ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2023 року
м. Київ
справа №826/9693/13-а
адміністративне провадження №К/9901/1872/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Коваленко Н.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,
за участю секретаря судового засідання Буденка В.В.,
учасники справи:
позивач, особи, які подали касаційну скаргу та особи, які приєднались до касаційної скарги, представники відповідача,
розглянувши у судовому засіданні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та осіб, які приєдналися до касаційної скарги: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі колегії суддів: Літвінової А.В., Власенкової О.О., Головань О.В. від 19.12.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Твердохліб В.А., Бужак Н.П., Костюк Л.О. від 22.07.2014,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2013 року ОСОБА_1 (далі у тексті цієї постанови також ОСОБА_1, позивач) звернувся з позовом до Національного банку України (далі у тексті цієї постанови також НБУ, Нацбанк), у якому просив:
- встановити факт видання Правлінням Національного банку України актів індивідуальної дії - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" та від 20.03.2013 №97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" "Банк "Таврика" такими, що не були доведені до вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" у встановленому порядку;
- визнати неправомірним застосування актів індивідуальної дії: рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" та від 20.03.2013 №97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" та протиправне обмеження і позбавлення позивача в позасудовий спосіб права володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями у публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика";
- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України, що призвели до дискримінації позивача на володіння депозитними заощадженнями та відсотками за ними у Публічному акціонерному товариству "Банк "Таврика", внаслідок видання та застосування індивідуальних актів - рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 та від 20.03.2013 року №97, визнати їх нечинними;
- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України внаслідок неналежного банківського нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" та захисту прав його вкладників, що призвели до незаконного списання коштів 27.11.2012 з кореспондентського рахунку Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товариству "Банк "Таврика" у розмірі 211 837 947,47 гривень за нелегітимним електронним підписом колишнього виконуючого обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" ОСОБА_19, який на дату списання коштів офіційно був звільнений і, крім того, виконував раніше службові обов`язки без погодження з НБУ;
- визнати протиправними дії та бездіяльність Національного банку України щодо неналежного банківського нагляду за Публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" та захисту прав його вкладників під час роботи комісії Національного банку України в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", що призвели до виведення ліквідаційних матеріальних застав за кредитними договорами, а саме: іпотеки нерухомого майна (на загальну суму 98 559,9 тис. грн), майнових прав на грошові кошти (депозити) (на загальну суму 107 928,5 тис. грн) та незаконної заміни об`єктів іпотеки (на загальну суму 406 037,8 тис. грн) на твори образотворчого мистецтва;
- відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю Національного банку України, що призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) Позивача права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", терміни яких закінчились, у розмірі 1 289 749,55 грн., який визначений у листі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 11.07.2013 року вх.№0615/4.
2. У позові наводились аргументи про те, що вищенаведені рішення та постанови, а також дії та бездіяльність НБУ призвели до порушення його майнових прав володіти, користуватися та розпоряджатися депозитними заощадженнями й відсотками за ними у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", завдали матеріальну шкоду, яка підлягає відшкодуванню відповідачем.
3. Позивач також вказував, що не зміг отримати банківські строкові вклади у повному розмірі, з огляду на те, що Національним банком України штучно зроблено умови, за якими публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" не змогло працювати у звичайному режимі, а оскаржувані рішення не були зареєстровані в Міністерстві юстиції України та оприлюднені у встановленому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.07.2014, у задоволенні позову відмовлено.
5. Приймаючи таку постанову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що оскаржувані позивачем рішення НБУ є актами індивідуальної дії та винесені відносно Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", а тому мають бути доведені до відома особи в разі, коли вони винесені відносно неї особисто, що і було зроблено відповідачем.
6. Суди також відзначали й те, що правовідносини між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Банк "Таврика" регулюються укладеними між ними договорами банківських строкових вкладів, відповідно умов яких усі спори за ними, врегулювання яких не може бути досягнуто сторонами договору шляхом переговорів, вирішуються у встановленому законодавством України порядку.
7. Оскільки відповідач не є стороною у договірних правовідносинах позивача та Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості відмови у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій та бездіяльності НБУ, що призвели до дискримінації позивача на володіння депозитними заощадженнями та відсотками за ними у ПАТ "Банк "Таврика".
8. В оскаржуваних судових рішеннях наводяться мотиви й про те, що нормами чинного законодавства НБУ не уповноважено втручатися в оперативну діяльність банку, у діяльність банку з приводу укладення та виконання договорів за винятком застосування до банку заходів впливу у вигляді обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій.
9. З урахуванням вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання протиправними дій та бездіяльності НБУ щодо неналежного банківського нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика".
10. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної незаконними, на переконання ОСОБА_1, рішеннями, діями та бездіяльністю відповідача, які, на думку позивача, призвели до обмеження та позбавлення (дискримінації) його права володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю - власними заощадженнями та відсотками за ними, що були розміщені за договорами банківських страхових вкладів у Публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика", суди попередніх інстанцій зазначали, що нормами чинного законодавства, зокрема, Законом України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Цивільним кодексом України, передбачено можливість заявлення кредиторських вимог до Банку і стягнення цих коштів у встановленому цими актами законодавства порядку.
11. З огляду на вищенаведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, й прав позивача не порушив, а тому цей позов задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
12. Не погоджуючись з такими судовими рішеннями, позивач та особи, які не брали участі у справі, подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відповідно до встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи ОСОБА_1 є вкладником Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" згідно договорів банківських строкових вкладів від 06.12.2011 №ПСД (391) 1613, від 19.12.2011 №ПСГ (391) 8186, від 04.01.2012 №ПСГ (391) 9097, від 01.11.2012 №МК7859, від 05.01.2012 №ПСД (391) 2164, від 10.01.2012 №ПСЄ (391) 774.
14. На підставі розпорядження Національного банку України від 22.11.2012 №599-р здійснено позапланову інспекційну перевірку публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" за період діяльності з 01.05.2009 до 22.11.2012 з питань якості активів, достатності капіталу, ліквідності, менеджменту, на підставі
15. Перевіркою встановлено наявність критичної ситуації з керівництвом Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", а саме, звільнення Голови Правління без передання справ, звільнення члена спостережної ради (за сумісництвом начальник відділу кадрів); існування загрози значного відтоку залучених коштів, наявність незначних залишків коштів на коррахунку Банку в Національному банку України, загроза невиконання зобов`язань перед кредиторами та вкладниками з вини банку.
16. У зв`язку з цим Національним банком України прийнято рішення від 23.11.2012 №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", яким публічному акціонерному товариству "Банк "Таврика" зупинено у строк до 24.12.2012 здійснення окремих видів операцій.
17. За наслідками розгляду висновку департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду постановою Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" віднесено до категорії неплатоспроможних. Постанова була доведена до відома Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що сторонами не заперечувалось.
18. Також, за наслідками розгляду пропозиції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", викладеної в листі від 15.03.2013 №17-2014/13, та доповідної записки Генерального департаменту банківського нагляду від 18.03.2013 №47-308/4752, Національним банком України прийнято постанову від 20.03.2013 №97 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика".
19. На підставі зазначених рішень виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.12.2012 прийнято рішення №33 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду Соловйової Наталії Анатоліївни на здійснення тимчасової адміністрації в публічному акціонерному товаристві "Банк "Таврика". Протягом дії тимчасової адміністрації вкладники публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" можуть отримати свої кошти за договорами банківського вкладу (депозиту), строк дії договорів яких закінчився, та за договорами банківського рахунку в розмірах вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, але не більше 200 000,00 гривень.
20. Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій також установили, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2013 №826/4364/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2013, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_16, ОСОБА_2 та ОСОБА_17 до Національного банку України про визнання протиправними та скасування рішення Національного банку Україна від 23.11.2012 №906, постанов Національного банку України від 20.12.2012 №548 та від 20.03.2013 №97.
21. Зі змісту цих судових рішень вбачається, що судом під час розгляду адміністративної справи №826/4364/13-а було встановлено, що рішення Національного банку України від 23.11.2012 №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", постанови Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" та від 20.03.2013 №97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" не є нормативно-правовими актами і є актами індивідуальної дії за суб`єктним складом. Правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов`язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб`єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб`єкта, а, відповідно, інший суб`єкт - зобов`язаний виконувати його.
22. Крім того, судом під час розгляду адміністративної справи №826/4364/13-а була надана оцінка зазначеним рішенням Національного банку України на предмет прийняття їх: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
23. Так, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2013 №826/4364/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2013, встановлено, що:
рішення Національного банку України від 23.11.2012 №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій публічному акціонерному товариству "Банк "Таврика" прийнято відповідачем в межах повноважень, у спосіб та з метою, встановленими законодавством України;
постанова Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" є такою, що прийнята відповідачем відповідно до діючого законодавства України та без перевищення наданих йому законом повноважень;
постанова Правління Національного банку України від 20.03.2013 №97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" прийнята відповідачем відповідно до норм, встановлених законодавством України.
24. При цьому, судом надавалась оцінка наявності правових підстав, повноважень та фактичних обставин для прийняття Національним банком України зазначених рішень.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
25. Скаржники вважають, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, такими, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, без належної правової оцінки усіх аргументів учасників справи та без повного і всебічного з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, з ігноруванням наявної правозастосовчої практики суду касаційної інстанції.
26. В обґрунтуванні такої позиції у касаційній скарзі наводяться аргументи про те, що встановивши приналежність оскаржуваних позивачем актів НБУ до актів індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій проігнорували доводи позовної заяви та апеляційної скарги стосовно того, що саме внаслідок незаконного застосування спірних рішення і постанов Нацбанку було порушено право позивача і осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, на користування власним майном, що суперечить положенням статті 41 Конституції України, а також порушує її статті 13, 19.
27. Скаржники та особи, які приєднались до касаційної скарги наполягають, що застосування до них положень оскаржуваних актів індивідуальної дії НБУ, які були адресовані ПАТ "Банк "Таврика" і стосувались виключно цього суб`єкта, суперечить й приписам статей 319, 628, 629, 1058, 1060 Цивільного кодексу України й фактично призвело до скасування укладених банківських строкових договорів, порушили передбачені ними умови.
28. Касаційна скарга також містить доводи стосовно того, що судами попередніх інстанцій, всупереч приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинна станом на час розгляду і вирішення цієї справи судами, не враховано обставин, встановлених судовими рішеннями, в тому числі в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.05.2014 у справі №6-7239св14, а саме - що постанова Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" є підзаконним нормативно-правовим актом, який не тільки обмежує права вкладника на повернення вкладу, а й суперечить частині другій статті 1060 Цивільного кодексу України і не має юридичної сили, оскільки не зареєстрована у Міністерстві юстиції України, хоча й підлягали такій реєстрації в обов`язковому порядку.
29. На думку скаржників, суди попередніх інстанцій, порушуючи вимоги статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, ухилилися від розгляду позову в частині вимог стосовно того, що на підставі актів індивідуальної дії НБУ, які стосувались виключно ПАТ "Банк "Таврика", позивача протиправно, у позасудовий спосіб, позбавлено права володіти, користуватися та розпоряджатися власністю - належними йому пенсійними заощадженнями та відсотками за ними.
30. Наполягають скаржники й на тому, що справа у суді першої інстанції була розглянута з порушенням вимог статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України щодо незмінності складу суду. З цього приводу у касаційній скарзі зазначається, що після задоволення самовідводу головуючої судді Савченко А.І. інші члени колегії суддів, а саме - судді Дегтярьова О.В. і Добрівська Н.А. повинні були й надалі продовжувати слухати цю справу, а заміні підлягала лише та суддя, яка не могла продовжувати слухання справи.
31. Проте, як стверджують скаржники, в порушення вимог статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України, була здійснена заміна усього складу колегії суддів, визначеної для розгляду цієї справи. До того ж, у касаційній скарзі акцентується увага на тому, що визначені для розгляду цієї справи в порядку повторного автоматизованого розподілу судді Власенкова О.О. і Головань О.В. раніше розглядали справу №826/4364/13-а, яка є пов`язаною зі справою, що розглядається, й стосувалась оскарження тих самих актів НБУ, що є спірними і у даному випадку, та які у вищезгаданій справі були визнані законними. Такі обставини, на думку заявників касаційної скарги, засвідчують, що розгляд справи із самого початку не був незалежним і безстороннім й здійснений з порушенням строків її розгляду, встановлених процесуальним законом.
32. Орім цього, в обґрунтуванні вимог касаційної скарги вказується на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, зокрема, щодо наявності чи відсутності, з огляду на показники діяльності, підстав для прийняття НБУ рішень про визнання Банку неплатоспроможним і запровадження у цій фінансовій установі тимчасової адміністрації.
33. Скаржники також вважають, що суд першої інстанції, всупереч приписів частини четвертої Кодексу адміністративного судочинства України, виявивши, що Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не відповідає та суперечить статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статті 41 Конституції України та низці статей Цивільного кодексу України, не застосував правовий акт, що має вищу юридичну силу і не звернувся до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності цього Закону.
34. У мотивах касаційної скарги наявне й обґрунтування стосовно того, що відповідно до частини другої статті 56 Закону України від 20.05.1999 №679-XIV "Про Національний банк України" лише нормативно-правові акти НБУ можуть видаватись у формі постанов, а звідси випливає й обов`язок відповідача, закріплений у частині четвертій статті 56 цього ж Закону стосовно обов`язкової державної реєстрації таких актів у Міністерстві юстиції України, що однак, було проігноровано судом першої інстанції, як і не було надано правової оцінки порушенням Нацбанку щодо відсутності обґрунтованих підстав для проведення позапланової перевірки ПАТ "Банк "Таврика", як це передбачає стаття 71 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
35. Недослідженими, на думку скаржників, залишилися й обставини справи стосовно того, за якою процедурою були прийняті оскаржувані акти НБУ. При цьому, у касаційній скарзі висловлюється позиція про те, що копія залученого судом першої інстанції Регламенту Правління НБУ мала явно сфальсифікований зміст, оскільки, як і решта копії документів, поданих до суду відповідачем, була засвідчена особою, яка не мала на це повноважень, а також печаткою, що, всупереч вимог статті 4 Закону України "Про національний Банк України", не мала зображення герба України.
36. Серед аргументів, наведених у касаційній скарзі, зазначено й про те, що у оскаржуваних судових рішеннях не міститься мотивів щодо правової оцінки факту неповернення позивачу саме його власних коштів з посиланням на спірну постанову НБУ, яка була актом індивідуальної дії і це, за думкою ОСОБА_1 та інших скаржників, порушує приписи статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відповідно до якої відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно - правовими актами Національного Банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
37. У якості ще одного доводу помилковості висновків суду першої інстанції ОСОБА_1 зазначає те, що на час укладення ним із Банком більшості пенсійних банківських договорів не існувало Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому його застосування до спірних правовідносин порушує задекларований у статті 58 Конституції України принцип незворотності дії у часі законів та інших нормативно - правових актів. Звідси позивач констатує, що дія вищезгаданого Закону не може поширюватися на правовідносини, які виникли на підставі відповідних правочинів з банком, укладених до набрання чинності цим актом законодавства.
38. Наполягаючи на незаконності та необґрунтованості ухвали суду апеляційної інстанції скаржники зазначають, що під час апеляційного перегляду справи судом було допущено низку порушень норм процесуального права, зокрема, безпідставно відхилені клопотання про виклик свідків та витребування додаткових доказів, а наявні у справі документи не досліджувались належним чином.
39. Відзначається скаржниками й те, що суд апеляційної інстанції не міг посилатись на обставини, які були встановлені у справі №826/4364/13-а, а тому й визначати їх преюдиційними і такими, що в силу статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягали доказуванню, оскільки ухвалені у цій справі судові рішення (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.07.2013 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2013) були скасовані ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.04.2014, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
40. Водночас, особи, які подали касаційну скаргу, вважають, що суди повинні були врахувати обставини, встановлені у справі №6-7239св14 і викладені, зокрема, в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.05.2014, яка набрала законної сили, стосовно відсутності юридичної сили у постанови НБУ від 20.12.2012 №548 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" з огляду на факт приналежності останньої до нормативних актів та не здійснення її реєстрації у Міністерстві юстиції України.
41. Підсумовуючи наведені у касаційній скарзі мотиви, скаржники вважають, що внаслідок протиправних дій НБУ, направлених на умисне і штучне банкрутство ПАТ "Банк "Таврика", а також протиправної бездіяльності стосовно здійснення належного банківського нагляду й внаслідок видання Нацбанком незаконних, на думку заявників, актів, вони втратили належні їм заощадженні і були у протиправний спосіб позбавлені права власності на них, однак суди першої та апеляційної інстанцій, ухваливши необґрунтовані судові рішення, які не засновані на повному і всебічному з`ясуванні обставин справи і належної перевірки їх доказами, дійшли передчасного висновку про безпідставність заявлених ними позовних вимог.
42. У запереченнях на касаційну скаргу Національний банк України наполягає на безпідставності та необґрунтованості доводів та вимог касаційної скарги й вважає, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій правильно вирішили цей спір й ухвалили судові рішення, які відповідають закону.
43. Зокрема, відповідач наголошує, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності передбачених законом правових підстав для обов`язкового доведення рішення комісії Національного банку України з питань нагляду та регулювання діяльності банків від 23.11.2012 №906 "Про зупинення здійснення окремих видів операцій Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", постанов Правління Національного банку України від 20.12.2012 №548 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" до категорії неплатоспроможних" та від 20.03.2013 №97 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" "Банк "Таврика" до відома вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" у встановленому порядку, оскільки вищевказані адміністративні акти є актами індивідуальної дії та винесені відносно Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика", а тому мають бути доведені до відома саме цієї особи й такий обов`язок відповідачем виконано.
44. Національний банк України звертає увагу й на те, що він не вимагав від керівництва Банку застосовувати до скаржників та осіб, які приєднались до касаційної скарги, вищевказані акти індивідуальної дії, які, до того ж, не містять положень, які б скасовували відповідні норми права та договори, укладені між ПАТ "Банк "Таврика" та його клієнтами.
45. Відповідач також вказує, що зазначені вище рішення як акти індивідуальної дії стосувалися виключно Банку й не містили жодних приписів на підставі яких у останнього виникали б законні підстави для прийняття рішення про припинення будь яких операцій з клієнтами.
46. На переконання відповідача, суди попередніх інстанцій в межах, передбачених нормами процесуального права, надали належну оцінку усім обставинам справи стосовно наявності підстав і повноважень НБУ на прийняття вищезазначених рішень, їх обґрунтованості, а також повно і всебічно дослідили питання щодо дотримання визначеного законодавством порядку набуття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб (далі також Фонд) повноважень органів управління Банку.
47. НБУ вважає, доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права є непереконливими, безпідставними й не підтверджують наявності таких порушень, не зумовлюють підстав для скасування ухвалених у цій справі та оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень.
48. Посилаючись на норми статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 63 Закону України "Про Національний банк України", відповідач зазначає, що здійснював банківський нагляд за Банком у межах. Встановлених законом, і бездіяльності, на яку вказує позивач, не допустив, його прав не порушив. Висновки судів попередніх інстанцій щодо безпідставності таких тверджень вважає правильними і такими, що доводами касаційної скарги не спростовуються.
49. Ураховуючи вищевикладене, Національний банк України просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
50. Так, станом на час розгляду і вирішення цієї у судах попередніх інстанцій критерії законності та обґрунтованості судового рішення встановлювались статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства у редакції, чинній до 15.12.2017, за приписами частин другої, третьої якої законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
51. Вищевказані положення процесуального закону не зазнали суттєвих змін й після викладення Кодексу адміністративного судочинства України у новій редакції після 15.12.2017.
52. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 01.01.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
53. При вирішенні цього спору судами першої та апеляційної інстанцій були застосовані такі норми матеріального права.
54. Закон України "Про Національний банк України":
частина перша статті 2. Національний банк України (далі - Національний банк) є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України;
частина перша статті 6. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України;
пункт 8 частини першої статті 7. Відповідно до Конституції України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України;
пункти 1, 7 статті 15. Правління Національного банку: приймає рішення, зокрема: щодо банківського регулювання та нагляду; про застосування заходів впливу до банків та інших осіб, діяльність яких перевіряється Національним банком відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність"; про віднесення банку до категорії проблемних або неплатоспроможних. Видає нормативно-правові акти Національного банку;
стаття 55. Головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів. Національний банк здійснює функції банківського регулювання і нагляду на індивідуальній та консолідованій основі за діяльністю банків та банківських груп у межах та порядку, передбачених законодавством України. Національний банк здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті;
частини перша, друга, четверта статті 56. Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.
Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом`якшують або скасовують відповідальність.
Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов`язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України;
Стаття 63. Національний банк не має права вимагати від банків виконання операцій та інших дій, не передбачених законами України та нормативними актами Національного банку;
частини перша-четверта статті 68. З метою забезпечення гласності з питань банківської діяльності та статистики платіжного балансу Національний банк:
1) публікує в друкованих органах Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щорічний та квартальні баланси Національного банку;
2) видає щомісячний статистичний бюлетень та журнал "Вісник Національного банку України";
3) публікує в офіційних виданнях поточну банківську інформацію, інформацію з питань грошово-кредитної та банківської статистики, яка не належить до державної та банківської таємниці;
4) надає для опублікування інформацію з питань грошово-кредитної і банківської статистики та статистики платіжного балансу відповідно до міжнародних договорів;
5) забезпечує щомісячне інформування громадськості про рішення Правління Національного банку стосовно процентних ставок та умов проведення трансакцій з банками та про факти, які є важливими для осіб, що функціонують на фінансовому ринку, а також про здійснювану ним політику рефінансування, валютну політику, в тому числі публікує інформацію про:
надані банкам кредити (на строк більше 30 календарних днів) з обов`язковим зазначенням суми кредиту, типу наданого забезпечення та дати відповідного рішення Національного банку;
здійснення валютних інтервенцій з обов`язковим зазначенням виду операції (купівля/продаж іноземної валюти), обсягу операції, виду валюти та курсу валютної інтервенції.
Національний банк інформує громадськість про свою діяльність шляхом опублікування відповідних відомостей на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку та в офіційному виданні Національного банку, проведення керівниками Національного банку прес-конференцій, виступів на радіо і телебаченні, створення програм та передач телерадіоорганізацією Національного банку та в інший передбачений законом спосіб.
Склад відомостей для опублікування в засобах масової інформації визначається Державним комітетом статистики України відповідно до законодавства України.
Власником зведеної інформації з питань грошово-кредитної та банківської діяльності є Національний банк, який встановлює режим доступу до неї відповідно до законодавства України. Використання офіційної банківської інформації іншими органами для широкого публікування можливе лише з дозволу Національного банку або з посиланням на джерело її офіційного опублікування;
55. Закон України "Про банки і банківську діяльність":
Частини перша - четверта статті 5. Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності.
Держава не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями держави, якщо інше не передбачено законом або договором.
Національний банк України не відповідає за зобов`язаннями банків, а банки не відповідають за зобов`язаннями Національного банку України, якщо інше не передбачено законом або договором.
Органам державної влади і органам місцевого самоврядування забороняється будь-яким чином впливати на керівництво чи працівників банків у ході виконання ними службових обов`язків або втручатись у діяльність банку, за винятком випадків, передбачених законом;
частини перша, друга, дев`ята статті 67. Метою банківського нагляду є стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.
Наглядова діяльність Національного банку України охоплює всі банки, їх відокремлені підрозділи, афілійованих та споріднених осіб банків, банківські групи, учасників банківських груп на території України та за кордоном, установи іноземних банків в Україні, а також інших юридичних та фізичних осіб у частині дотримання вимог цього Закону щодо здійснення банківської діяльності.
При здійсненні банківського нагляду Національний банк України має право вимагати від банків та їх керівників, банківських груп, учасників банківських груп усунення порушень банківського законодавства, виконання нормативно-правових актів Національного банку України для уникнення або подолання небажаних наслідків, що можуть поставити під загрозу безпеку коштів, довірених таким банкам, або завдати шкоди належному веденню банківської діяльності. У разі якщо Національний банк України при здійсненні банківського нагляду дійшов висновку, що система управління ризиками банку є неефективною та/або неадекватною, банк зобов`язаний на вимогу Національного банку України невідкладно розробити та подати на погодження Національному банку України відповідний план заходів, спрямованих на усунення недоліків.
Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленими статтею 73 цього Закону. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.
Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду;
частина шоста статті 71. Національний банк України може прийняти рішення про проведення позапланової перевірки банку при наявності обґрунтованих підстав. Таке рішення має бути підписане Головою Національного банку України або уповноваженою ним особою;
пункти 7, 12, 13 статті 73. У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, зокрема: обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій; віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку;
частини перша - третя статті 76. Національний банк України зобов`язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі:
1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним;
2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України;
3) невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов`язань перед вкладниками та іншими кредиторами.
Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Національний банк України не здійснює банківський нагляд за банком, віднесеним до категорії неплатоспроможних, та перехідним банком, крім отримання звітності в установленому Національним банком України порядку;
частини перша - шоста статті 77. Банк може бути ліквідований:
1) за рішенням власників банку;
2) у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Національний банк України має право відкликати банківську ліцензію з власної ініціативи у разі, якщо:
1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;
2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії.
Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п`яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду.
Порядок відкликання банківської ліцензії у банку, що ліквідується за ініціативою власників, визначається нормативно-правовими актами Національного банку України.