відшкодовано вказані кошти пенсійному органу, внаслідок чого останній звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.01.2018, яке залишено без змін Одеським апеляційним адміністративним судом, позов задоволено.
Стягнуто з Державної судноплавної компанії Чорноморське морське пароплавство (місцезнаходження: 65001, м. Одеса, вул. Ланжеронівська, 1, код ЄДРПОУ 01125614) на користь Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (місцезнаходження: 65121, вул. Ільфа і Петрова, 4-а, м. Одеса, код ЄДРПОУ 41248812, Одеське обласне управління АТ "Державний ощадний банк України" м. Одеса, МФО 328845, р/р НОМЕР_1 ) заборгованість на покриття витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в загальній сумі 73 734 грн 13 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надсилались на адресу відповідача розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б-з" та "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за період, за який стягується борг.
Заборгованість добровільно не відшкодована, тому за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах у сумі 73 734, 13 грн, що підлягає стягненню у судовому порядку.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції та виходив з того, що відповідачем не заперечувався обов`язок з відшкодування спірних витрат, у сумі 71 478,97 грн., а судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на порушення судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на те, що право на пенсію відповідно до ст. 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" має особа, яка набула необхідний стаж роботи із шкідливими і важкими умовами праці, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах до 01.01.1992 і після цієї дати не працювала на даних роботах. Наявності атестації робочих місць не вимагається. Відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначені відповідно до вказаної статті, відшкодуванню не підлягають.
Особі, яка розпочала працювати на роботах, передбачених Списками до 01.01.1992 і не набула необхідний стаж, що давав право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та продовжила працювати після 01.01.1992, пенсія призначається відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідачем зроблено висновок, що підприємство не зобов`язане відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій особам, які працювали на даному підприємстві до 01.04.1992.
Також покликається на те, що позивачем невірно зроблено розрахунок суми до відшкодування, а саме помилково нараховано 2255,16 грн. До відшкодування мала бути заявлена сума у розмірі 71478,97 грн.
У відзиві на касаційну скаргу позивач проти задоволення касаційної скарги заперечував та просив судові рішення залишити без змін. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанції повно та всебічно оцінено матеріали справи та зроблено вірні висновки.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (ч. 6).
Пунктом 8 частини 1 статті 20 ГПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань відносяться також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування. Поточні кредитори - це кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до частини 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.